Доброякісні пухлини кісток

Остеома. Розрізняють: губчасту остеому, яка складається з губчастої речовини і компактну остеому з компактної речовини. Рентгенологічноостеома характеризується правильним структурним малюнком, кіркова речовина пухлини є прямим продовження кіркової речовини кістки, порушення цілісності кіркового шару при остеомі не буває, губчата структура кістки і пухлини також безперешкодно переходять одна в другу, контури пухлини гладкі і рівні, остеопороз завжди відсутній. Компактні остеоми в основному локалізуються в плоских кістках, губчасті і змішані - в трубчастих кістках (див.мал. 13.1.).

Мал.13.1. Компактна остеома.

Остеохондром а окрім кісткової містить ще і хрящову тканину. Малюнок остеохондроми негомогенний, складається з правильних кісткових острівців, віялоподібних пучків і перегородок, що лежать серед світлого фону хряща. Часто зовнішній вигляд нагадує "квіткову капусту".

Хондрома. В залежності від напрямку росту розрізняють енхондроми (в кістковомозковому каналі), та екхондроми (ростуть на поверхні кістки). Частіше уражаються малі циліндричні кістки. На рентгенограмі кожна пухлина складається з прозорого хрящового фону, на якому виділяються характерні острівки, крапочки з вапна або кісткової речовини. Провідним синдромом енхондром є здуття, зовнішні контури хондроми завжди чіткі, не перервані доки пухлина залишається доброякісною. Кірковий шар витончений, екхондроми розсувають протилежні відділи кіркової речовини. Хондроми ускладнюються патологічними переломами і часто переходять в злоякісні (див.мал.13.2.).

Мал.13.2. Хондрома плечової кістки.

Гемангіома. Частіше локалізується в хребті, існують кавернозна та капілярна форми. При кавернозній гемангіомі структура змінена за рахунок наявності вертикально направлених грубих і товстих трабекул, що нагадують колони. Капілярні гемангіоми утворюють мілковічковий малюнок. Межхребцеві диски не змінені, можливі патологічні переломи (див.мал.13.3.).

Мал.13.3. Гемангіома.

Гігантоклітинна пухлина побудована з клітин двох типів - надто характерних багатоядерних гігантських і дрібних одноядерних. Зустрічається здебільшого в віці 20-40 років, локалізується в довгих трубчастих кістках, в кістках тазу, нижньої щелепи і ін. Рентгенологічно визначається здуття і булавовидна деформація метаепіфізарного кінця кістки (див.мал.13.4.).

Мал.13.4. Гігантоклітинна пухлина малогомілкової кістки.

Структурний малюнок утворює картину мілковічкових або крупновічкових (стільниковоподібних) просвітлень, відокремлених тонкими кістковими перегородками. Зона ураження доходить до суглобової поверхні і відділяється від неї щільною субхондральною пластинкою. Кірковий шар відтиснутий назовні і різко витончений. Періостальна реакція відсутня. При літичній формі утворюється крайовий безструктурний дефект з чітко окресленим контуром. Кірковий шар інколи повністю розсмоктується, але з боку м'яких тканин дефект може бути обмежений тонкою шкаралупоподібною тінню - стінкою самого утворення. Часто настає малігнізація.

Пухлиноподібне захворювання – ізольована кісткова кіста частіше локалізується в метафізах довгих трубчастих кісток. Рентгенологічно: в метафізі трубчастої кістки визначається обмежена ділянка підвищеної проникності променів овальної, веретеноподібної форми з чітко окресленими контурами. На цій ділянці кістка здута, розширена в поперечнику, кортикальний шар різко витончений, але не перерваний. Реакція окістя відсутня. Часто на фоні кісти виявляються лінійні тіні тонких кісткових перегородок, що поділяють її на ряд камер різної величини. Кіста часто ускладнюється патологічним переломом, який добре гоїться шляхом утворення щільної періостальної мозолі з наступним поступовим заповненням порожнини кісти нормальною кісткової тканиною.