Органи правосуддя в Україні 6 страница

¹ Басков В. И. Прокурорский надзор в СССР. — М., 1991. — С. 124.

565

Розділ 23

Прокуратура України

 

ду, так званих усних актів, а також актів-дій. Тут поряд з протестами, постановами, приписами застосовуються пропозиції, вказівки, узгодження (надання згоди), санкції (санкціонування дій), протоколи тощо.

Прокурорські акти класифікуються ще і за колом службових обов'язків посадових осіб прокуратури. Серед них:

— акти Генерального прокурора України;

— акти першого заступника і заступників Генерального прокурора України;

— акти начальників головних управлінь, управлінь і відділів Гене­ральної прокуратури України, їх заступників;

— акти старших прокурорів, прокурорів управлінь і відділів Гене­ральної прокуратури України;

— акти прокурорів областей та прирівняних до них прокурорів, а також їх перших заступників і заступників;

— акти начальників управлінь та відділів прокуратур обласного рівня, їх заступників, старших помічників прокурора;

— акти старших прокурорів, прокурорів управлінь та відділів
прокуратур обласного рівня;

— акти міських, районних, міжрайонних, прирівняних до них про­
курорів та їх заступників;

— акти старших помічників, помічників міських, районних,
міжрайонних та прирівняних до них прокурорів.

Повноваження перелічених працівників прокуратури з видання правових актів визначаються Законом України «Про прокуратуру», а також нормами процесуального законодавства: кримінального, адміністративного, цивільного, господарського судочинства, проце­суальними нормами законодавства про адміністративні правопору­шення та нормами кримінально-виконавчого законодавства.

Юридична природа правових актів прокуратури України випливає з закріплених у Конституції і законодавстві України правових основ діяльності прокурорських органів, виконуваних ними функцій у дер­жавному механізмі, завдань прокурорського нагляду за додержанням законів. Вони повинні застосовуватися з урахуванням визначених у Законі України «Про прокуратуру» принципів її організації і діяль­ності, тобто готуватись і вноситись на підставі Конституції та чинних на території України законів, незалежно від впливу і тиску інших дер­жавно-владних структур, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Спрямовуватись у межах прокурорської ком-

петенції на захист прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службово­го чи майнового стану та інших ознак; на усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, на поновлення порушених прав і притяг­нення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. їх застосування має бути гласним у всіх лан­ках єдиної централізованої прокурорської системи із спрямуванням на запобігання порушень законності й усілякого роду злочинних про­явів. У цьому аспекті велике значення має широке інформування у за - собах масової інформації про наслідки діяльності прокуратури.

Основою діяльності прокуратури у всіх її формах є закріплені у Конституції України принципи верховенства права. Правові акт, і органів виконавчої влади, установ і організацій, їх посадових осіб по­винні відповідати Конституції та законам України. Маючи підзакон-ний характер, вони видаються з метою реалізації вимог Конституції і законодавчих актів. А отже, нагляд за відповідністю правових актів закону, захист закріплених у Конституції і законах України прав і свобод громадян слід вважати магістральним напрямом діяльності органів прокуратури України¹.

Правові акти прокуратури в галузі нагляду за додержанням і засто­суванням законів визначені в Законі «Про прокуратуру», де їм при­свячені окремі статті. Це протест, припис, подання, постанова проку­ рора, санкція на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України. Деякі правові прокурорські акти різних галузей нагляду регламентуються нормами інших законів.

Слід зважувати на термінологію дій, які вчиняються при реалізації правових актів прокуратури: протести — приносяться, подання і приписи — вносяться, постанови — виносяться, санкції — даються. Юридичне обгрунтування протесту міститься у відповідних нормах Закону «Про прокуратуру» (п. 1 частини другої ст. 20 і ст. 21).

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест прино­ ситься тільки прокурором і його заступником на акт, що суперечить закону. Він адресується органу, який видав цей акт, або у порядку підпорядкованості — вищестоящому органу. В аналогічний спосіб

¹ Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні. Історія і сучасність. — Суми, 2004. — С. 291.

 

566

567

Розділ 23

Прокуратура України

 

приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті ставиться питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи та поновлення порушеного права.

Прокурор може принести протест не тільки на незаконний акт по­садової особи, а й на усне протиправне розпорядження посадовця, наприклад, у разі затримання сплати заробітку або за відмови видати трудову книжку працівникові, що звільнився з роботи тощо.

При підготовці протесту прокурор визначається, у який саме орган його принести: у той, що видав незаконний акт, чи у вищестоящий орган. В останньому випадку він з'ясовує, чи не мають аналогічні порушення закону поширеного характеру, коли відповідних заходів може вжити саме вищестояща інстанція, а також коли протест проку­рора був відхилений нижчестоящим органом¹.

Принесення протесту на незаконний акт зупиняє його дію. Про це прокурор має спеціально зазначити у самому протесті з посиланням на частину третю ст. 21 Закону України «Про прокуратуру». Він вказує на вимогу закону про необхідність розгляду протесту у 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду має бути повідомлено прокуратуру у цей же строк.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду проку­рор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незакон­ним. Заяву до суду може бути подано протягом 15 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення пе­редбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

Слід зазначити, що опротестування актів здійснюється в межах компетенції прокурорів відповідних рівнів. Так, правові акти міністерств та відомств можуть опротестовуватись тільки Генераль­ним прокурором України та його заступниками. Субординація і централізація, на яких заснована система органів прокуратури, дає змогу прокурорам вищого рівня діяти у сфері компетенції проку­рорів нижчого рівня, а отже, приносити протести на правові акти органів, установ, організацій не тільки свого рівня, а й тих, що сто­ять нижче.

¹ Протест на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення прино­ситься судді, який виніс постанову (частина перша ст. 290, 294 КУпАП).

568

У процесі перевірки, в порядку нагляду іноді з'ясовується, що не­законний акт виданий органом, за законністю дій якого має здійсню­вати нагляд вищестоящий прокурор або прокурор військової і спеціалізованої прокуратури. В такому випадку прокурор, який проводив перевірку, всі зібрані матеріали разом з проектом протесту направляє відповідному прокурору, до повноважень якого належить опротестування виявленого незаконного акта. Самостійне принесен­ня прокурором протесту до органу, на який не поширюються його на­глядові повноваження, може призвести до того, що протест не буде розглянуто.

Кожний прокурор повинен слідкувати за своєчасним розглядом про­ тесту та вжиттям заходів щодо фактичного усунення порушень закон­ ності. Навіть після того як прокурор одержить повідомлення про за­доволення протесту, він не повинен свою місію вважати закінченою. Через певний час потрібно перевірити фактичне виконання вимог, зазначених у його протесті. Щодо посадових осіб, які ухиляються від виконання протестних вимог або безпідставно зволікають з розгля­дом протесту, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 189⁶ КУпАП.

Якщо протест відхилено, не треба одразу впадати в боротьбу за «честь мундира». Відхилення зрештою може бути досить обгрунтова­ним, або саме порушення втратило актуальність і його опротестуван­ня є недоцільним.

Протест прокурора як правовий документ має відповідати певним вимогам. Він складається у письмовій формі, стисло, змістовно, логічно. Починається з найменування органу або посадової особи, якій адресується. Протест повинен мати свою назву: протест на неза­конний акт (назва акта), протест на дії (назва, характер дій) органу чи посадової особи. Вказується, який саме незаконний акт (рішення, на­каз, розпорядження), ким, коли та яким органом виданий, або дія — ким, коли і в якій формі скоєна; короткий виклад змісту незаконного акта чи окремих його пунктів, які суперечать закону, або зміст і харак­тер протиправних дій; найменування закону чи підзаконного акта, ким і коли він виданий, зміст правових норм, що порушені органом чи посадовою особою, які видали незаконний акт, чи скоїли протиправні дії. Обов'язкове посилання на ст. 21 Закону України «Про прокурату­ру» з пропозицією про скасування незаконного акта або його зміну та приведення у відповідність із законом, а також припинення проти­правної дії посадової особи. Має бути сказано про необхідність

569

Розділ 23

Прокуратура України

 

відновлення порушених прав і законних інтересів громадян або дер­жавних та громадських організацій і установ, роз'яснено вимогу зако­ну про 10-денний термін розгляду протесту, а також обов'язкового повідомлення про наслідки цього розгляду і вжиті заходи.

У багаторічній прокурорській практиці склалася певна загально­визнана типова структура протесту. Водночас у різних ситуаціях, особливо при опротестуванні незаконних дій чи усних розпоряджень, скажімо, таких як заборона допускати працівника на територію підприємства або безпідставне недопущення на робоче місце, проти­правне виселення громадянина з його житлового приміщення, пере­шкоджання діяльності громадських організацій, тобто, коли ніякого акта адміністрацією не видається, в протесті міститься лише вимога про припинення незаконних дій та поновлення порушеного права. З метою оперативності застосування такого протесту питання про притягнення до відповідальності винних у порушенні службових осіб в такому разі може бути вирішене додатково шляхом винесення окре­мої постанови про порушення дисциплінарного або адміністративно­го провадження¹.

В разі опротестування нормативно-правового акта у протесті тре­ба вимагати не лише скасування його на майбутнє, а й зажадати виз­нання такого акта нечинним з моменту його прийняття. Це зумовить необхідність скасування протиправних індивідуальних актів, виданих на його підставі. Неграмотною юридично є одночасна постановка пи­тання і про скасування незаконного акта, і про приведення його у відповідність із законом. Не можна обґрунтувати протест лише поси­ланням на підзаконні, а тим більше відомчі нормативно-правові акти. У деяких випадках таке посилання можливе лише поряд з посилан­ням на закон, коли у підзаконному акті конкретизуються вимоги за­кону або розкривається механізм його дії². Саме закон, норми якого порушено неправомірним актом, який опротестовується прокуро­ром, має бути стрижневою основою протесту. Вимоги закону треба формулювати чітко і зрозуміло, тому що «будь-яке відхилення від тексту закону може призвести до викривлення його змісту, до нега­тивних, багато в чому непередбачуваних наслідків»³.

¹          Прокурорський нагляд в Україні. — X., 1994. — С. 28.

²          Полянський Ю. Є., Долежан В. В. Акти прокуратури: підготовка і внесення. — С. 27.

³          Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність. —
С. 291.

Як відомо, відповідно до перехідних положень Конституції Ук­раїни (п.9 розділ XV) прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію за­конодавчих актів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, а тому і протест повністю зберігає свою правову силу як правовий акт прокуратури, який почав застосо­вуватися ще з самого моменту організації прокуратури України у 20-х роках минулого століття і повною мірою виправдав своє призначен­ня, виправдовує його і сьогодні.

Інший правовий акт прокуратури безпосередньо зазначений у Законі України «Про прокуратуру» (ст. 22), — припис прокурора, який є актом прокурорського нагляду про усунення порушень закону. При­пис був введений у практику прокурорської діяльності 16 червня 1987 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про внесення змін і доповнень до Закону СРСР «Про прокуратуру СРСР». Досвід роботи прокуратури по здійсненню наглядових функцій свідчить, що серед діючих форм прокурорського реагування припис прокурора є найбільш динамічною та імперативною формою реагування у справі усунення порушень закону і поновлення порушених прав.

Про припис прокурора йдеться у п. 4 частини другої ст. 20 та у ст. 22 Закону України «Про прокуратуру». Він є правовим актом про­куратури, який виноситься прокурором, його заступником і надси­лається органу чи посадовій особі, які допустили порушення закону, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Припис прокурора вино­ситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, уста­нови, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуте. Він не використовується при підтриманні обвинувачення, іншої участі прокурора в суді, а також у нагляді за досудовим слідством і дізнанням. Цей захід не повинен застосовуватися до громадян.

Письмовий припис прокурора містить вимоги скасування неза­конного правового акта або приведення його у відповідність із зако­ном, відновлення порушеного права, вчинення дій щодо відвернення шкоди та ін. Шляхом внесення приписів можуть припинятися право­порушення в економічній та соціальній сферах, діяльності під­приємств, організацій, державних органів, громадських організацій та органів самоврядування, зокрема, при заподіянні істотної шкоди у випадках: зникнення, пошкодження чи втрати державного, гро-

 

570

571

Розділ 23

Прокуратура України

 

мадського та особистого майна; припинення виробничо-господарсь­кої діяльності підприємств і організацій або створення серйозних пе­решкод для її провадження і знищення, ушкодження чи забруднення природних об'єктів; аварій, нещасних випадків на виробництві та в побуті, заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей; істотних пору­шень гарантованих Конституцією України трудових, житлових та інших прав і свобод громадян.

У письмовому приписі прокурора має вказуватися на обставини вчиненого діяння, порушену норму закону, наслідки, до яких може призвести правопорушення та яких конкретних заходів треба вжити для відновлення законності. Припис не можна відхилити. Він підля­гає негайному виконанню, про що має бути повідомлено прокуро­рові. У певних випадках залежно від обставин, пов'язаних з усунен­ням правопорушення, прокурор може встановити конкретний строк.

Для забезпечення якомога оперативнішого виконання припису на практиці застосовуються особливі процедури його внесення. Зокре­ма, завірення гербовою печаткою прокурора, вручення під розписку самому адресату або його представнику. Окремі прокурори виклика­ють керівників для вручення їм приписів та одержання від них пись­мових підтверджень про готовність виконати вимогу прокурора.

При внесені припису виникає питання про відповідальність поса­дових осіб, які допустили порушення закону. Треба зазначити, що по­становка такого питання саме у приписі ускладнює його сприйняття і може не сприяти оперативному усуненню правопорушення, тобто досягненню головної мети припису. Тому питання про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності прокурор вправі стави­ти чи у самому приписі або шляхом подання позову до суду, а про притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідаль­ності — у поданні або у постанові.

У приписі прокурора слід зазначити, що невиконання його може зумовити не тільки адміністративну відповідальність за ст. 185⁶ КУпАП, а в разі настання передбачуваної істотної шкоди або інших тяжких наслідків — і відповідальність кримінальну.

Внесенню приписів повинні передувати глибокі перевірки сиг­налів про скоєння порушення закону. У необхідних випадках до таких перевірок прокурори залучають фахівців з різних галузей господарст­ва, соціальної і культурної сфери. Коли потрібно визначити відповідальність чи причетність посадової особи до встановленого порушення закону, прокурор має одержати від неї відповідне пояс-

572

нення.

Слід пам'ятати, що прокурор, його заступник теж можуть стати суб'єктами відповідальності. А саме: в разі необгрунтованого внесен­ня припису, виконання якого може бути пов'язане з істотною шко­дою для виконавця, яку, може статися, доведеться відшкодовувати. Щоб цього не трапилось, треба всебічно і ретельно проаналізувати обгрунтованість висновків керівника чи посадової особи, яким прокурор оголошує свій намір про внесення припису, з метою не допустити згаданих помилок.

У необхідних випадках при внесенні припису прокурору слід про­вести контрольні перевірки фактичного виконання його вимог, які містяться у приписі, а якщо вони невиконуються, поставити питан­ня про відповідальність винної посадової особи.

Орган чи посадова особа мають право оскаржити припис вищесто­ящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом 10 днів, або до суду. Оскарження припису прокурора не зупиняє його виконання. Однак у деяких випадках одержання скарги від посадової особи, стосовно дій якої винесено припис, вищестоящий прокурор може призупинити виконання припису до прийняття остаточного рішення. Водночас він зобов'язаний саме у 10-денний строк підтвер­дити законність і обгрунтованість припису або відхилити його, повідомивши про це відповідний орган чи посадову особу, які оскар­жували припис.

Найбільш поширеним правовим актом прокуратури, що застосо­вується при нагляді за виконанням законів, є подання прокурора. Його правові засади визначаються п. 5 частини другої ст. 20 і ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Цей акт прокурорського нагляду з вимо­гами про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором чи його заступником у держав­ний орган, громадську організацію або посадовій особі, уповноваже­ним усунути допущене порушення закону. Подання підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш яку місячний термін повинні бути вжиті конкретні заходи щодо усунення визначених у поданні пору­шень закону. Про наслідки його розгляду має бути повідомлено прокуророві.

Необхідно, щоб прокурор у своєму поданні повідомляв не тільки про допущені порушення закону, а й щодо заходів, вжиття яких має сприяти їх усуненню. Для цього при підготовці подання треба вико­ристовувати як конкретні висновки стосовно його принесення, так

573

Розділ 23

Прокуратура України

 

і висновки про стан законності і правопорядку на підприємстві, в установі чи організації. У поданні можуть міститись вимоги проку­рора щодо притягнення посадових осіб, винних у порушенні закону, до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відпові­дальності.

При цьому в самому поданні повинно бути вказано, які саме не­правомірні дії, що суперечать закону, вчинені ними, а також прізви­ща конкретних осіб, яких на думку прокурора, слід притягти до відповідальності, та які саме заходи мають бути вжиті щодо них.

З внесенням подання немає необхідності винесення окремих спеціальних постанов про застосування заходів дисциплінарного, адміністративного чи матеріального переслідування. Неприпустима загальна постановка питання про покарання винних без вказівки конкретних осіб. У разі розгляду подання на засіданні колегіального органу, прокурору має бути повідомлено про це. Він має право особи­сто взяти участь у такому розгляді свого подання.

Подання має відповідати певним вимогам. Воно вноситься у пись­мовій формі. Основними його елементами є: адресат, найменування подання, описова частина, у якій аналізуються допущені порушення законів, розглядаються їх причини і умови, які їм сприяють. У резо­лютивній частині висловлюються пропозиції, а також вимоги про те, що подання має бути розглянуто безвідкладно, що не пізніше місяч­ного строку повинні бути вжиті конкретні заходи щодо усунення по­рушень законів, причин таких порушень та умов, які їм сприяють, і про наслідки розгляду подання, а також про вжиті заходи повідомити прокуратурі.

У поданні повинно обов'язково вказуватись на закон, виконання якого перевірялося, надаватись оцінка адміністрації, її підрозділів і служб у додержанні законності. Внесенню подання має передувати глибоке і всебічне вивчення причин правопорушень і умов, що їм сприяли. Воно повинно бути чітким і конкретним, а закінчуватися посиланням на посаду і класний чин прокурора, дату внесення по­дання і підписом на документі.

Недоцільно вносити подання щодо незначних фактів порушень, які можна усунути в процесі перевірок. Не слід вносити подання тільки для того, щоб лише поставити питання про притягнення до відповідальності осіб, причетних до порушень. У такому разі нале­жить винести постанову про притягнення правопорушників до дисциплінарної або адміністративної відповідальності. До того ж ви-

574

несення подання не звільняє прокурора від обов'язку опротестовува­ти окремі незаконні правові акти чи дії, які були виявлені під час пе­ревірки і навіть згадані у поданні.

Прокурор повинен слідкувати за своєчасним розглядом внесених ним подань, принципово реагувати на відписки замість вжиття належних заходів. У окремих випадках з метою контролю провести перевірку фактичного усунення порушень закону. В разі виявлення невиконання зазначених у поданні вимог прокурора до усунення пра­вопорушень він спрямовує подання до органів вищого рівня і ставить питання про відповідальність осіб, які проігнорували його законні вимоги.

Серед правових актів прокуратури, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (п. З частини другої ст. 20 і ст. 24), є поста­ нова прокурора. Це акт прокурорського реагування на порушення за­кону посадовою особою або громадянином. Прокурор, його заступ­ник залежно від характеру порушення закону виносять мотивовану постанову про дисциплінарне чи адміністративне провадження, порушення кримінальної справи.

Винесенню постанови про порушення кримінальної справи, дис­циплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення має передувати прокурорська перевірка, під час якої обов'язково вимагається письмове пояснення від особи, що допустила порушення закону, з'ясовується, чи не пройшли строки давності щодо притягнення особи до відповідальності. Ні у законо­давстві, ані в існуючій прокурорській практиці не передбачається визначати у постанові прокурора конкретну міру покарання. Ці пи­тання вирішуються органом чи посадовою особою, яким направлено постанову прокурора.

Водночас законодавство не позбавляє прокурора можливості ставити у своїй постанові питання про звільнення посадової особи з посади, яку вона займає, в тому разі, якщо буде встановлено, що порушення закону, які допустила особа, несумісні з її посадою.

Постанова, яка виноситься прокурором, за своєю формою і змістом має відповідати певним вимогам. Передусім дається наймену­вання акта — «постанова про порушення дисциплінарного провад­ження», «постанова про порушення провадження про адміністратив­не правопорушення», «постанова про порушення кримінальної спра­ви»; вказуються дата і місце її винесення, прізвище та ініціали, посада і класний чин прокурора або його заступника; наводяться виклад фак-

575

Розділ 23

Прокуратура України

 

тичних обставин порушень закону, посилання на закон, який було по­рушено у даному випадку; пропозиції про накладення на порушника відповідного стягнення (дисциплінарного, адміністративного) зазначається назва органу чи посадової особи, якій направляються постанова для розгляду, йдеться про встановлений законом десяти­денний строк розгляду і накладення стягнення, а також порядок оскарження постанови вищому прокурору, висловлюється вимога про необхідність повідомлення прокурору про наслідки розгляду постано­ви ставляться підпис прокурора, який виносить постанову та дата.

У постанові про порушення кримінальної справи зазначаються привід і підстави для її порушення, зокрема, виявлення прокурором за наслідками перевірки виконання законів ознак злочину в діяннях тієї чи іншої особи, передбачених відповідною статтею КК, на підставі чого порушено справу, а також подальше направлення даної кримінальної справи. В усіх випадках постанова прокурора про порушення криміна­льної справи вноситься у порядку, передбаченому КПК України.

Серед правових актів прокуратури, про які йдеться у Законі України «Про прокуратуру» (розділ III «Прокурорський нагляд», глава І «На­гляд за додержанням і застосуванням законів»), є такий акт, як санкція на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без грома­ дянства (ст. 27). Ця санкція є актом, на підставі якого державному органу чи посадовій особі дозволяється застосування їх правомочності на прове­ дення примусових заходів, які певною мірою обмежують деякі визначені законом права особи. В даному разі тільки після санкціонування проку­рором за наявності передбачених законом підстав може бути здійснено затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадя­нина або посадової особи без громадянства за межі України. Право на надання санкції у таких випадках належить Генеральному прокурору України, його заступникам, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Форма акта санкціонування у правових нормах не передбачена. На практиці це санкціонування здійснюється шляхом накладення резо­люції на постанові відповідного компетентного органу, яка заві­ряється гербовою печаткою. У «Юридичній енциклопедії» санкція прокурора визначається як вид резолютивного акта прокурорського нагляду при застосуванні заходів примусового характеру¹.

¹ Михайленко О. Р. Санкція прокурора // Юридична енциклопедія: У 6 т. — К., 2004. — Т. 5. — С. 428.

При вивченні правових актів прокуратури треба спиратись на теорію прокурорського нагляду, покликану з'ясувати не тільки їх при­роду, сутність, ознаки в аспекті їх загального розуміння, а й визначи­ти характерні особливості окремих актів у кожній із галузей проку­рорської діяльності, зумовлених функціями прокуратури, які мають забезпечуватись тією чи іншою галуззю. Ці особливості пов'язані із специфікою предмета нагляду, а також метою, межами і методами його здійснення та закріпленими законом повноваженнями прокуро­ра у даній галузі права.

Так, прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність (ОРД), дізнання та досу-дове слідство, має своїм предметом додержання законів цими органа­ми в їх практичній діяльності, а саме: проведення ОРД, дізнання та досудового слідства. Правові акти прокурорського реагування, які в цьому разі застосовуються, є дійовими правовими засобами вирішен­ня питань і ситуацій у всіх згаданих трьох видах діяльності, спрямова­них на боротьбу зі злочинністю. Внесення цих актів передбачене про­курорськими повноваженнями, закріпленими у ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і в ряді норм КПК України, зокрема у ст. 227.

Найбільш поширеним правовим актом прокуратури, який засто­совується у процесі здійснення прокурорського нагляду в цих напря­мах, є постанова. Цей акт широко застосовується і в процесі нагляду прокуратури за додержанням законів органами, які проводять ОРД, а також дізнання та досудове слідство. Такі постанови виносяться прокурорами при порушені ними кримінальних справ, скасуванні незаконних постанов оперативно-розшукових органів щодо заведен­ня або розкриття, зупинення або поновлення ОРД, чи інших рішень, які суперечать закону; при направлені справи до суду, у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характе­ру, з передачею особи на поруки та у зв'язку із закінченням строку давності.