Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини.

 

шень. Тобто юридичні гарантії створюють максимально сприятливі юридичні умови для перетворення закріплених у нормативно-право­вих актах прав та свобод у реальну практику суспільних відносин. Вони встановлені Конституцією України, іншими законами, міжнародними договорами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Юридичні гарантії діють у рамках системи, де вони доповнюють одна одну. Взаємозв'язок між ними різноманітний, що дає змогу сис­тематизувати їх за різними підставами. На думку В. Погорілка, є два види юридичних гарантій: нормативно-правові та організаційно-пра­вові¹.

Нормативно-правові гарантії — це сукупність передбачених нормами права юридичних засобів забезпечення реалізації, охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина. До нормативно-право­вих гарантій відносять:

— норми-принципи, зокрема, ті, які забезпечують права та свобо­ди людини і громадянина (статті 21-64 Конституції України), насам­перед щодо невідчужуваності, непорушності, невичерпності, рівності, необмежуваності конституційних прав і свобод людини і громадянина, рівності громадян, презумпції невинуватості особи, принципу неприпустимості зворотної дії закону або іншого норма­тивно-правового акта в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тощо;

— юридичну відповідальність;

— юридичні обов'язки².

Організаційно-правові гарантії — передбачені в нормативно-право­вих актах суспільно-політичні інституції, на які покладаються відповідні функції та повноваження щодо організації та здійснення юридичного забезпечення реалізації, охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина³.

До організаційно-правових гарантій належать: Український народ, держава, органи державної влади — Верховна Рада України (статті 85, 92 Конституції України), Президент України (статті 102, 106), Кабінет Міністрів України та інші центральні органи виконавчої влади

(ст. 116), Конституційний Суд України (статті 147, 150), Уповноваже­ний Верховної Ради України з прав людини (ст. 101), органи прокура­тури (ст. 121), місцеві державні адміністрації (статті 118, 119), органи місцевого самоврядування (статті 143, 144), Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17), органи міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна (ст. 55), адвокатура (ст. 59), політичні партії і громадські організації (статті 36, 37), засоби масової інформації.

Втім, вітчизняні та зарубіжні правознавці висловлюють й інші по­гляди на класифікацію гарантій прав та свобод людини і громадяни­на. Так, на думку О. Скакун, гарантії прав, свобод і обов'язків люди­ни і громадянина за підставою правового становища особи поділя­ються на: 1) загальні; 2) спеціальні; 3) індивідуальні. До перших у свою чергу включають: соціально-економічні; політичні; ідеологічні (духовно-моральні); юридичні. Стосовно юридичних гарантій, то до них віднесені: гарантії реалізації прав; гарантії охорони прав; гарантії захисту прав¹.

Відомий російський вчений-конституціоналіст С. Авак'ян виділяє чотири групи гарантій прав та свобод людини і громадянина: ма­теріальні (економічні передумови); організаційні (інститути держав­ної влади); духовні або ідеологічні (існуючі в суспільстві концепції прав людини, які потрібно роз'яснювати громадянам); юридичні, що поділяються на дві групи — а) процедурні та б) юридична відпо­відальність об'єднань громадян, органів влади, самоврядування та посадових осіб².

У науковій літературі наведені й інші класифікації гарантій прав та свобод людини і громадянина.

Стосовно юридичних гарантій, то до критеріїв, що є виміром їх розмежування, відносять: функціональну спрямованість; зміст; сферу дії; спосіб викладання; форму закріплення тощо.

Залежно від функціональної спрямованості юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина поділяють на:

— гарантії реалізації — це відповідні умови і засоби, які сприяють реалізації кожною людиною і громадянином, закріплених у Консти-

 

¹ Погорілко В. Ф. Гарантії правові // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.:
Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — Т. 1. А-Г. — С. 555.

²           Погорілко В. Ф. Гарантії конституційні // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.:
Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) таін. — Т. 1. А-Г. — С. 554.

³          Волинка К. Г. Цит. праця. — С. 80-81.

60

¹ Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — X., 2001. —
С.187-189.

² Конституционное право: Знциклопедический словарь / Отв. ред. С. А. Авакьян. —
М., 2000. — С. 122-123.

61

Розділ 11