1. Ранні релігії.
2. Національні релігії.
Ключові поняття: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм, іудаїзм, індуїзм, даосизм, конфуціанство.
1. Більшість релігієзнавців відносять до ранніх форм релігії фетишизм, тотемізм, магію, анімізм.
Фетишизм – це культ предметів, заснований на вірі в їхні надприродні властивості (допомагати, зціляти, оберігати від дурного впливу). Носіями цієї таємничої сили виступають фетиші (португальське fetіco – чарівний, чудодійний), до них відносяться ідоли (греч. eіdolon – образ, подоба), амулети (латин. аmuletum – від арабського слова, що означає оберіг, предмет, що охороняє від лих, хвороб, злих чарів), талісмани (франц. talіsman, від арабського слова, що позначає предмет, що приносить удачу, щастя). Фетишем може стати будь-який предмет як природного, так і штучного походження.
Тотемізм – це віра в існування родинного зв'язку етнічної групи з визначеним видом тварин, рослин, явищ природи. Тотем (мовою північноамериканського племені оджибве воно означає "його рід") сприймався як родоначальник соціальної спільноти, індивіди якої вважали його своїм родичем, вірячи, що після смерті вони втілюються в тотем, а своє народження вони сприймали як утілення тотема. Тотемізм був своєрідною формою вираження єдності первісної спільноти, відмінності її від інших і від природних явищ. Цілісність роду зміцнювали головні підвалини тотемізму: недоторканність життя родичів, неприступність тотемної обрядовості для інородців, правила статевої регламентації, спадкування тотема в чоловічій чи жіночій лінії.
Магія (грецьке mageіa – чаклунство, чарівництво) – це сукупність обрядів, в основі яких лежить віра в таємничі сили, за допомоги яких шляхом визначених символічних дій можна вплинути на хід подій у потрібному людині напрямку. Результативність магічних дій зв'язувалася індивідом не з реальними змінами, а зі схованим змістом, що приховується за ними. По цільовому призначенню можна виділити види магії:
– промислова: землеробська, мисливська, скотарська і т.д.,
– військова: ритуальні танці перед битвою, зачаклування зброї,
– шкідлива: наведення псування на ворога,
– лікувальна: заклинання, зілля від хвороб,
– любовна: приворожування, відворожування за допомогою зіль, заклинань, маніпуляцій з визначеними предметами.
Анімізм – це віра в духів, переконання в тім, що всі предмети, крім видимої, мають і невидиму сторону, в основі якого лежить уособлення (уявне наділення безособового обличчям) сил природи, наділення їх психічними здібностями, властивими людині. Вищою формою анімізму є віра в існування самостійності душі, віра в богів.
З розвитком суспільства ранні форми релігії не зникли, а змінили форму свого існування.
2. З переростанням родів та племен у державні об'єднання на зміну раннім формам релігії приходять національні релігії.
Виділення вождів в особливу соціальну групу освячується спеціальними віруваннями й обрядами. Вожді стають об'єктами релігійного шанування при житті і після смерті. Раніше аморфні духи наділяються іменами і визначеними функціями, утворюється їхня ієрархія, поступово вони перетворюються в богів. Культова діяльність стає спеціалізованої, здійснюється особливою соціальною групою священнослужителів у визначених приміщеннях, вона істотно ускладнюється, залучається велика кількість культових атрибутів. Формуються релігійні організації, що не збігаються за чисельністю з усім населенням. Для цих релігій характерний політеїзм із тенденцією до монотеїзму. Національні релігії численні, оскільки численні державні утворення з їх специфічними соціокультурними умовами. Розглянемо деякі з них.
Релігія Древньої Індії. В середині ІІ тисячоріччя до н.е. на Індостан вдерлися арії і принесли із собою ведичну (від назви священних книг Вед: санскритське веда означає знання) релігію, що заклала основу індуїзму. Веди – це 4 збірники релігійних гімнів, заклинань.
Ведична релігія політеїстична: шануються Індра – бог-воїн, бог блискавки і грому, Агні – бог вогню, Сур’я – бог сонця, Митра – сонячний бог і захисник людей. У першому тисячоріччі до н.е. індуїзм прибрав форму брахманізму із його ієрархією богів і трійцею найважливіших богів – тримурті: Брахмою, Шивою і Вішною. Основні ідеї: дхарма – борг, обов'язок кожного індивіда як представника касти (варни); сансара – колесо перетворень, переселення душ, вихід із неї можливий як з'єднання душі (Атмана) зі світовою душею (Брахмою), перевтілення душ регулюється світовим законом – кармою (сумою усіх учинків). Складний культ здійснювався тільки жерцями-брахманами. Усе підкорялося освяченню кастового ладу. Особливість індуїзму – йога, система фізичних вправ і медитації, що розвиває духовні і фізичні потенції людини для злиття з духовною основою світу.
Релігії Древнього Китаю. Головними релігіями є даосизм і конфуціанство. Даосизм виник у VІІ в. до н.е., його засновник – легендарний Лао-цзи, головні ідеї: вчення про загальний закон Дао, якому усе підкоряється, найважливіша чеснота – у-вей: недіяння, заперечення діяльності, невідповідної Дао; містицизм, тому що сутність Дао невимовна словами, тяжіння до парадоксів, споглядальне відношення до світу. Конфуціанство, засноване Конфуцієм біля V в. до н.е., розуміє основу світу як вічний початок, що упорядковує, високо цінує соціальну стабільність, людина не повинна порушувати світову гармонію і традиції. Цзюнь-цзи, шляхетний чоловік повинний мати гуманність, справедливістю, щирістю, сяо (синовою шанобливістю). Культ здійснюється не жерцями, а чиновниками і главами родин, величезне значення надається ритуалу.
Релігія древніх євреїв. Іудаїзм виник у Палестині біля XІІІ в. до н.е., його особливість – монотеїзм (єдинобожжя), шанування Яхве, віровчення викладене в Старому завіті (першої частини християнської Біблії), що містить оповідання про створення Богом усього видимого і невидимого світу з нічого, вигнанні перших людей Адама й Єви з раю через неслухняність Богу. Найбільш важливі догмати сконцентровані в 10 заповідях, даних Богом пророку Мойсею на горі Синай: 1) Нехай не буде в тебе інших богів...2) Не роби собі кумира... 3) Не вимовляй імені Господа Бога твого дарма. 4) Пам’ятай день суботній...5) Шануй батька і матір твою. 6) Не убивай. 7) Не прелюбодій. 8) Не кради. 9) Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого. 10) Не бажай будинку ближнього твого, ні дружини ближнього твого, ні раба його, і ні рабині його, ні осла, нічого, що є в ближнього твого. Особливість іудаїзму – віра в пришестя месії (посланця Бога), покликаного врятувати віруючих, віра в посмертне воздаяння (перехід душі померлого в рай чи пекло), у наближення кінця світу, воскресіння мертвих і божий суд над ними, а також деталізована обрядовість, що регламентує всі сторони життя віруючих.
