Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини.

 

свобод людини і громадянина»¹, «конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх прав»², «юридичний механізм захисту прав громадянина»³. Крім того, ряд правознавців ототожнюють механізм захисту прав та свобод людини і громадянина з політичними, ідео­логічними, організаційними та юридичними (правовими) гарантіями цих прав⁴. Проте більшість вчених вважає, що гарантії є складовою ме­ханізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина, який включає поряд з гарантіями й інші соціально-правові інститути. У зв'язку з цим останніми роками дедалі частіше в юридичній науці вживається термін «механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина»⁵.

Таке розмаїття термінів потребує дати тлумачення, з'ясувати, який зміст у них вкладається і що, власне, під ним треба розуміти.

Вітчизняні правознавці, які досліджують права та свободи людини і громадянина в Україні, схиляються до думки, що реалізація прав і свобод — це форма їх буття, що зводиться до переведення соціальних благ, закріплених нормами права, у стан їх можливого і дійсного ви­користання конкретною особою (особами) з метою задоволення своїх різноманітних потреб і інтересів.

Механізм реалізації суб'єктивних прав (тобто міри дозволеної по­ведінки особи, закріпленої в правових нормах) визначають як єдність правових засобів, за допомогою яких матеріалізуються права та свободи людей.

Механізм реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина — це відносно відокремлена сукупність конституційних елементів, за допомогою яких в умовах додержання законності, з позиції гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і громадянином України здійснюються його конституційні можли-

¹         Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К., 2002. — С. 173.

²         Там само. — С. 175.

³         Святоцький О. Д. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (істори-
ко-правове дослідження): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 1995. — С. 11—14.

⁴ Терехин В. А. Государственно-правовой механизм обеспечения прав и свобод
граждан: понятие и структура // Правовая политика и правовая жизнь. — 2004. —
№ 2. — С. 143.

⁵ Мордовец А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и
гражданина: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. — Саратов, 1997; Волинка К. Г.
Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики. — К., 2000;
Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — X., 2001. — С. 190;
Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. —
К., 2003. — С. 217-242.

вості, долаються ті негативні умови, що можуть завдати шкоди прак­тичному втіленню можливого у повсякденне життя.

Механізм реалізації прав та свобод людини і громадянина — цілісне явище, що складається з певної сукупності структурних еле­ментів.

До елементів механізму реалізації суб'єктивних прав у вузькому ро­ зумінні відносять: 1) юридично значущу діяльність суб'єктів; 2) стадії реалізації суб'єктивного права.

До елементів механізму реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина, у широкому розумінні, відносять: а) конституційні норми, що закріплюють суб'єктивні права; б) самі конституційні права та свободи, їх зміст, структуру та гарантії здійснення; в) юридичні обов'язки; г) юридичну діяльність, що є сутністю реалізації конституційного права; ґ) законність і пра­восвідомість людини та громадянина, що забезпечують правильне розуміння ними своїх конституційних прав, свобод та обов'язків і кожного права окремо, шляхів їх реалізації; д) стадії реалізації кожно­го конкретного конституційного права¹.

Механізм реалізації прав та свобод людини і громадянина не може бути зведений до механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Під механізмом забезпечення прав та свобод людини і громадяни­на розуміють комплекс взаємозв'язаних і взаємодіючих нормативно- правових передумов, юридичних засобів та загальносоціальних умов, які створюють комплекс можливостей для повноцінної реалізації прав і сво­бод, їх охорони від потенційних правопорушень та захисту прав і свобод, які зазнали порушення. Саме таке визначення дає можливість найбільш повно розкрити соціально-правову сутність і призначення механізму забезпечення прав і свобод особи як складного, багатоас-пектного і водночас цілісного явища правової дійсності².

Основними підсистемами механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина є:

— механізм забезпечення реалізації;

— механізм забезпечення охорони;

¹         Колодій А. М., Олійник А. Ю. Ціп. праця. — С. 218-219.

²        Волинка К. Г. Теоретичні аспекти механізму забезпечення прав і свобод особи //
Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2000. —
Вип. 7. — С. 79.

 

54

55

Розділ 11

Загальна характеристика конституційно-правового статус;

 

— механізм забезпечення захисту.

Забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина визна­чається як форма забезпечення прав і свобод, в якій відображається діяльність по створенню належних юридичних і фактичних умов без­перешкодного і найбільш повного використання соціальних благ, опосередкованих правами і свободами, для максимального задово­лення інтересів і потреб. У цій підсистемі забезпечення прав і свобод залучаються всі його складові елементи: як суто юридичні, так і загальносоціальні.

Забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина визна­чається як форма забезпечення прав і свобод, яка виражає діяльність, спрямовану на запобігання будь-яких порушень прав і свобод особи, шляхом витіснення негативних факторів соціального середовища, що можуть спровокувати або сприяти порушенню прав і свобод особи. Засобами охорони прав і свобод особи виступає цілеспрямована діяльність компетентних органів державної влади і різноманітних суспільних інституцій.

Забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина визна­чається як форма забезпечення прав і свобод, яка відображає дію даного механізму, спрямовану на: припинення порушень прав і сво­бод особи; ліквідацію будь-яких перешкод, що виникають при їх здійсненні; відновлення порушених прав і свобод; притягнення особи, винної у скоєнні правопорушення, до юридичної відповідаль­ності. На відміну від інших форм забезпечення прав і свобод особи за­безпечення захисту порушених прав і свобод здійснюється переважно з допомогою юридичних засобів¹.

Отже, права та свободи людини і громадянина потребують забезпе­чення не лише їх охорони або захисту, а й забезпечення їх реалізації.

До елементів механізму забезпечення реалізації прав та свобод люди­ ни і громадянина відносять: гарантії їх здійснення; юридичні елементи механізму реалізації (індивідуально-правові документи, юридичні факти, правові відносини, суб'єктивні права та юридичні обов'язки, їх форми і методи організації здійснення); процес практичного втілення можливості та необхідності у дійсність; умови і фактори такого процесу².

¹        Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практи­
ки. — С. 7.

²        Колодій А. М., Олійник А. О. Цит. праця. — С. 221.

56

В «Юридичній енциклопедії» гарантії прав та свобод людини і гро­мадянина визначаються як умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення у повному обсязі й усебічну охорону прав та свобод особи. Поняття «гарантії» охоплює усю сукупність об'єктивних і суб'єктив­них чинників, спрямованих на практичну реалізацію прав та свобод, на усунення можливих перешкод їх повного або неналежного здійснення'.

Гарантії прав та свобод людини і громадянина взаємозумовлені й взаємопов'язані, а також складають відповідну систему й у сукупності забезпечують їх фактичну реалізацію, всебічну охорону та надійний захист.

У вітчизняній юридичній науці на сьогодні не існує єдиної думки про систематизацію гарантій прав та свобод людини і громадянина.

Гарантії забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадя­нина прийнято поділяти на загальні (загальносоціальні) та спеціальні (власне правові, юридичні).

Під загальними гарантіями розуміють усю сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин і перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, захист прав від можливих порушень².

Спеціальні (власне правові, юридичні) гарантії визначають як надан­ня державою формальної (юридичної) загальнообов'язковості умо­вам, які необхідні для того, щоб кожна людина могла скористатися своїми конституційними правами і свободами. Юридичні (спеціальні) гарантії встановлюються державою в Конституції, нор­мах поточного законодавства, їхньою метою є реальне забезпечення правовими засобами максимального здійснення, охорони й захисту конституційних прав і свобод громадян. Тобто спеціальні (юридичні) гарантії — це правові засоби і способи, за допомогою яких реалізу­ються, охороняються, захищаються права і свободи громадян, усува­ються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права³.

¹ Лисенков С. Л., ТарановА. П. Гарантії прав та свобод людини і громадянина // Юри­
дична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.,
1998. — Т. 1: А-Г. — С. 555.

² Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. 2-е вид. — К., 2000. —
С. 207.

³ Там само. — С. 207-208.

57

Розділ 11

Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини...

 

До загальних гарантій в конституційно-правовій літературі тра­диційно відносять: економічні, політичні, організаційні. М. Хавро-нюк додає ще ідеологічні та власне соціальні гарантії¹.

Економічні гарантії — це сукупність економічних факторів життя суспільства. Вони знайшли закріплення у статтях 13, 41, 42, 95 та інших Конституції України. Для економічної системи України харак­терна ринкова економіка, яка ґрунтується на принципах вільного підприємництва, різноманітних форм власності на засоби вироб­ництва, договірних відносин між господарюючими суб'єктами, обме­женого втручання держави в господарську діяльність.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання і гарантує їм рівність перед законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Причому право приватної власності є непорушним. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності та право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За допомогою бюджетної системи держава здійснює справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства.

Політичні гарантії — це сукупність політичних чинників суспільного і державного життя. Вони знайшли закріплення у стат­тях 1, 2, 5, 6, 7, 15, 37 та інших Конституції України. До них відносять: суверенітет держави; суворе дотримання її демократичних засад; ре­альне визнання народу носієм суверенітету та єдиним джерелом вла­ди; здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; політичний плюралізм і свобода не забороненої законами політичної діяльності; обмеження діяльності ультраради-кальних політичних партій та громадських організацій; суворе забез­печення законності і неможливості зловживань політичною владою; інші ознаки правової держави в їх сукупності.

Організаційні гарантії визначають як систематичну організаторсь­ку діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, об'єднань громадян по створенню сприятливих умов для реального користуван­ня громадянами своїми правами й свободами.

Ідеологічні гарантії переважно розуміють як ідеологічну багато­манітність суспільного життя, неприпустимість визнання державою жодної ідеології обов'язковою, заборону цензури; забезпечення вільного розвитку мов; сприяння держави консолідації та розвитку української нації, ЇЇ історичної свідомості, традицій і культури, а та­кож розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; заборона релігійної, расової ворожнечі; демократична громадська думка; на­лежний освітній рівень; загальна культура суспільства та його членів; система духовних цінностей та ін. До ідеологічних гарантій, на думку М. Хавронюка, належить також ліберальна концепція прав людини, на якій ґрунтується правова система держави, що визнає права люди­ни як природні і передбачає їх пріоритет щодо права колективу, дер­жави, суспільства¹.

Соціальні гарантії — це комплекс взаємовідносин громадянського суспільства, що демонструє принципово нову форму співвідношення суспільства й особи, її ставлення до інших осіб та до самої себе². Це зумовлено конституційним принципом, згідно з яким Україна є соціальною державою, політика якої спрямована на створення систе­ми соціального забезпечення та охорони здоров'я, працевлаштування населення, підтримку малоімущих громадян, недопущення соціаль­них конфліктів і потрясінь у суспільстві тощо.

До соціальних гарантій відносять відсутність будь-якого суспільно-політичного протистояння окремих соціальних верств на­селення та регіонів України, максимальну зайнятість населення, відсутність тенденцій моральної та духовної деградації в суспільстві, за яких здійснення прав і свобод одними людьми чи групами людей стає можливим лише за рахунок нехтування правами і свободами інших³.

Головним призначенням юридичних (правових) гарантій прав та свобод людини і громадянина є надання всім і кожному рівних юридичних можливостей для фактичної реалізації прав та свобод, їх охорони від протиправних посягань і захисту від незаконних пору-

 

¹ Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Права людини і громадянина: Навч. посіб. — К., 2004. — С. 246, 249.

¹ Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Цит. праця. — С. 247.

² Сравнительное конституционное право / Под ред. А. И. Ковлера, В. Е. Чиркина,
Ю. А. Юдина. РАН, Институт государства и права. — М., 1996. — С. 109, 311.

³ Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Цит. праця. — С. 249.

 

58

59

Розділ 11