VVVVWtA ^ vtYVSftViiVVWWVJVviA 2 страница

Водночас закон про референдуми не містить конкретного переліку питань місцевих референдумів в Україні, що є однією із причин неза-требуваності потенціалу місцевих референдумів для вирішення найважливіших питань місцевого значення. За всі роки незалежності в Україні було проведено близько 70 місцевих референдумів, тоді як у багатьох країнах світу місцеві референдуми із різних питань проводи­лися досить часто, а їх предметом є найрізноманітніші проблеми місцевого життя.

 

224

8-8152

225

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

На місцевих референдумах у зарубіжних країнах традиційно вирішу­ ються: конституційні (конституції суб'єктів федерації), законодавчі (законопроекти суб'єктів федерації), адміністративно-територіальні, інституційні та інші питання місцевого самоврядування. Зокрема, йдеться про практикування у зарубіжних країнах референдумів із мо­рально-етичних, екологічних та інших проблем. Так, у 1972 р. у штаті Колорадо більшість голосуючих (дві третини) висловилася проти са-моінвестування за рахунок введення додаткового податку зимових Олімпійських ігор у столиці штату — м. Денвері. У штаті Массачусетс на референдумі 1982 р. виборці проголосували за відновлення смерт­ної кари. Цього ж року переважна більшість мешканців штату Каліфорнія висловилася проти обов'язкової реєстрації вогнепальної зброї.

15.4. Принципи і порядок проведення референдумів

в Україні

Порядок проведення референдумів складається зі стадій, пов'яза­них з ініціюванням, організацією та проведенням, а також ре­алізацією рішень всеукраїнського та місцевих референдумів. У су­часній юридичній науці для позначення проведення референдумів використовують категорію «референдний процес»¹ у її суб'єктивному значенні.

Референдний процес — сукупність низки нормативно визначених послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян України на участь у референдумі.

Референдний процес ґрунтується передусім на загальних принци­ пах, притаманних юридичному процесу, а саме на принципах свободи, справедливості, рівності (єдності прав і обов'язків та взаємної відповідальності держави та особи), гуманізму, демократизму, верхо­венства права, законності та ін. Ці принципи характерні для всіх правових явищ у нашій державі.

¹ Гурин О. Референдний процес як інститут національного права України //IV Осінні читання, м. Хмельницьк. — Хмельницьк, 2005. — С. 153-156; Гурин О. О. Проблеми фінансового забезпечення референдного та виборчих процесів // Науковий вісник Ужгородського національного університету. — 2007. — №7. — С. 108-110.

Спеціальні принципи референдного процесу у свою чергу також поділяють на дві групи: принципи виборчого процесу в його широкому розумінні та власне спеціальні принципи референдного процесу. Загальні принципи виборчого процесу, визначені у ст. 71 Конституції України є важливими і для референдного процесу. Зазначена стаття Основно­го Закону декларує, що вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного го­лосування.

Утім, ст. 70 Основного Закону обмежує коло громадян, що мають право голосу на виборах і референдумах. Конституція України не дозво­ляє голосувати на виборах і референдумах фомадянам України, які не досягли 18років або визнані судом недієздатними.

Виборчі принципи, визначені в Конституції України, є дієвими і щодо організації та проведення всеукраїнського та місцевих референ­думів. Зокрема, волевиявлення фомадян України на референдумі здійснюється шляхом таємного голосування. За порушення таємниці голосування встановлено дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Конституція України містить і спеціальні принципи референдного процесу. Зокрема, частина друга ст. 72 Основного Закону визначає принцип обов'язковості щодо проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою: «Всеукраїнський референдум проголо­шується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів фомадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох фетинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній об­ласті». У разі дотримання всіх процесуальних вимог щодо процедури ініціювання всеукраїнського референдуму, передбаченого ст. 72 Кон­ституції України, Президент України зобов'язаний здійснити таку нормативно визначену процесуальну дію, як проголошення всеук­раїнського референдуму.

Найбільш повно спеціальні принципи референдного процесу визначені в Законі України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми». Зокре­ма, його ст. 8 «Демократичні засади підготовки і проведення референ­думів» декларує принципи: безперешкодної агітації; рівності суб'єктів референдної агітації, що виражається у забезпеченні для них приміщень для зборів, використання засобів масової інформації; гласності при обговоренні проекту рішення, закону, що виноситься па референдум; відкритості та гласності діяльності державних і фо-

 

226

227

 

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

мадських організацій, які беруть участь у підготовці і проведенні ре­ферендуму; безперешкодного висвітлення ЗМІ всіх стадій референд-ного процесу.

Зазначені принципи референдного процесу України втілюються у відповідних процесуальних діях уповноважених суб'єктів щодо ініціювання, організації та проведення референдумів, а також ре­алізації рішень цих референдумів. Система цих принципів варіюється залежно від видів референдуму, але вони є актуальними для консти­туційних, законодавчих та інших, ініціативних і обов'язкових, всеук­раїнського та місцевих референдумів.

Щодо порядку організації та проведення референдумів, то особли­вості процедури їх проведення значною мірою залежать від виду референдуму Найбільш рельєфними є відмінності процедури організації та проведення всеукраїнського та місцевих референдумів. Організація та проведення загальнодержавного та місцевих референ­думів є загалом схожими за основними стадіями референдного процесу, але різняться за предметом, суб'єктами та формами рефе­рендного процесу.

Конституція України та Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» містять матеріальні та процесуальні норми, що визначають порядок ініціювання, призначення (проголошення), підготовки, проведення та реалізації рішень всеукраїнського рефе­рендуму. Йдеться про основні стадії всеукраїнського референдуму. У поєднанні ці стадії організації і проведення всеукраїнського рефе­рендуму складають процедуру всеукраїнського референдуму (референд-ний процес).

За Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» проце­дура всеукраїнського референдуму включає такі процесуальні стадії: ініціювання референдуму: його призначення (проголошення); утво­рення дільниць для голосування; утворення комісій із всеукраїнсько­го референдуму; реєстрація громадян, які мають право брати участь у ньому; агітація за його цілі; голосування; підрахунок голосів та визна­чення його результатів; опублікування, введення в дію, зміна або ска­сування його рішень. У разі народного ініціювання всеукраїнського референдуму утворюються додаткові стадії: створення та реєстрація ініціативних груп; збирання підписів громадян України на підтримку проведення всеукраїнського референдуму: підрахунок та перевірка цих підписів та ін. Кожна із зазначених стадій врегульована відповідними правовими нормами закону про референдуми. Але

оскільки існує невідповідність ряду положень цього закону нормам чинної Конституції, зокрема щодо правового статусу суб'єктів (учас­ників) референдного процесу, то процедура організації і проведення референдумів потребує подальшого законодавчого вдосконалення.

Узагальнюючи положення чинного законодавства України про референдуми, можна визначити три основні стадії всеукраїнського референдуму — підготовчу, основну та завершальну.

Підготовча стадія складається з ініціювання всеукраїнського ре­ферендуму; інформування громадян про його ініціювання; агітації «за» або «проти» винесення визначеного питання на всеукраїнський референдум; всенародних або парламентських обговорень (факульта­тивний етап).

Основна стадія — це призначення (проголошення) всеукраїнсько­го референдуму; організація всеукраїнського референдуму та підго­товка його проведення; агітація «за» або «проти» проекту рішення, що виноситься на всеукраїнський референдум; голосування; вста­новлення результатів всеукраїнського референдуму; визначення та оприлюднення рішень всеукраїнського референдуму; проведення повторного всеукраїнського референдуму (факультативна стадія).

Завершальна стадія — виконання рішень всеукраїнського референдуму; юридична відповідальність за невиконання рішень все­українського референдуму.

Винятково важливий характер має підготовча стадія всеук­раїнського референдуму, оскільки дотримання всіх процесуальних вимог на цьому етапі значною мірою визначає факт його проведення чи непроведення. Як засвідчив досвід ініціювання всеукраїнського референдуму у 1999—2006 pp., саме на цьому етапі чиниться найбільша кількість порушень процесуальних вимог законодавства про референдуми.

Підготовча стадія всеукраїнського референдуму за народною ініціативою передбачає етап його ініціювання Українським народом. Народне ініціювання може охоплювати широке коло питань і за до­тримання передбачених законодавством процесуальних вимог має імперативний характер. Це зобов'язує Президента проголосити всеук­ раїнський референдум на вимогу 3 млн громадян України. Президент України в такому випадку видає указ про всеукраїнський референдум за народною ініціативою із зазначенням дати його проведення та сформульованим питанням (питаннями), що виноситься на всеук­раїнський референдум.

 

228

229

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

Збір підписів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму є складною, але цілком реальною процедурою, про що свідчить досвід збирання підписів на вимогу проведення всеук­раїнського референдуму в 1999—2000 pp. Задосить короткий термін — з 7 грудня 1999 р. по 15 січня 2000 р. — ЦВК зареєструвала З 947 955 підписів громадян України, що мають право голосу, на ви­могу проведення всеукраїнського референдуму¹. Утім, вимоги щодо ініціювання всеукраїнського референдуму на вимогу громадян Ук­раїни в нашій державі залишаються одними із найбільш жорстких серед країн, де конституції передбачають проведення таких референ­думів. З огляду на це процедуру народного ініціювання всеук­раїнського референдуму доцільно було б лібералізувати.

Утворення ініціативних груп із всеукраїнського референдуму і зби­рання підписів громадян України на вимогу проведення всеук­раїнського референдуму в короткі терміни вимагає високого рівня організованості та централізації процедури цього збирання. Нині в Україні така організаційна робота може бути проведена лише політичними силами, що мають сильні позиції як у центрі, так і в регіонах: найбільш впливовими політичними партіями, партійними блоками, в деяких випадках громадськими об'єднаннями та проф­спілками за умови комплексної науково-методологічної підтримки.

Право збирання підписів під вимогою про проведення всеук­раїнського референдуму належить ініціативним групам із всеук­раїнського референдуму. Такі групи утворюються на зборах громадян України, у яких бере участь не менше 200 осіб, що мають право голо­су. Не менш як за 10 днів (за Законом 2001 р. — 3 дні) до проведення зборів їх ініціатори мають письмово повідомити про час, місце і мету зборів голову районної ради, міського голову або відповідно голову районної в місті ради. Голова відповідної міської ради, міський голо­ва направляє на збори свого представника для здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про референдуми.

Перед початком зборів проводиться реєстрація їхніх учасників, складається список учасників зборів із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, домашньої адреси з обов'язковим підписом громадянина про участь у зборах.

¹ Протокол Центральної виборчої комісії «Про загальні підсумки збирання підписів громадян України під вимогою проведення всеукраїнського референдуму за народ­ною ініціативою» від 15 січня 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000. — № 9. — С. 3.

На зборах обираються голова і секретар зборів, затверджується по­рядок денний зборів, до якого включається питання про доцільність проведення всеукраїнського референдуму та формулюються питан­ня, з яких (якого) ініціюється всеукраїнський референдум. На зборах обов'язково ведеться розгорнутий протокол, де зазначаються дата, місце проведення зборів, кількість їх учасників, інформація про об­рання голови та секретаря зборів, хід обговорення порядку денного, результати голосувань з питань, що внесені до протоколу порядку денного, наслідки формування персонального складу ініціативної групи з всеукраїнського референдуму та обрання її голови.

Ініціативна група із всеукраїнського референдуму в складі не мен­ше 20 громадян України, які на день її утворення мають право голосу, за поданням голів місцевих рад реєструється ЦВК, яка видає ініціативній групі свідоцтво про реєстрацію й присвоює їй порядко­вий номер. Плата за реєстрацію ініціативної групи із всеукраїнського референдуму не стягується. Витрати на збирання підписів громадян здійснюються за рахунок коштів ініціативної групи та добровільних пожертв громадян України, політичних партій, громадських орга­нізацій і профспілок.

У разі встановлених порушень чинного законодавства про ство­рення ініціативної групи із всеукраїнського референдуму ЦВК повинна мотивовано відмовити їй у реєстрації. Таке рішення або неприйняття ЦВК рішення про реєстрацію у визначені законом терміни представник ініціативної групи із всеукраїнського рефе­рендуму може оскаржити протягом 10 днів у Верховному Суді України.

Як свідчить досвід, відмови ЦВК у реєстрації ініціативних груп із всеукраїнського референдуму мотивуються невідповідністю питань все­ українського референдуму Конституції України та чинним законам, а також численними процесуальними недоліками. Серед останніх найбільш поширеними є: відсутність на зборах представника голови відповідної міської ради, міського голови; відсутність повних даних про учасників зборів; відсутність особистого підпису у списках учас­ників зборів; включення до списку учасників зборів іноземців, осіб без громадянства або громадян України, які не наділені правом голо­су; відсутність відомостей про обрання голови і секретаря зборів; не­повно оформлені документи зборів; коригування головою відповідної ради, міським головою питання (питань) всеукраїнського референдуму, що затверджуються зборами; несвоєчасне подання до-

 

230

231

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

кументів про реєстрацію ініціативної групи із всеукраїнського рефе­рендуму до ЦВК тощо.

Законодавство встановлює тримісячний термін збирання підписів громадян під вимогою проведення всеукраїнського референдуму з дня отримання свідоцтва про реєстрацію п_Єрщ_0Ї ініціативної групи із всеукраїнського референдуму. Аналогічні терміни збирання підписів встановлені в законодавстві про референдуми інших колишніх союз­них республік. Цей термін є виправданим, оскільки його подовження може призвести до втрати актуальності питання, що виноситься на всенародне голосування.

Збирання підписів здійснюється лише після отримання свідоцтва про реєстрацію ініціативної групи із всеукраїнського референдуму і виключно членами цієї групи на підписних листах, форма яких вста­новлюється ЦВК. Підписний лист містить реєстраційний номер ініціативної групи, дату її реєстрації, порядковий номер підписного листа, зазначення адміністративно-територіальної одиниці, де збира­ються підписи, точне формулювання питання (питань), що пропо­нується винести на всеукраїнський референдум

Громадянин України, який має право голосу і підтримує вимогу про проведення всеукраїнського референдуму добровільно ставить на підписному листі свій підпис і дату підписання за наявності доку­мента, що підтверджує його особу. Прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та місце постійного проживання громадянин може запи­сати сам або на його прохання, - член ініц_{іативно}ї групи із всеук­раїнського референдуму, що веде збір підписів

Після завершення збирання підписів ініці_ативна група в триден­ний термін складає підсумковий протокол. У протоколі зазначаються загальна кількість зібраних підписів; дата реєстрації ініціативної гру­пи та п порядковий номер; дата закінчення збирання підписів. Засвідчення підписів та перевірка їхньої достовірності на місцях по­кладається на сільських, селищних та міських голів

Підписні листи за актом передаються на зберігання у встановлено­му законом порядку, після чого в тижневий термін ініціативна група передає підсумковий протокол, акт і вимогу _про проведення всеук­раїнського референдуму до ЦВК. Підрахунок підписів громадян та їх вибіркова перевірка покладаються саме на ЦВК

Характерною помилкою в роботі ініці_{ативних} груп із всеук­раїнського референдуму по збору підписів на вимогу проведення все­українського референдуму є неправильне заповнення підписних 232

листів, зокрема, заповнення граф підписного листа не двома особами (громадянином і членом ініціативної групи), а лише членом ініціативної групи; зазначення в підписному листі тільки прізвища та ініціалів громадянина; включення підписів іноземців та громадян Ук­раїни, що не набули повноліття.

За наслідками перевірки ЦВК приймає рішення про підсумки збо­ру підписів та складає відповідний протокол. При цьому важливо не лише зібрати належну кількість підписів громадян України, а й до­триматися вимог, передбачених ст. 72 Конституції України — ці підписи мають бути зібрані не менш як у двох третинах областей та не менш як по 100 тис. підписів у кожній області. Якщо у трьохмісячний термін не зібрано достатньої кількості підписів, то ЦВК приймає рішення про припинення діяльності всіх ініціативних груп із всеук­раїнського референдуму.

Голова ЦВК або особа, яка виконує його обов'язки, протягом виз­наченого законом терміну передає рішення ЦВК про підсумки збору підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму та відповідно складений протокол Президентові, після чого глава держави проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Утім, чинне референдне законодавство не визначає термінів, у які Президент має проголосити всеукраїнський референдум за народною ініціативою, що певною мірою обмежує відповідну імперативну ви­могу громадян про проведення такого референдуму.

Суб'єктами ініціювання всеукраїнського референдуму є також Верхов­на Рада України і Президент України, але на відміну від народного ініціювання всеукраїнського референдуму предметна компетенція цих учасників референдарного процесу чітко визначена Конституцією Ук­раїни. Так, ст. 156 передбачає, що законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» подається до Вер­ховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від консти­туційного складу Верховної Ради і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту, затверд­жується всеукраїнським референдумом, який призначається главою держави. Отже, суб'єктами ініціювання конституційного референдуму є Верховна Рада України або Президент України, а суб'єктом призна­чення цього референдуму виключно глава держави.

З приводу всеукраїнського референдуму про зміну території держави Конституція України визначає лише суб'єкта призначення

233

Ха-8152

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

цього референдуму — парламент. Це дає підстави висловити припу­щення про відсутність об'єкта всеукраїнського референдуму, щодо якого Верховна Рада України конституюється суб'єктом його призна­чення.

Важливою складовою підготовчої стадії проведення всеук­раїнського референдуму є інформування населення про проведення все­ українського референдуму, зміст якого полягає в доведенні уповнова­женими органами через засоби масової інформації відомостей про хід його організації та підготовки. Зокрема, ст. 8 закону про референдуми передбачає, що ЗМІ повинні висвітлювати хід не тільки проведення, а й підготовки всеукраїнського референдуму. Далі закон конкретизує це положення лише в нормі про необхідність публікації відомостей про реєстрацію ініціативних груп всеукраїнського референдуму в пресі.

Офіційні дані про хід організації та підготовки всеукраїнського референдуму, як правило, оприлюднюються в офіційних державних виданнях у формі бюлетенів та повідомлень ЦВК. Роз'яснювальна робота серед населення має здійснюватися спільно з місцевими рада­ми засобами, наявними у кожному регіоні (місцеве радіо, телебачен­ня, преса тощо). Важливим завданням ЦВК є й інформування ініціативних груп, голів районних рад, міських голів з процесуальних питань щодо організації та підготовки всеукраїнського референдуму, яке доцільно проводити на нарадах та в спеціальних інструкціях і бро­шурах, що мають містити методичні рекомендації та зразки запов­нення необхідних документів¹.

Наступним етапом підготовчої стадії всеукраїнського референду­му є агітація, що передбачає безперешкодні звернення суб'єктів агітації до громадян з метою оголошення чи неоголошення всеук­раїнського референдуму з визначеного питання. Суттєвими перевага­ми закону про референдуми є гарантування ним діяльності уповнова­жених суб'єктів агітації з наданням їм безоплатних приміщень для зібрань, а також забезпечення можливості використання засобів масової інформації (ст. 8). У законах інших колишніх союзних республік таких гарантій не передбачено.

¹ Кривенко Л. Т. Конституційно-правові основи референдумів в Україні // Консти­туційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і прак­тики. — К., 2001. — С. 112.

Відповідно до закону про референдуми правом агітації за чи проти призначення всеукраїнського референдуму наділені громадяни, політичні партії, громадські організації, масові рухи та трудові колек­тиви. Але це положення є застарілим. Заслуговує на увагу пропозиція науковців, виходячи із сучасних реалій, вважати суб'єктами агітації на референдумі не всі корпорації громадян, а лише політичні гро­мадські об'єднання.

Важливою проблемою процедури всеукраїнського референдуму є питання фінансування агітаційної кампанії. Закон про референдуми визначає, що підготовка референдуму здійснюється за рахунок Дер­жавного бюджету (ст. 11), але це фінансування не покриває всіх вит­рат, пов'язаних з агітацією уповноважених суб'єктів. До того важли­вою є своєчасність фінансування агітаційної кампанії з Державного бюджету.

При проведенні конституційного референдуму обов'язковими є парламентські обговорення. Проте детально вони законодавчо не врегульовані. Ця процедура має бути врегульована в Законі про рег­ламент Верховної Ради України. До того ж, враховуючи досвід 2007 p., слід узяти до уваги й те, що на час організації та проведення всеук­раїнського референдуму парламент попереднього скликання може бути розпущений, а нового скликання — несформованим.

У разі прийняття уповноваженим державним органом рішення про призначення чи проголошення всеукраїнського референдуму настає друга (основна) стадія всеукраїнського референдуму, яка роз­починається з моменту призначення чи проголошення всеукраїнського референдуму.

Призначення чи проголошення всеукраїнського референдуму передбачає видання відповідного нормативно-правового акта (поста­нова Верховної Ради чи указ Президента України), що визначає дату проведення всеукраїнського референдуму та питання, що виносять­ся на всенародне голосування. Цей акт має бути офіційно оприлюд­нений у таких офіційних виданнях, як «Офіційний вісник Президента України», «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Офіційний вісник України». Офіційне оприлюднення відповідного правового акта про проголошення чи призначення всеукраїнського референдуму здійснюється згідно з Указом Президента України № 503 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. (зі змінами і доповненнями).

 

234

235

Розділ 15

Референдуми в Україні

 

З моменту прийняття рішення про проведення всеукраїнського референдуму починається етап його організації, що в процесуально-правовому аспекті визначається правовими діями уповноважених суб'єктів, які полягають у використанні їхніх процесуальних прав і обов'язків для забезпечення процедури проведення референдуму. Першим кроком у цьому напрямі є проголошення ЦВК кампанії з проведення всеукраїнського референдуму (референдної кампанії) не пізніше ніж через п'ять днів після призначення (проголошення) ре­ферендуму.

У ст. 25 закону про референдуми передбачено утворення Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, але Конституція передбачила утворення постійно діючого державного органу, що забезпечує організацію і проведення загальнонаціональних виборів та всеукраїнського референдуму — Центральної виборчої комісії. Відповідно до нормативних положень Закону України «Про Централь­ ну виборчу комісію» 2004 p., на неї покладається організація, підготов­ка і проведення всеукраїнського референдуму.

Територіальні комісії з всеукраїнського референдуму утворюють дільниці з всеукраїнського референдуму та спільно з органами місце­вого самоврядування комплектують склад дільничних комісій. Дільниці для голосування з всеукраїнського референдуму утворю­ються, виходячи з кількості до 3000 громадян, які мають право голосу.

Для голосування громадян України при українських представ­ництвах України за кордоном за поданням Міністерства закордон­них справ створюють комісії територіального округу № 1. Так, при проведенні всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. головою Шевченківської районної ради м. Києва (за територіальним розта­шуванням МЗС України) у лютому 2000 р. було створено 82 дільниці для голосування при представництвах України за кордоном у 52 країнах світу. Загальна кількість громадян України, які взяли участь у голосуванні, 15 428 осіб, кількість на дільниці — від 16 до 1595 осіб¹.

При складанні кошторису враховуються: видатки ЦВК, тери­торіальних виборчих комісій та дільничних комісій, витрати на заробітну плату членів виборчих комісій, друкування бюлетенів та

¹ Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. — К., 2001. — С. 245. 236

документації, забезпечення транспорту та зв'язку тощо. Аналіз кош­торисів, що складалися для проведення загальнодержавних референ­думів, свідчить про високу вартість всеукраїнського референдуму для державного бюджету¹. Тому поряд із видатками державного бюджету доцільно було б врегулювати можливість фінансування всеук­раїнського референдуму і з інших джерел (місцеві бюджети, доб­ровільні внески, кошти політичних об'єднань тощо).

• Повноваження ЦВК, територіальних та дільничних комісій з все­українського референдуму та правовий статус осіб, що входять до їх складу, визначається чинним референдним законодавством України.

На основній стадії проведення всеукраїнського референдуму особ­ливо важливу роль відіграє агітація уповноважених суб'єктів за або проти прийняття закону чи іншого рішення, що є предметом рефе­рендуму. Агітація починається з моменту прийняття рішення про проведення всеукраїнського референдуму і припиняється за день до голосування. При цьому агітація щодо всеукраїнського референдуму може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам. Законодавство не містить детальної регламентації процедури агітації, лише забороняє її у день голосування.