VVVVWtA ^ vtYVSftViiVVWWVJVviA 4 страница

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні дільнич­ної комісії з референдуму і заносяться до протоколу. У разі проведен­ня одночасно двох або кількох референдумів протокол по кожному з них складається окремо. Протокол підписується головою, заступни­ком голови, секретарем і членами комісії і негайно надсилається у відповідну районну, міську, районну в місті, міську, селищну, сільську комісію з референдуму.

На підставі протоколів дільничних комісій з референдуму міська (міст без районного поділу), районна в місті, селищна, сільська комісія з референдуму визначають: загальну кількість громадян, які мають право брати участь у референдумі; кількість громадян, які от­римали бюлетені; кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного на рефе­рендум проекту рішення; кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні комісії і заносяться до протоколу, який надсилається до вищої за належністю комісії з референдуму. На підставі поданих протоколів обласна, районна, міська (міст із районними поділом) комісія з референдуму проводить підрахунок голосів у межах адміністративно-територіаль­ної одиниці, результати якого заносяться до протоколу, що надси­лається до вищої за належністю комісії з референдуму.

Протокол з результатами підрахунку голосів підписується голо­вою, заступником голови, секретарем і членами відповідної комісії з референдуму. Відповідна комісія з референдуму може визнати резуль­тати референдуму недійсними через допущені в ході голосування або під час підрахунку голосів порушення.

Проект рішення вважається ухваленим, якщо за нього подано більшість голосів громадян з-поміж тих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесенихдо списків для голосування.

Офіційні повідомлення про результати референдуму публікуються відповідною комісією на пізніш як на десятий день після референду-

 

248

249

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

му. У повідомленні зазначаються: загальна кількість громадян, які ма­ють право брати участь у референдумі; кількість громадян, які взяли участь у референдумі; кількість громадян, які голосували за схвален­ня винесеного на референдум проекту рішення, і кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість недійсних бюлетенів.

Рішення, прийняті референдумом, обнародуються в установлено­му законодавством порядку опублікування актів місцевих рад і вво­дяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в самому рішенні не визначено інший строк.

Датою прийняття рішення вважається день проведення референ­думу.

Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом, прово­диться також референдумом. Зміна або скасування рішень, прийня­тих місцевим референдумом, може здійснюватися також за Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (ст. 45) відповідною місцевою радою (більшістю не менш як дві третини від загальної кількості її складу) з обов'язковим затвердженням її рішення на рефе­рендумі, який повинен бути проведений упродовж шести місяців після внесення цих змін або скасування рішення попереднього рефе­рендуму.

Якщо під час проведення місцевого референдуму було допущено грубі порушення закону про референдуми, відповідна місцева рада у 15-денний строк може призначити повторний місцевий референдум на всій території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або її частини. У такому разі може прийматися рішення про утворен­ня комісій з референдуму в повному складі.

Новий місцевий референдум з тих самих питань, що виносилися на попередній референдум, може призначатись не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

75.5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про референдуми

Юридична відповідальність за порушення законодавства про рефе­рендуми є різновидом юридичної відповідальності за порушення консти­ туційного законодавства України, і тому їй притаманні ті ж загальні й спеціальні юридичні ознаки, що й юридичній відповідальності в кон-

ституційному праві.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про ре­ ферендуми передбачає негативну реакцію держави на порушення права громадянина на участь у референдумі чи на невиконання або неналежне виконання суб'єктами референдуму своїх юридичних обов'язків, вираже­ ну у відповідній правовій формі.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про рефе­ рендуми включає такі складники: наявність визначених правових санкцій як міри відповідальності за порушення чинного законодавст­ва про референдуми; наявність юридичної деліктоздатності суб'єкта всеукраїнського та місцевих референдумів; доведена винність суб'єкта референдуму в правопорушенні: обов'язковість стану при­мусу до виконання встановлених законодавством санкцій. Законо­давством установлена адміністративна та кримінальна процесуальні форми реалізації юридичної відповідальності за порушення законо­давства про референдуми.

Загальні положення про юридичну відповідальність у законо­давстві про референдуми закріплено у ст. 10 Закону «Про всеук­раїнський та місцеві референдуми». Закон визначає, що до юридич­ної відповідальності притягуються особи, які перешкоджають шля­хом насильства, обману чи погроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести до дня голосування агітацію, а також члени комісії з референдуму та посадові особи, які вчинили підробку документів, свідомо непра­вильно підрахували голоси, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення. Ця стаття відсилає до чинного адміністративного та кримінального законодавства, норми якого деталізують конкретні санкції щодо порушення законодавства про референдуми.

На сьогодні юридична відповідальність за порушення чинного законо­ давства про референдуми має комплексний характер і поділяється на такі види, як: конституційно-правова, адміністративна, кримінальна та дисциплінарна відповідальність.

Пріоритетним видом юридичної відповідальності у консти­туційному праві України є конституційно-правова відповідальність.

На сьогодні конституційно-правова відповідальність за порушен­ня права громадянина на участь у всеукраїнському референдумі діє у вигляді узагальнених фундаментальних принципів. Конституція України не містить переліку прямих правових санкцій щодо пору-

 

250

251

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

шення конституційних положень, які закріплюють право громадяни­на України на участь у всеукраїнському референдумі, за винятком ст. 43 закону про референдуми, що передбачає проведення у 15-ден-ний строк повторного всеукраїнського референдуму, у разі грубих порушень під час голосування, але не визначає об'єктивної сторони цього правопорушення.

Водночас сутність і зміст конституційно-правової відповідаль­ності, а також конституційна практика застосування виборчого зако­нодавства загалом дають можливість зробити припущення, що численні порушення прав громадян на участь у референдумі, а також порушення встановленого законом порядку організації та проведен­ня референдуму є підставою для судового оскарження результатів ре­ферендуму.

Основними інстанціями, перед якими суб'єкти конституційного права несуть конституційно-правову відповідальність за порушення законодавства про референдуми, є Український народ, територіальні громади та громадяни України. Основними конституційними санкціями, що можуть встановлюватися в судовому та позасудовому порядку, можуть бути: внесення змін і доповнень до питань, що вино­сяться на референдуми суб'єктами референдної ініціативи; визнання результатів референдуму недійсними; призначення повторного голо­сування на референдумі тощо.

Конституційно-правові санкції знаходять своє логічне продов­ження у адміністративному та кримінальному законодавстві.

Так, підставою для адміністративної відповідальності в референд-ному праві є ті адміністративні правопорушення, що посягають на об'єкти, які безпосередньо охороняються референдним законодавст­вом України. Насамперед це правопорушення у сфері прав і свобод людини і громадянина. КУпАП главі 15-А «Адміністративні правопо­рушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення» встановлює адміністра­тивну відповідальність у вигляді накладання штрафу за публічні за­клики або агітацію до бойкотування референдуму, перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення голосування, будь-яку агітацію в день проведення ре­ферендуму, видачу членами дільничної комісії з референдуму бюле­тенів для голосування за інших осіб, втручання у роботу комісій з референдуму, що перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'яза­них з підрахунком голосів або визначенням результатів референдуму.

252

Окремі питання відповідальності за порушення законодавства про референдуми врегульовано у Кодексі адміністративного судочинства України. Так, порядок провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності комісій з референдуму, членів цих комісій визначає ст. 172 КАСУ. Зокрема, кодексом передбачено, шо право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність комісій з референду­му, членів цих комісій мають ініціативна група всеукраїнського рефе­рендуму, інші його суб'єкти.

Кодекс також визначає особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців (ст. 173); особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів вико­навчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових і службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про референдум (ст. 174); особливості про­вадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності ініціатив­них груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму (ст. 175); особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з процесом референдуму (ст. 177); особливості здійснення представництва у справах, пов'язаних із процесом референдуму (ст. 178); особливості обчислення строків у справах, пов'язаних з про­цесом референдуму, та наслідки їх порушення (ст. 179)'.

Адміністративне судочинство у справах про порушення законо­давства про референдуми має здійснювати система адміністративних судів України, яка на сьогодні формується.

Порушення чинного референдного законодавства зумовлює: кримінальну відповідальність. Зокрема, ст. 160 «Порушення законо­давства про референдум» Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. визначає відповідальність за:

— перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом
або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати
або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення
референдуму;

—ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб;

—підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправдивий підрахунок голосів, порушення таємниці голосування,

¹ Кодекс адміністративного судочинства України. — К., 2005.

253

 

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службо­вою особою.

Порушення чинного законодавства про всеукраїнський і місцеві референдуми також передбачає настання дисциплінарної відповідаль­ ності. Цей вид юридичної відповідальності за порушення референд-ного законодавства найчастіше застосовувався в Україні. Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про ре­ферендуми поширюється на членів ЦВК та комісій з референдуму, а також інших службових осіб за дії, пов'язані з бездіяльністю чи нена­лежним виконанням своїх обов'язків, у разі, якщо такі дії не можуть бути кваліфіковані як адміністративні проступки, або кримінальні злочини. Зокрема, закон про референдуми у ст. ЗО «Оскарження рішень, дій, бездіяльності комісій з всеукраїнського референдуму» передбачає дисциплінарну відповідальність членів виборчих комісій з всеукраїнського референдуму та порядок її застосування.

Дисциплінарна відповідальність також передбачена за порушення встановленого порядку збирання підписів на вимогу проведення все­українського та місцевих референдумів. Зокрема, ст. 19 Закону Ук­раїни «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» визначає, що під час збирання підписів голова відповідної місцевої ради, де засвідчу­ються підписи членів ініціативної групи, організовує перевірку зазна­чених у підписних листах відомостей і, у разі виявлення порушень збирання підписів та оформлення підписних листів, голова місцевої ради вносить подання до ЦВК. Після розгляду подання у 10-денний строк може прийняти рішення про припинення діяльності членів ініціативної групи, які допустили порушення, визнання недійсними їх посвідчень, а також підписних листів або підписів окремих грома­дян, внесених до підписних листів з порушенням передбаченого законом порядку.

Якщо порушення допущено під час збирання підписів для прове­дення місцевого референдуму, рішення про припинення діяльності членів ініціативної групи, визнання недійсними посвідчень, підпис­них листів та підписів окремих громадян приймається у 10-денний строк головою тієї місцевої ради, де зареєстрована ініціативна група місцевого референдуму.

У разі повторного порушення порядку збирання підписів ініціативною групою відповідно ЦВК або голова місцевої ради, де зареєстрована ініціативна група місцевого референдуму, можуть прийняти рішення про припинення діяльності ініціативної групи,

визнання недійсними свідоцтва про її реєстрацію, посвідчень членів групи, підписних листів або підписів окремих громадян, внесених до підписних листів з порушеннями. При цьому документи ініціативної групи всеукраїнського референдуму та зібрані нею підписи переда­ються до ЦВК, а ініціативної групи місцевого референдуму — до відповідної місцевої ради. Підписи громадян на переданих підписних листах, за винятком визнаних недійсними, враховуються при оста­точному підрахунку загальної кількості підписів громадян України, які ще вимагають проведення референдуму.

Як правило, юридична відповідальність за порушення чинного законодавства про всеукраїнський та місцеві референдуми має солідарний характер і може передбачати застосування як консти­туційно-правової, так і адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності одночасно.

 

254

255