тому подальший виклад конкретних конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні нами здійснюється відповідно до неї.
Звісно й ця, як і будь-яка класифікація, є дещо умовною, оскільки конституційні права людини і фомадянина реалізуються у певних сферах суспільного життя, що часто переплітаються між собою. Можливі випадки, коли одне і те ж право належить одночасно до двох і більше кваліфікаційних груп (наприклад, право на звернення формально відносять, як правило, до політичних прав, хоча його можна віднести і до соціальних. Наприклад, право людини на звернення зі скаргою про поновлення порушеного права).
Крім того, на нашу думку, подібна класифікація не впливає на обсяг конституційних прав і свобод, зміст чи рівень їхньої гарантова-ності, водночас сприяє глибшому розумінню їх сутності та соціального призначення, поліпшуючи їх практичне застосування.
Отже, конституційні права і свободи як правова категорія являють собою досить розгалужену і водночас внутрішньо узгоджену систему, що охоплює своїм регулюючим впливом усі найважливіші сфери життєдіяльності людини: особисту (приватну), політичну, соціальну, економічну, культурну та ін.
Держава, яка бере на себе зобов'язання забезпечувати права, свободи людини і громадянина в свою чергу має право вимагати від особи певної (необхідної, доцільної) поведінки, об'єктивно зумовленої законними інтересами, потребами інших осіб, соціальних груп, самої держави, всього суспільства, зафіксованої в юридичних нормах.
Таким чином, держава від свого імені, від імені всього суспільства формулює свої вимоги до особи через встановлення обов'язків людини і фомадянина, юридичної відповідальності за їх невиконання. Отже, необхідність певної поведінки — головна і вирішальна ознака будь-якого юридичного обов'язку. Виконання обов'язків є передумовою реалізації конституційних прав і свобод, засобом їх забезпечення.
Конституційні обов'язки є обов'язковим елементом конституційно-правового статусу особи. Можна сказати, що за формою конституційні обов'язки людини і фомадянина є видом юридичних обов'язків, які являють собою встановлену Конституцією і законами України необхідність поведінки людини і громадянина, гарантовану і забезпечену державою відповідним механізмом їх здійснення.
52
Отже, конституційні права, свободи та обов'язки є основоположними, фундаментальними правами, свободами та обов'язками людини і громадянина, що юридично виражають невід'ємну людську природу, наділені юридичним верховенством, є виразником не тільки фактичного і юридичного статусу особи в державі, суспільстві, способом взаємовідносин людей між собою, з суспільством взагалі, а й ознакою його зрілості, ступеня демократичності держави.
11.3. Механізм реалізації і гарантії прав та свобод людини і громадянина
За Конституцією Україна визнається демократичною державою. Система закріплених у Основному Законі прав та свобод людини і фомадянина свідчить про високий рівень демократії в Україні. Головний критерій у визначенні держави демократичною полягає в реальній реалізації проголошених прав та свобод людини і громадянина. Реалізація, охорона та захист прав та свобод людини і громадянина є визначальною ознакою гуманістичного та цивілізованого рівня будь-якого суспільства. Тому в розділі І «Загальні засади» Конституції України введені в дію такі важливі положення: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст. 3).
Для реалізації конституційно закріплених прав та свобод людини і фомадянина в Україні потрібно мати налагоджений механізм їх реалізації. Термін «механізм» розуміється як спосіб функціонування, система засобів впливу1.
У конституційно-правовій літературі поряд з терміном «механізм реалізації прав та свобод людини і фомадянина» нині вживаються терміни «механізм реалізації і захисту конституційних прав та свобод людини і фомадянина»2, «механізм реалізації, гарантії та захист прав і
1 Общая теория государства и права: Академ. курс: В 2-х т. / Под ред. М. Н. Марчен-
ко. — М., 1998. — Т. 2: Теория права. — С. 438-439.
2 Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. По-
горілко: Монографія. — К., 2003. — С. 178-179.
53
Розділ 11