Основні функції процесу естетичного виховання

До найбільш значущих функцій загального естетичноговиховання слід віднести: пізнавально-освітню, розвиваючу,організаційно-педагогічну, культурно-соціальну, психологічну. Процес естетичного виховання, як будь який виховний процес,тісно пов'язаний з навчанням, має власні яскраво виражені пізнавальні та гносеологічні можливості. Пізнавальний функціональний комплекс містить такі функції, як: гносеологічна (пізнавальна), комунікативна та трансляційна(або інформативна). Гносеологічна (пізнавальна) функція визначаєтьсяздатністю концентрувати в собі досвід минулих поколінь і крізьцю призму давати людині цілісне уявлення про неї, даватиможливість з’ясувати свої потреби та інтереси, сприяти розвиткусамосвідомості, що створює умови для освоєння світу.Із пізнавальною функцією пов’язані трансляційна такомунікативна. Трансляційна функція може бути визначена якінформативна. Книга може виступати як пам’ять людства, воназдійснює передачу знань від покоління до покоління, які вонакодує в знакових системах. Комунікація передбачає не тількиспілкування за допомогою книги, але і наявність певного поля розуміння.

Центральним функціональним комплексом виступаєгуманістичний, де головними функціями є гуманістична,виховна, духовно-моральна.Функціонування пізнавального потенціалу естетичноїкультури пов’язане з розвитком естетичних творчих здібностейособистості. Естетична культура реально виявляється в будь-якому вчинку людини, в її ставленні до довкілля. У розумінніпрекрасного, краси, їхнього впливу на формування естетичнихвідчуттів та поглядів людей, слід відрізняти три групи явищ,які по-різному проявляються у вихованні та виникненніестетичних почуттів людей. Перше – краса у природі, її оцінкилюдьми визначаються географічними, етнографічними,природними умовами, в яких народжується та виховуєтьсялюдина. Друге – краса в людині. Безумовно, велику роль відіграє краса фізична, зовнішні риси людини, які маютьнаціональні, расові відмінності у кожного народу. Важливезначення у судженнях про красу людини мають його духовні,інтелектуальні, моральні якості та риси. Хоча останні такожможуть оцінюватися людьми по-різному, тут починають проявлятися соціальні, класові мотиви, приналежність людинидо різних соціальних страт. Нарешті, третя група – краса тапрекрасне у суспільному житті. Вони здебільшого визначаютьсятими самими причинами, що й у другій групі, але сюдидодаються характеристики власне самого суспільного життя,його демократичного устрою, утвердження в ньому соціальноїсправедливості, рівності прав і свобод людини, всієї сукупності суспільних ідеалів, що сповідуються та стверджуютьсяжиттєдіяльністю цього суспільства.У сучасній педагогічній науці й практиці існує певна суперечність між потребою в новому осмисленні значенняестетичної культури для становлення особистості й традиційноюнедооцінкою ролі шкільних предметів гуманітарно-естетичногоциклу. У шкільній практиці існує певна диспропорція: поряд ізпосиленою увагою до розвитку інтелекту недостатньо увагиприділяється вихованню культури почуттів. Спостерігаєтьсярозрив між засвоєними знаннями, принципами й реальними вчинками вихованців.Педагогічні проблеми виховання естетичної культури є закономірним відтворенням протиріч між вимогами суспільствай реальним станом культурного рівня молоді, між ідеаломестетично культурної людини й недостатньо дієвим механізмомсучасного навчально-виховного процесу в середніх освітніхзакладах.

У межах спеціально-наукових аспектів аналізу естетичнихсмаків найважливішими є психологічний, соціологічний тапедагогічний. У рамках психологічного аспекту розглядаютьсятакі відношення свідомості до дійсності, як: відчуття,сприйняття, уявлення і мислення, їхнє місце і роль у становленні естетичних смаків, а також роль таких психічнихмеханізмів, як пам’ять та увага. Далі висвітлюється впливлюдських емоцій та почуттів на формування смаків, зокремаелементарних почуттів (приємність, задоволення, радість, сум тощо) та вищих почуттів – інтелектуальних (почуття нового і оригінального, задоволення творчою діяльністю), морально-етичних (совість, честь, порядність, почуття обов’язку татовариськості), практичних (почуття позитивної само- чивзаємооцінки результатів діяльності), естетичних (враження відтворів мистецтва, їхні естетичні оцінки). Під кутом зору їхнє значення для формування і розвитку естетичних смаківаналізуються різні емоційні стани людини – настрої, стреси,афекти, фрустрації, а також пристрасті та захоплення. Нарешті,з’ясовуються психологічні характеристики особистості: воля,темперамент, характер, здібність, спрямованість та установка.Особливо складний спектр залежностей простежується міжестетичними смаками та трьома останніми психологічнимихарактеристиками особистості: з одного боку, здібності, установки та спрямованість особистості є передумовоюформування у неї певних естетичних смаків; з другого – смакилюдини чинять зворотній вплив на розвиток її здібностей, на їїпсихологічну спрямованість (сукупність усталених мотивівдіяльності людини) та установку (готовність діяти певним чином).

Соціологічний аспект дослідження естетичних смаківпередбачає, по-перше, вивчення того, як впливає прекрасне(зокрема, мистецтво й інші естетично значущі види діяльності)на життя суспільства і його окремих соціальних груп; по-друге,вивчення соціальної обумовленості естетичних смаків, впливу соціальних чинників на формування естетичних ідеалів, нарозвиток культури, різних видів мистецтва.Як свідчать дослідження в галузі педагогічної соціологіївищої школи та психології студентської молоді, одним ізголовних факторів виховання інтелігентності, окрім високоїпрофесійної та загальнокультурної підготовки, є формуванняналежної естетичної свідомості, зокрема естетичних смаків.Важлива роль у вихованні інтелігентності належить сім’ї,найближчому оточенню і, звісно, загальноосвітній школі. Однак“пік” у формуванні основних атрибутивних якостей інтелігента,зокрема його естетично-емоційного компонента, припадає настудентські роки. У молодої людини до 18-22-річного віку спостерігається нарощування емоційного ставлення додійсності, зокрема до обраної діяльності, після чого йдепоступовий спад емоційного компонента. Саме у цей “піковийперіод” закладаються основи естетичних смаків, їхні критерії,далі вони лише шліфуються, конкретизуються, наповнюються відповідним змістом.