юрисдикції увійшли й інші, нові повноваження, які перетворили суд у засіб контролю суспільства за діяльністю, по суті, всього юридичного механізму, включаючи законотворчість і правозастосування (конституційний суд, адміністративні суди тощо).
Реформи, спрямовані на вдосконалення судоустрою в Україні, а також підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних явищ, притаманних цій системі, зокрема подоланню відчуження, що склалося між особою та державно-правовими структурами різних ланок і рівнів. Реорганізація на основі чинної Конституції так званої третьої влади — влади суду в нашій державі може створити передумови подоланню цього відчуження, перетворити суд у справжній гарант індивідуальної свободи від посягань на неї різних суб'єктів. За Конституцією України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Слід зазначити, що для громадян не існує обмежень стосовно їх права звернення до суду із заявами з оскарженнями неправомірних дій і рішень державних органів, їх посадових осіб або з вимогою розв'язати спір з іншим членом суспільства чи юридичною особою. В Основному Законі зазначено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення її прав і свобод є головним обов'язком держави. Визначення міри такої відповідальності держави перед людиною має здійснювати саме суд. Конституція гарантує громадянам право звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Слід зазначити, що перехід до ринкових відносин, який відбувається в Україні, повинен супроводжуватися реформуванням як майнових прав учасників господарських відносин у державі, так і процедури судового захисту цих прав.
Формування повноцінної, повноправної судової влади в державі — вельми непростий, багатоплановий і тривалий процес. Він багато в чому залежить від загальних напрямів розвитку держави і суспільства загалом. Суд — це не просто одна зі складових механізму, що регулює складний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шляхом реформування судоустрою і судочинства, включаючи і вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада спроможна ефективно гарантувати законні інтереси і права громадян та забезпечити діяльність держави необхідною легітимністю, надати їй відповідну
правову основу, без якої вона рано чи пізно вироджується в політичне свавілля і насильство надлюдиною та суспільством1.
Соціально-економічні й політичні перетворення, що відбуваються в Україні, основоположні норми, що містяться в Конституції України, вимагають вдосконалення діючих судово-правових структур, а також введення нових судових інститутів для того, щоб закласти юридичні передумови утворення справді громадянського суспільства і правової держави. Правосуддя покликано виконувати в суспільстві глибоко інтегруючу, стабілізуючу функцію. До того ж поряд з правом і разом з ним правосуддя — це обов'язковий, найважливіший гарант прав учасників правовідносин, фундаментальних прав і свобод людини.
А щоб правосуддя могло виконувати свою благодатну місію, воно має бути незалежною і сильною владою, спроможною захищати права суб'єктів правовідносин і протистояти свавіллю і беззаконності в суспільстві. Незалежність суду — важлива і необхідна не лише суддям, а передусім громадянам, державним органам усіх гілок державної влади, фомадським організаціям, господарюючим суб'єктам, посадовим особам. Забезпечення незалежності судової системи — об'єктивна необхідність встановлення рівноваги між державною владою і правами фомадян.
Підвищення ролі суду, а також ефективності роботи органів, що охороняють законність і правопорядок, є важливою передумовою успішних перетворень, які відбуваються в економічній і політичній системі України. Чим вищі роль і авторитет суду і правосуддя загалом, чим більшою самостійністю і незалежністю користується суд щодо органів влади і управління, тим вищим у державі є рівень законності й демократії. Тільки у правовій державі всі владні гілки самостійні і незалежні. Ці властивості й забезпечують їм механізм взаємного кон-фолю і сфимання, адже поділ влади здійснюється для кращого її функціонування і здійснення належного конфолю за діями відповідних органів та посадових осіб, щоб не допустити неприпустимої її конценфації.
Особливе місце судової влади у системі розподілу повноважень між владними сфуктурами, її незалежність і самостійність не слід розглядати як протиставлення влад одна одній, функціонування ме-
1 Скитович В. В. Судебная власть и принцип распределения властей // Вестник Мос-ковского университета. Серия 11. Право. — 1994. — № 3. — С. 20-25.
494
495
Розділ 22
