Особливо увага вихователя повинна бути спрямована на виховання потреб у виконанні правил особистої гігієни і в природній взаємодопомозі дітей в різних режимних процесах, у формуванні вольових якостей і культури поведінки.
Основним завданням морального виховання дітей дошкільного віку є перш за все закріплення, поглиблення і розширення всього того, що вони придбали за весь час перебуванні в дитячому садку.
Завдання виховання культури поведінки вирішуються на основі цілеспрямованого відбору методів і прийомів, найбільш вдалого їх поєднання, які забезпечують взаємозв’язок навчально – пізнавальної і самостійної діяльності дошкільників. Необхідно враховувати, як на поведінці дітей відображаються їхні враження, які отримують в результаті спостережень різних життєвих ситуацій. Тому особливе значення набувають індивідуальні бесіди і групові етичні бесіди; дидактичні ігри, ігри-вправи. Доповнюючи один одного, вони дозволяють формувати моральний світ старшого дошкільника, соціальне спрямування його поведінки.
Використовуючи морально спрямовані методи виховання, педагог формує етичні поняття, культуру поведінки у громадських місцях, культуру взаємовідносин, культуру спілкування, включені в виховний процес, в поєднанні з етичними бесідами, педагог ненав’язливо розкриває перед дітьми наочні приклади щоденного спілкування.
Важливо також, щоб морально спрямовані заняття, бесіди складались не тільки з правил етикету, але й з цікавих практичних вправ з культури спілкування. Тоді можна ефективно впливати на внутрішній світ дитини.
Ефективність формування доброзичливих суспільних мотивів поведінки підвищується, якщо педагог встановлює органічні зв’язки між різноманітними видами дитячої діяльності.
Важливо, що вихователь постійно вів записи спостережень про вчинки дітей.
Зв’язок між різними напрямами виховного процесу треба намітити і прослідкувати в різноманітних варіантах з використанням всього комплексу методів, засобів, прийомів. Продумане використання багатоваріантних зв’язків дозволяє провести виховання культури поведінки через всі процеси навчання на заняттях, ознайомленням з навколишньою дійсністю, ігри, конструкторський, образотворчий, музичний та інші види діяльності дітей. Конкретна реалізація взаємозв’язку виховного процесу самостійна діяльність.
Виховання культури поведінки спрямоване на виклик у дитини до максимальної самостійності у виконанні правил особистої гігієни, щоб навички і вміння особистої охайності, акуратності, культури споживання їжі переросли у потребу. При цьому вихователь повинен неодноразово підкреслювати соціальне значення правил акуратності: їх виконання це признак поваги до близьких, знайомих і взагалі до оточуючих.
На закріплення культурно - гігієнічних навичок і звичок спрямовані деякі ігри – заняття, ігри – вправи. В залежності від їх конкретного змісту засвоюються різноманітні правила чи їх поєднання, наприклад: слідкуй за чистотою кофтинки, взуття, головного убору, мий руки перед їдою і після забруднення, правильно користуйся носовою хустинкою; слідкуй за зачіскою; знай розміщення речей, клади їх завжди на своє місце.
Вихователь планує декілька занять на тему « Мій день вдома », в яких розкривається значення режиму дня для дитини.
Дитина дошкільного віку повинна бути завжди охайна, акуратна, чиста – це вже вона знає, принаймні, з чотирьох років. Тепер вона, в недалекому майбутньому – школяр, повинна усвідомити, що це – природно і обов’язкова вимога суспільства до кожної людини. Тобто все це дитина повинна виконувати у швидкому темпі, повинна знати, як треба одягтися у відповідності з сезоном, погодою. Набуті в дитячому садку такі навички – одна із основ самостійності під час навчання в школі.
Перевірити як засвоєні дітьми правила акуратності, можна під час вечора розваг. Наприклад, дітям пропонують одне із завдань: хто швидше і охайніше збереться в школу взимку чи восени, тобто збере все необхідне для школи в портфель і вдінеться швидко, охайно і по сезону.
Необхідність узагальнень моральних понять у дітей старшої групи зумовлена також і переходом дитини в школу, тими вимогами, які в найближчому майбутньому вимагатиме школа. Ці вимоги будуть у вигляді узагальнених правил « Веди добре себе на уроці », « Зразково поводь себе на вулиці », « Будь чистим і охайним », « Дотримайся розпорядку дня ». У вирішенні цих завдань допоможуть бесіди, зміст яких допомагає виховувати у дітей почуття справедливості, відповідальності за результати своїх вчинків. [13, с. 95 - 96]
Значну частину бесід з дітьми потрібно присвятити питанням виховання культури спілкування.
Темою таких бесід можуть бути реальні вчинки дітей, які спостерігав вихователь, – це як правило, найбільш зрозумілий і дійовий матеріал. Наприклад: шестирічний хлопчик зайшов із татком в тролейбус. Жінка встала і запропонувала хлопчику сісти. Хлопчик сів. Тато і хлопчик сказали: « Дякую ». Запитати: « Діти, а як ви будете себе вести, коли вам запропонують місце? Чому? ». Морально – етична бесіда « Якими мають бути стосунки з близькими людьми » представлена в додатку Б.
Доцільно також давати дітям різні доручення. Виконуючи їх, діти вправляються у ввічливості звертання: тут, як ніде, проявляється самоконтроль дитини.
Виховання культури поведінки у дошкільника не можливе тільки в межах дитячого садочка. Воно передбачає обов’язковий зв’язок з вихованням дітей у сім’ї та зусиль вихователя і батьків. З цією ціллю використовуються загальні і групові батьківські збори, консультації, відвідування педагогом сімей своїх вихованців.
Процес морального виховання батьки можуть побачити і безпосередньо в дитячому садку – для цього організуються « Дні відкритих дверей ».
Але в той же час треба знати, що батьки не повинні переносити методи виховання дитячого садка в сім’ю. Специфіка сімейного виховання зберігається. Вихователь планує відвідати більшість сімей до початку навчального року або на протязі першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі. Це дає можливість вивчити умови життя дітей дома, виявити особливості виховання і поведінку дітей в кожній сім’ї, рівень вихованості; виявити рівень педагогічної культури батьків; враховуючи особливості кожної сім’ї, спланувати конкретний зміст роботи з нею.
В роздягальні бажано оформити стенд для батьків, де було б в наочним методом розкрито питання виховання культури поведінки – її значення, суть, необхідність, а також реальні можливості дітей.
Можна скористатися деякими правилами ввічливості, які представлені у книзі О. Дорохова « Це треба запам'ятати ».
– Ти живеш на світі не один. Навколо тебе твої товариші, твої друзі. Тобі приємно, якщо вони тебе поважають? Отже, і ти мусиш їх поважати. А поважаючи навколишніх, ти повинен поводитися так, щоб жити і працювати поряд з тобою їм також було зручно і приємно. Поважай людей, що оточують тебе!
– Перед тим як вийти на вулицю, подивись у дзеркало, чи все гаразд у твоєму одязі.
– Зустрівши знайомих, вітайся першим.
– Якщо назустріч іде старший за тебе – дай дорогу.
– Нерозумно перебивати один одного у розмові.
Не штовхайся. Штовханина не лише брутальна й негарна, а й нерозумна: насамперед від неї програє той, хто штовхається [4, с.147-148].
Отже, процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і своєчасне застосування педагогом багатого арсеналу різноманітних методів. Необхідна також « рухливість » засобів виховання, їхнє постійне коригування. Педагог повинне уважно слідкувати за тим, як кожний із його вихованців сприймає виховний вплив. Потрібно якомога раніше визначити рівень морального виховання кожного із дітей. Спостереження дозволяють виявити у кожної дитини відповідні їй особистості вчинків, інтересів, відносин з оточуючими, труднощі у засвоєнні навичок культури поведінки. Це, в свою чергу, служить основою для оцінювання динаміки розвитку дитини і коригуванню майбутнього процесу виховання.
Висновки до розділу 2
В ході ігрової діяльності (прогулянки), ми провели спостереження за 10 дітьми (3 – дівчинки, 7 – хлопчиків) за такими критеріями: ввічливо звертаються з проханням до дорослого(товариша), в якій виявилося що більшість дітей мали високий рівень сформованості культури поведінки; відповідає ввічливо на поставлене запитання,ми виявили що більшість дітей мають високий рівень сформованості культури поведінки; в спілкуванні вживає етикетну лексику(вибачається, вітається, прощається), ми виявили що більшість дітей мають середній півень сформованості культури поведінки.
Тому ми підібрали рекомендації для вихователів старшої групи щодо виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Найголовніше у вихованні виявилося, що будь – який прояв ввічливості спонукається добрими почуттями, які є для дитиною усвідомленою, необхідною потребою. Вихованню у дітей доброти і чуйного відношення до оточуючих сприяє постійній контакт старших дошкільників з молодшими групами. За таких умов у спілкуванні з ними формується відповідальність, готовність прийти на допомогу.
Важливою умoвoю фopмувaння мopaльних якoстей у дітeй є суміснa дiяльнiсть дoшкільнoгo зaклaду i сiм’ї. Дiтям вкpaй неoбхіднa пpисутнiсть дopoлих та пoстійне спiлкувaння з ними. Вихoванiсть не виникaє сaма пo сoбі, як ввaжають деякі дopoслі. Зaвдaння педaгoга – пoяснити бaтькaм, нaскільки вaжливo вже зapaз вчити дитину вести себе стpимaнo, дoтримуючись зaгaльнo прийнятих нopм і прaвил взаємoвіднoсин з іншими.
Висновки
1. Культура поведінки – моральна якість, що виражається у постійному шанобливому ставленні до оточуючих. Вона споріднена з такими якостями, як тактовність, люб’язність, делікатність, доброзичливість, уважність.
При проведенні теоретичного аналізу зроблені наступні висновки:
1. Моральність дитини є результатом засвоєння і внутрішнього прийняття нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, ставлення до світу й себе. Виявляється вона у вільному свідомому вибору способу дій здатності до моральної поведінки.
2. Культура поведінки залежить від самого виховання дитини, і пов’язана вона перед усім з розвитку дитини, її індивідуальними можливостями.
3. Завдяки моральним почуттям, моральна свідомість і вчинки набувають морального смислу. Моральна свідомість поєднує у собі знання моральних норм, усвідомлення їх значення для особистості, яке здійснюється через моральні почуття. З начну роль при цьому відіграє воля, яка допомагає дитині опановувати себе, дає їй внутрішню свободу і спонукає до морального вчинку.
4. Мотив, що спонукає дошкільника дотримуватися норм культури поведінки з однолітками є потреба у спілкуванні та у спільній діяльності.
Для нашого дослідження ми обрали і використали такі критерії, як « Ввічливо звертається з проханням до дорослого (товариша)", « Відповідає ввічливо на поставлене запитання », « В спілкуванні вживає етикетну лексику (вибачається, вітається, прощається) ». У дослідженні прийняло участь десять дітей приблизно однієї вікової групи, три дівчинки і сім хлопчиків. Дослідження проводилося в ДНЗ №61.
Дослідження складалося з чотирьох етапів:
1)Аналіз наукових джерел та підбір методів дослідження.
2) Проведення дослідження, застосування методики.
3) Аналіз результатів дослідження та проведення аналізу використаної методики.
4) Підбір рекомендацій для батьків та вихователів, щодо виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.
5. Під час проведення дослідження за допомогою обраних методик, ми виявили, які методи є доцільними для виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Для таких критерій затрачається мінімум ресурсів, вони прості у проведенні. Методики проводилася у формі спостереження(прогулянка з дітьми). Загалом проективна методика є досить ефективною у вихованні культури поведінки дітей. Адже провідний вид діяльності дитини - гра. Психологи сходяться на думці, що такі методики є дуже корисними у використанні.
6. Були обрані педагогічні поради для батьків і вихователів щодо виховання культури поведінки у дітей. Головною порадою є те, що вaжливою умoвoю фopмувaння мopaльних якoстей у дітeй є суміснa дiяльнiсть дoшкільнoгo зaклaду i сiм’ї. Дiтям вкpaй неoбхіднa пpисутнiсть дopoлих та пoстійне спiлкувaння з ними.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Науковий
керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф., д-р пед. наук.; [Авт. кол-в: Богуш А.М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В. та інш.] // Вихователь-методист дошкільного закладу: спецвипуск. –2012. – С. 4-30.
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” / МОН України, АПН України; наук. ред. та упоряд. О.Л. Кононко. – К.: Світич, 2008. – 430 с.
3. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / Наук. кер. проекту: В. О. Огнев’юк, К. І. Волинець. – 3-є вид., доопр. та доп. / Мін. осв. і наук. викон. орг. Київміськради (КМДА), Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. – К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 498 с.
4. Калуська. Л Виховуємо ввічливість/ Л. Калуська // Розкажіть онуку – 2006. – № 19-20. – С 147-150.
5. Кононко О. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (Системний підхід) / О. Л. Кононко. – К.: Стилос, 2000. – 336 с.
6. Лохвицька Л.Моральне вихованняя:нові чи старі проблеми?/ Л.Лохвицька//Дошкільне виховання-2014.-№7.-с.12-16
7. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників / Л. Ф. Островська. – К.: Рад. школа, 1975. – 120 с.
8. Петерина С. В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста: Кн. для воспитателя дет. сада / С. В. Петерина. – М.: Просвещение, 1986. – 96 с.
9. Пихтіна Н. П. Виховання культури поведінки старших дошкільників як превентивна основа попередження негативних проявів у їх поведінці / Н. П. Пихтіна // Методика навчання і виховання: Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. – Психолого-педагогічні науки. – 2011. – № 10. – С. 161-165.
10. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка / Т. І. Поніманська: Навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів]. – К.: Академвидав, 2006. – 456 с. (Альма-матер).
11. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. Практикум: Навчальний посібник
для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність «Дошкільне виховання» / Т. І. Поніманська, І. М. Дичківська. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. – 352 с.
12. Поніманська Т. Моральність має бути свідомою/ Т.Поніманська// Дошкільне виховання - 2013.-№8.-с.3-5
13. Приходько Ю.С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. — К.,1999
14. Сапронова М.Культура поведінки-категорія моральна/ М.Сапронова// Дошкільне виховання-2003.-№10.-с.8-9
15. Федорова М. А. Особливості становлення культури поведінки старших дошкільників та першокласників шестирічного віку / М. А. Федорова. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ukr.net/?go=http%3A%2F%2Feprints.zu.edu.ua%2F1271%2F1%2F05fmashv.pdf
16. Федорова М. Формування культури поведінки у старших дошкільнят/ М. Федорова // Дошкільне виховання – 2002. – № 12. – С.8-9.
17. Чередніченко С. В. Культурологічна складова змісту дошкільної освіти: ретроспектива і сучасність / С. В. Чередніченко. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: cherednichenko_s.v._cultural_component_content_of_preschool_education_retrospective_and_present.pdf
ДОДАТКИ
Додаток А
ПРОТОКОЛ ОБСТЕЖЕННЯ:
Дата проведення «25 травня» 2016 року
| Ім’я дитини | Вік дитини | Ввічливо звертається з проханням до дорослого (товариша) | Відповідає ввічливо на поставлене запитання | В спілкуванні вживає етикетну лексику (вибачається, вітається прощається | Рівень сформованості |
| Марія К. | 5,5 років | + | + | + | + |
| Олег Д. | 6 років | + | – | – | + – |
| Дмитро З. | 6 років | + | - | + | + |
| Ольга Р. | 5 років | + | + | + | + |
| Катерина В. | 6 років | + | + | + | + |
| Матвій Я. | 6 років | + | – | – | + – |
| Владислав Ф. | 6 років | + | + | + | + |
| Микола І. | 5,5 років | – | – | – | – |
| Іван Л. | 6 років | + | + | + | + |
| Артем К. | 6 років | – | – | – | – |
Додаток Б
« Якими мають бути стосунки з близькими людьми? »
