Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини..

Розділ 11

Л % Ч > ЛЛ««Ї»«ЇЇІЛЛЛЛЛГОЛЛ ^^';^-;'

V.V Ї VV Л V Її V и V1 Л VVVV^ Л |VVVV^^ Л.■.■.■

 

туту громадянства - стійкого правового зв'язку між фізичною осо­бою і державою, що породжує взаємні права та обов'язки. Тому права громадянина на відміну від прав людини є територіальними, національними.

На відміну від прав людини, заснованих на теорії природного (природженого) права, права громадянина базуються на пози­тивістській теорії сутності прав.

Тому мабуть, неприпустимо ані ототожнювати права людини і громадянина, оскільки їх походження та природа різні, ані розривати їх.

Отже, конституційні права і свободи людини - це закріплені в Конституції України права і свободи, які належать кожній людині, незалежно від наявності чи відсутності правового зв язку між нею і Українською державою (громадянства). У Основному Законі суб єкти прав людини визначаються як «кожна людина...», «кожен...»,

«ніхто...», «усі...» та ін.                                       .       .

Під правами і свободами громадянина слід розуміти закріплені в Основному Законі України права і свободи, які належать лише громадя­ нам України. Такими, зокрема, є політичні права (право на участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих ре­ферендумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та ін.), суб єкти яких чітко визначені - «громадяни України...» або ж просто - «громадя­ни...». Втім, не слід забувати, що громадянин держави є також носієм і тих прав, що визначаються як права людини.

Правова система будь-якої держави відводить значне місце правам та свободам людини і громадянина. Визнання і закріплення у Кон­ституції інших актах чинного законодавства прав та свобод людини і громадянина, їх обсяг, види і зміст у сучасних умовах є однією з акту­альних пріоритетних і найважливіших проблем сучасної цивілізації. Становлення і розвиток прав людини і громадянина - важлива ознака ступеня демократизації всіх політичних, суспільних, гро­мадських інститутів і їхніх взаємовідносин з державою, ступеня зрілості громадянського суспільства, ознака, що характеризує певну державу як правову чи навпаки.

У Конституції України права і свободи людини і громадянина закріплені у спеціальному розділі II «Права, свободи та обов язки лю­дини і громадянина», структурно розміщеному після розділу 1 «Загальні засади», де закріплені основні засади конституційного ладу нашої держави, що підкреслює значущість інституту прав і свобод

людини і громадянина. Принагідно нагадаємо, що в схемі розташу­вання конституційних інститутів періоду радянського консти­туціоналізму (зокрема, Конституція СРСР 1936 р.) цей інститут посідає п'яте (передостаннє) місце.

Майже третина статей Конституції, за підрахунками спеціалістів, присвячена саме правам і свободам людини і громадянина, серед яких і ті що жодного разу не закріплювалися в українських консти­туційних актах, а також ті, формулювання яких, як правило, змісто­вно відповідають положенням фундаментальних міжнародно-право­вих актів з прав людини. Власне, конституційними права і свободи людини і громадянина стають після закріплення їх в Основному Законі, який підніс їх на якісно вищий рівень.

Для конституційно-правового регулювання основних прав і сво­бод людини і громадянина в Україні на сучасному етапі порівняно з минулим, радянським, етапом характерними є такі взаємопов язані тенденції як: розширення каталогу прав і свобод, закріплених на рівні Основного Закону; новелізація традиційних конституційних прав свобод і обов'язків; пріоритетність не соціально-економічних, як це було раніше, а громадянських і політичних прав і свобод; орієнтація конституційно-правової регламентації правового статусу особи на міжнародні стандарти прав людини; посилення гарантій основних громадянських і політичних прав і свобод і звуження гаран-тованості економічних, соціальних і культурних (духовних) прав; звуження кола конституційних обов'язків; загалом посилення юридичних гарантій прав і свобод¹.

Конституційним правам і свободам людини і громадянина прита­манні певні властивості і риси, що зумовлюють їхню вирішальну роль у визначенні правового статусу особи в суспільстві і державі, її кон­ституційно-правового статусу. Вони відрізняються від інших прав за змістом та формою закріплення, є основними за змістом не тільки фактично, а і юридично, оскільки визначені на конституційному

рівні.

Юридична природа конституційних прав і свобод людини і грома­дянина проявляється в таких, зокрема, специфічних правових влас­тивостях- ці права і свободи наділені верховенством, всі інші права і

і Я^^да^о Ук^їниПіїдручник Для студентів вищих навч. закладів / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — К., 2002. — Ь. 1^4.

47

46

Розділ 11