Як правова категорія присяга народного депутата України в спеціальній літературі визначається публічним оголошенням визнання обов'язків загальнонаціональним політичним діячем, котрий покликаний представляти Український народу Верховній Раді України, що завершує легітимацію статусу народного депутата України1.
З моментом складення присяги народним депутатом України перед Верховною Радою України Конституція України пов'язує виникнення повноважень народного депутата України. Перед вступом на посаду народні депутати України відповідно до Конституції України складають перед Верховною Радою України таку присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників».
Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. З цього моменту і починаються повноваження народного депутата, він набуває спеціальної правосуб'єктності. До того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом, народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.
1 Григорук Н. Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України: Авто-реф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2004. — С.12.
Після набуття депутатських повноважень народний депутат України отримує депутатське посвідчення та нагрудний знак народного депутата України. Форма депутатського посвідчення затверджується постановою Верховної Ради України. Посвідчення має спеціальну вкладку, в якій виписані основні права народного депутата України. Після закінчення строку повноважень народний депутат має право користуватися депутатським посвідченням у випадках, передбачених законом. Нагрудним знаком народний депутат України користується протягом строку здійснення своїх повноважень.
Припиняються повноваження народних депутатів України одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Точніше, як закріплено в частині другій ст. 2 Закону «Про статус народного депутата України», повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. значно розширено перелік підстав, за яких достроково припиняються повноваження народного депутата України. Водночас норми Закону України «Про статус народного депутата України», що стосуються процедури дострокового припинення повноважень народних депутатів, на сьогодні не приведені у відповідність до зазначених змін.
Так, згідно з Основним Законом достроково повноваження народного депутата України припиняються у разі:
—складення повноважень за його особистою заявою;
—набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
—визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
—припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;
—якщо протягом 20 днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
—у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;
—його смерті.
354
355
Розділ 18
Народний депутат України
Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України — в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
У разі складення депутатських повноважень за особистою заявою чи припинення громадянства народного депутата України або його виїзду на постійне проживання за межі України рішення про дострокове припинення повноважень приймається парламентом. Таке рішення приймається Верховною Радою України за поданням комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. Прийнята Верховною Радою України постанова про дострокове припинення повноважень народного депутата перегляду не підлягає (п. 1-3 ст. 217 Регламенту Верховної Ради України).
Якщо протягом 20 днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини народним депутатом України не усунуто, рішення приймається судом.
Відповідно до Регламенту Верховної Ради України (ст. 218) у разі невиконання народним депутатом вимог Конституції України щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у 10-денний строк звертається до суду про дострокове припинення повноважень цього народного депутата або повертає матеріали комітету з обгрунтуванням відмови у зверненні до суду. У разі повернення Головою Верховної Ради України матеріалів з обгрунтуванням відмови у зверненні до суду відповідний комітет розглядає їх і за незгоди з ними вносить до Верховної Ради України пропозицію щодо розгляду цього питання на пленарному засіданні.
За рішенням парламенту, прийнятим відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від його конституційного складу, Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутися до суду для вирішення питання про дострокове припинення депутатських повноважень певного народного депутата України. Рішення суду про дострокове припинення повноважень народного депутата у разі невиконання ним вимог закону щодо несумісності де-
путатського мандата, яке набрало законної сили, є остаточним і не потребує затвердження постановою Верховної Ради України.
Рішення Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень народного депутата з наведених, а також з підстав припинення його громадянства України або його виїзду на постійне проживання за межі України Голова Верховної Ради України повідомляє на пленарному засіданні парламенту. Видає також розпорядження щодо припинення нарахування заробітної плати та відшкодування інших виплат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень, цьому народному депутату.
При цьому ЦВК України доручається визнати повноваження наступного кандидата в народні депутати за списком політичної партії (виборчого блоку політичних партій) відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України».
У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо народного депутата, визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім депутатські повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата — з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.
За невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.
Слід зазначити, що в такому випадку внутрішньопартійна відповідальність набуває рис конституційно-правової відповідальності народних депутатів.
Звання народного депутата України із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, окрім дострокового припинення депутатських повноважень у передбачених законодавством випадках, за винятком дострокового припинення депутатських повноважень у разі смерті народного депутата.
356
357
Розділ 18
18.2. Повноваження і форми діяльності народного депутата України
Повноваження, які за змістом становлять визначену Конституцією та іншими законами України сукупність прав та обов'язків народного де путата, наданих йому для здійснення депутатських функцій, є цент ральним елементом конституційно-правового статусу парламентаріїв. Відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією, законами України та загальновизнаними нормами моралі. У своїй діяльності він повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватися від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.
Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Парламентарій України не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.
Широке коло повноважень парламентаріїв можна розділити на кілька груп:
— права і обов'язки народного депутата у Верховній Раді України та її органах;
— права народного депутата України щодо здійснення ним депутатської діяльності за межами парламенту.
Насамперед народний депутат України як член парламенту має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано. При цьому кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, членом яких він обраний, має один голос. Депутат, крім того, може також брати участь у роботі будь-якого органу парламенту з правом дорадчого голосу.
Народний депутат на пленарних засіданнях Верховної Ради України, зокрема, має право:
— обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України,
Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;
Народний депутат України
—обирати і бути обраним до органів парламенту;
—пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;
—виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України;
—звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;
—брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;
—виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;
—висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;
— висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких парламент надає згоду на призначення і звільнення з посад;
— порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;
— порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких парламентом надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;
— порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;
— передавати для внесення до протоколу і стенографічного
бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, про
позиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою
України.
Одним із основних є право законодавчої ініціативи народного депу тата України, яке означає передбачену Конституцією України можливість парламентарія вносити до Верховної Ради України проекти законів, постанов, поправок до законопроектів або іншої законодавчої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, зміни чи доповнення до чинного законодавства або скасування закону. Зміст законодавчої ініціативи народний депутат України визначає само-
358
359
Розділ 18
Народний депутат України
стійно, виходячи, наприклад, із планів законопроектних робіт парламенту, враховуючи пропозиції і побажання виборців, громадськості, програми партії, до якої належить парламентарій.
Право законодавчої ініціативи, яке до того ж є формою роботи народного депутата, гарантується, наприклад, обов'язковим розглядом внесеного документа законодавчої ініціативи на засіданні парламенту, наданням права ініціатору виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України при обговоренні законопроекту чи законодавчої пропозиції. Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції на розгляд парламенту та порядок їх розгляду визначаються Регламентом Верховної Ради України.
Відповідно до ст. 86 Конституції України народний депутат України має право на депутатський запит. Депутатський запит є формою реалізації депутатських повноважень.
Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних де путатів чи комітету Верховної Ради України, здійснена у письмовій формі, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Регламентом Верховної Ради України встановлено, зокрема, що депутатський запит може бути внесений за умови, якщо попередньо народним депутатом направлялося депутатське звернення з цього ж питання, на яке у встановлений законом строк не надано відповіді або ж зміст такої відповіді не задовольняє ініціатора звернення (п. 2 ст. 219). Передбачено також, зокрема, що на одному пленарному засіданні може бути оголошено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата.
Народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до відповідних органів і посадових осіб таких вимог і пропозицій народних депутатів України керівники цих органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють дізнання, мають діяти з дотри-
манням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України1.
Направлення запиту народного депутата України до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, відповідно до рішення Конституційного Суду України не потребує прийняття рішення Верховною Радою України2.
Відповідно до Конституції України (п. 34 частина перша ст. 85) народний депутат має право направити запит до Президента України за умови прийняття рішення парламентом, що в свою чергу приймається за наявності попередньої підтримки вимоги про направлення запиту не менш як однією третиною від його конституційного складу.
Водночас, оскільки форми такої попередньої підтримки (шляхом голосування, збору підписів народних депутатів України тощо) Конституцією України, Законом «Про статус народного депутата України» не визначені, Конституційний Суд України вирішив, що визначення форм попередньої підтримки вимоги народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України про направлення запиту до Президента України є компетенцією парламенту України. Рішення про направлення запиту народного депутата до Президента України має прийматися Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу3.
Регламентом Верховної Ради України, затвердженим 16 березня 2006 p., передбачено, що рішення про направлення запиту до Прези-
1 Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. у справі за консти
туційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлума
чення положень статті 86 Конституції України, а також частини другої статті 15 та
частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»
(справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і до
судового слідства) // Конституція України (з офіційними тлумаченнями Консти
туційного Суду України). — С. 220-231.
2 Рішення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 р. у справі за консти
туційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення поло
жень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої
статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15
Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про направлення
запиту до Президента України) // Конституція України (з офіційним тлумаченням
Конституційного Суду України). — С. 293-301.
3 Рішення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 р. — С. 293-301.
360
12а-8152
361
Розділ 18
Народний депутат України
дента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів, комітету має бути попередньо підтримане підписами не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, а за відсутності такої кількості підписів — шляхом відкритого поіменного голосування за підтримку запиту не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу парламенту. Рішення про направлення попередньо підтриманого запиту до Президента України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, і оформляється постановою.
Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата (групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України) у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у 15-денний строк з дня його одержання або в інший встановлений Верховною Радою України строк.
Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов'язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата (групу народних депутатів, комітет парламенту), який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.
При цьому народному депутату надається право безпосередньо брати участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. На його вимогу ці особи зобов'язані повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніш як за три дні до їх розгляду.
Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, групою народних депутатів, комітетом надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс; Голові Верховної Ради і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим; Голові Верховної Ради і голові комітету парламенту. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадо-
вої особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, на ім'я яких було направлено запит.
Народний депутат (представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України) має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. Таким чином, відповіді на депутатський запит оголошуються головуючим на пленарному засіданні в тому разі, якщо на цьому наполягає народний депутат, який є його ініціатором. По відповіді на запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п'ятої від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.
При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні парламенту повинні бути присутні у порядку, встановленому законом про Регламент Верховної Ради України, керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обгрунтуванням.
Важливим є також право народних депутатів України об'єднувати ся в депутатські фракції (групи). Так, парламентарій має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи). Як член депутатської фракції (групи) він, зокрема, може: обирати та бути обраним до її керівних органів; пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою); вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій; брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розглядається на засіданні депутатської фракції (групи).
Зміни до Конституції України, внесені Законом від 8 грудня 2004 p., передбачають за невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або його вихід із складу такої фракції дострокове припинення депутатських повноважень на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.
Регламентом Верховної Ради, який повністю відтворює наведену конституційну норму, передбачається, крім того, що народний депутат, якого виключено зі складу депутатської фракції, є позафракційним
362
363
Розділ 18
Народний депутат України
(частина четверта ст. 59). Такий депутат має право за особистою заявою увійти до складу коаліції чи опозиції (частина четверта ст. 61).
Водночас Закон «Про статус народного депутата України» містить норми, що дозволяють народному депутату вільно вийти зі складу депутатської фракції (групи), а також передбачають можливість його невходження до жодної зареєстрованої депутатської фракції чи депутатської групи (частини п'ята, шоста ст. 13). Це свідчить, зокрема, про необхідність приведення чинного законодавства про статус народного депутата у відповідність до конституційних норм.
Згідно з чинним законом народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією (групою) може бути обраний од ночасно членом одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії. У такому статусі парламентарій має право: вносити пропозиції про розгляд на засіданнях відповідного комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії будь-якого питання, що належить до їх компетенції, а також брати участь в обговоренні питань, які вносяться на розгляд цих органів; отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій допомогу, необхідну для роботи у складі тимчасових спеціальних чи тимчасових слідчих комісій парламенту; має також право викласти свою окрему думку як додаток до рішення комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії.
Окрему групу становлять правоможливості, опосередковані відносинами, пов'язаними із забезпеченням права народного депутата необхідною інформацією.
Право народного депутата на інформацію є комплексним і складається, зокрема, із права одержувати інформацію, що стосується його депутатської діяльності, права її використовувати, права користуватися засобами масової інформації та ін. Зокрема, для того щоб мати достатню інформацію про діяльність парламенту, інших державних органів, народний депутат має право одержувати, а апарат Верховної Ради України відповідно зобов'язаний забезпечити це право, акти Верховної Ради України, Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України, офіційні матеріали Рахункової палати і Центральної виборчої комісії. За законодавством, при зверненні народного депутата зобов'язані надати йому офіційні матеріали щодо своєї діяль-
ності органи влади Автономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіден ційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Зокрема, народний депутат України, реалізуючи свої повноваження, може звернутися до Голови Національного банку України із запитом, а до Національного банку України або його посадових осіб — із зверненням про надання інформації, що становить банківську таємницю. Суб'єкти, до яких вони звернуті, зобов'язані розглянути і надати народному депутату України обгрунтовану відповідь про результати такого розгляду1.
Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (в редакції від 21 вересня 1999 р.2 з наступними змінами і доповненнями) доступ народним депутатам до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після подання ними письмового зобов'язання щодо її збереження (ст. 27). Відомості, що становлять державну таємницю і стали відомими парламентарію під час виконання депутатських повноважень, він має право використовувати лише для їх виконання. Про джерело інформації, яку використовує народний депутат, він не зобов'язаний повідомляти.
Водночас народний депутат не може розголошувати інформацію, яка стала йому відомою під час здійснення депутатських повноважень, якщо вона: була йому надана під час підготовки чи розгляду питань, що були розглянуті на закритих засіданнях Верховної Ради України та її органів; є конфіденційною чи таємною відповідно до закону і стала йому відомою у зв'язку з виконанням депутатських повноважень.
Численними повноваженнями наділений народний депутат України щодо здійснення депутатської діяльності за межами Верховної Ради. Відповідно до положень Закону «Про статус народного депутата України» ці права можна згрупувати так: 1) права у взаємовідноси-
1 Рішення Конституційного Суду України від 5 березня 2003 р. у справі за консти
туційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення поло
жень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої
статті 15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата
України» (справа про звернення народних депутатів України до Національного бан
ку України) // Конституція України (з офіційними тлумаченнями Конституційного
Суду України). — 274-283.
2 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 49. — Ст. 428.
364
365
Розділ 18
Народний депутат України
нах з виборцями; 2) права у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав, засобами масової інформації.
