Риси для кар’єрного успіху

Розділ 2. Сучасні підходи до управлінської діяльності

Професійна підготовка керівника до управління навчальним закладом

Кар’єра менеджера

Кар’єра передбачає рух людини в організаційній ієрархії, послідовність виконання видів робіт і особистий ріст.

«Кар’єрний успіх менеджера забезпечується цілеспрямованим розвитком особистості, яка знаходиться у відповідності із його просуванням в організації» [60]. З іншого боку, перепони до кар’єрного зростання викликають психологічну напругу, депресію, зниження продуктивності праці, бажання змінити місце роботи чи роботу взагалі. Існуючі концепції кар’єри менеджера пов’язані із такими аспектами:

1. теорія рис (колекційний підхід) ґрунтується на твердженні, що менеджер повинен володіти особливими особистісними рисами, які зумовлюють ефективність управлінської діяльності;

2. конкурентний підхід передбачає наявність у менеджерів особливих рис, які відрізняють їх від людей інших професій; таким чином виокремлюються ознаки успішних та неуспішних менеджерів;

3. парціальна концепція передбачає вивчення та корекцію поведінки менеджера, зміну самооцінки та способів орієнтації у середовищі;

4. факторний підхід ґрунтується на вивченні факторів, ситуацій, умов, що впливають на діяльність та розвиток менеджера.

Умови кар’єри:

1. Сімейні фактори:

- трудові досягнення членів сім’ї;

- мотивація до навчання;

- прояви схильності до ризику.

О.Г. Молл проводила дослідження серед школярів 13-17 років. Бажання бути управлінцем розглядалося із трьох позицій:

- бажання в майбутньому посісти на керівну посаду: - 10%;

- можливість у майбутньому бути керівником: - 31%;

- як згода за певних умов бути керівником: - 53%.

16% школярів категорично заявили, що не хочуть бути керівниками ні за яких умов. Керівник, на думку школярів – це людина, яка:

- уміє працювати з людьми;

- постійно долає труднощі;

- вміє красиво говорити;

- має високу заробітну платню;

- самостійна.

Цікаво, що школярі серед основних засобів досягнення управлінської успішності назвали:

- гарне навчання (38%);

- уміння спілкуватись (38%);

- заняття спортом (36%).

2. Менеджерська освіта.

Існують різні моделі підготовки керівного складу. Американська модельпередбачає превентивну підготовку керівника у вузі до початку кар’єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. Європейська модельпередбачає отримання знань на основі практичного досвіду та наступну їх самореалізацію у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту. О.Г.Молл наводить типові відповіді російськихменеджерів на питання про основні бар’єри керівників на шляху до знань навчання, серед яких:

- відсутність вільного часу – 32%;

- новий бізнес – 21%;

- відрядження – 17%;

- проблеми сім’ї – 15%;

- відсутність коштів на навчання – 2%.

З огляду на ці дані зрозуміло, що далеко не все залежить від браку коштів на навчання.

3. Мотивація кар’єри. На думку фахівців, потреби, які змушують керівників працювати понад 10 годин на робочому місці, відмовлятись від відпустки, прагнути призначення на нову посаду, це, передусім, потреби:

- досягнення;

- влади;

- відчуття особистої значущості;

- доведення своєї цінності;

- змагання, конкуренція.

Так, у дослідженні О.Г. Молл, наводяться цікаві факти: у молодих керівників, які мотивовані на кар’єру, основними аргументами є:

- бажання бути корисним (21%);

- прагнення до професіоналізму (19%);

- прагнення до більшого (16%);

- задоволення особистих інтересів (8%);

- привести у відповідність свої можливості та вимоги діяльності (8%).

Риси для кар’єрного успіху

Д.Хант та Р.Осборн називають такі риси для кар’єрного успіху:

1. концептуальні навички – здатність аналізувати та вирішувати комплексні проблеми;

2. навички планування та організації, що полягають у здібностях обирати напрям діяльності та концентрувати ресурси на досягненні цілей;

3. навички прийняття рішень – здатність використовувати інформацію та логіку для пошуку альтернативних рішень.

Причини відмови від кар’єри:

Основними причинами відмови від кар’єри визнані наступні:

1. Коли людина не бажає змін, боїться нового, інноваційного.

2. Коли людина боїться не виправдати довіри вищих керівників, колег.

3. Коли людина вважає, що робота – це тільки засіб, а не задоволення в житті.

4. Коли людина вже прийняла рішення про достатній для неї рівень кар’єри.

5. Коли відсутня мотивація досягнень.

6. Коли у людини занижена самооцінка.

7. Коли людина передбачає збільшення ніяк не стимульованих енергетичних, фізичних, моральних витрат.

8. Коли людина вважає, що заслуговує більшого і сподівається отримати іншу вищу посаду.

9. Коли людина прогнозує відсутність особистого розвитку і перспектив у межах нової управлінської діяльності.

10. Коли у людини відсутній інтерес до посади, яку пропонують.