Гендерна педагогіка в аудиторії

Гендерна педагогіка, або так звана гендерно-чутливаметодологія, поступово із теорії стає практикою. Багато з цьогоприводу було проведено міжнародних конференцій, конгресів,засідань. Рада Європи розглядає “гендерний мейнстрім” як однуз найголовніших стратегій у плані забезпечення гендерної рівності. Гендерний мейнстрім визначається як“(ре)організація, вдосконалення, розвиток і оцінюванняофіційного курсу з метою впровадження гендерної рівності навсіх рівнях, всіма співробітниками директивного органу”.50Урядом України також розроблені відповідні настанови,51 хочаїхнє впровадження обмежується діяльністю НУО (гендернихцентрів, соціальних служб), роль яких, приємно визнати, поступово зростає.

У плані освіти гендерний мейнстрім буде означатидослідження відповідності існуючих освітніх процедур сучаснимсоціетальним змінам. З цією метою використовуються тренінги,гендерні спецкурси, експертизи посібників і підручників,альтернативні наративи та освітні заходи. Досить різноманітні методи застосовують, зокрема, європейські країни щодовпровадження гендерної рівності в освіту: моніторінг вчителів,запроваджений Міністерством з питань заохочення успіхівжінок (Люксембург), тренінги для вчителів за темою “Сімейненасильство” (Іспанія), національний конкурс на кращиймалюнок серед молодших школярів (Греція), організаціятаборів, де хлопчики навчаються доглядати за тваринами, адівчатка – конструювати технічні прилади (Германія), уведеннянових шкільних тем і дисциплін (“Жінки в історії” та“Соціальна географія”) та надання грантів для підготовкидисертацій з гендерної проблематики (Ірландія), щорічнапремія (600 нагород) у розмірі 800 євро, запроваджена 50 Promoting Gender Mainstreaming in Schools. Final report of the Group of Specialists on Promoting Gender Mainstreaming in Schools. Directorate General of Human Rights, Strasbourg, 2004. 51 Див.: Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок ічоловіків” // Відомості Верховної Ради. – № 52. – 2005; “Концепція Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006–2010 роки” // Офіційнийвісник України. – 2006. – № 27. – С. 109-111.

Міністерством гендерної рівності і рівноправності на роботі, длядівчат за науково-технічні досягнення (Франція) тощо.Наскільки гендерно-чутливою є вітчизняна освіта52 або якпрацює гендерна педагогіка в класі? Досвід викладання курсу“Гендерної педагогіки” в педагогічному закладі показав, що напочатку поняття “гендер” викликає у студентів амбівалентніпочуття: чи це фемінізм (тобто проти чоловіків), чи це суто щосьжіноче (тобто не про чоловіків), чи це взагалі радикалізм, якийзсуває все звичне? Про те, що гендер не є евфемізмом жіночого,студенти довідуються впродовж курсу. А про те, що гендер все жтаки містить в собі певну частку радикалізму, залишаєтьсянеусвідомленим. Незважаючи на те, що в студентських есе, написаних на залік, досить критично описуються прояви тавираження чоловічості і жіночості в різних галузях діяльності(література, музика, кінематограф та ін.), провідною ідею єідеалізація традиційного канону “чоловік-заробітчанин”, а“жінка – мати і господиня”.

Проте, зростання свідомості відбувається, про що свідчитьаналіз студентських робіт. Якщо скористатися дефініцієюП. Фрейре, йдеться скоріше про напівперехідну свідомість –спроби замислитися над досить звичними на перший поглядречами.

Так, звернення до літературної спадщини П. Глазовоговідкриває нові обрії для гендерних досліджень. Магістрантка(2005 р. навчання) Ю. Железнякова справедливо ставитьпитання: чому схвалюється прислуговування жінки чоловіку,позитивно оцінюється нахабність, зверхність і безкультурність чоловіка (гуморески “Провідниця”, “У трамваї”), чому жінкасприймається як товар або якась непотрібна річ (в гуморесці“Швидкий жених” наречена “випала з сідла на повороті”), чомужінки apriori мають сприйматись як домогосподарки (жінкаотримає полотер як подарунок у гуморесці “8 Березня”)? Навітьякщо взяти до уваги гумористичний жанр, де має місце і іронія,і сатира, і фарс, то чому ж висміюються тільки ті, кого прийнято вважати представниками “слабкої статі”? (знову ж таки, політично некоректний вираз). 52 Швецькі освітні матеріали є на 84 % гендерно-чутливими.

О. Колісник, магістрант 2005 р. навчання, дослідившипісенну творчість (вибірково) минулого й сьогодення, виявивособливості стосунків між чоловіками та жінками, в якихостанні виступають більш вільними у прийнятті власногорішення порівняно з минулим. Якщо раніше особисте життяжінок контролювалося (“пусти ж мене, старий діду, на вулицюпогулять”, “десь поїхав мій миленький іншої шукати”), то всьогоднішніх умовах “одолжила [мужа] одолжила, а вернуть[его] забыла”, “замуж захотела – вот и залетела”, “если что поделу [надо], то пришли SMS”, “а ты люби меня по-французски,раз это так неизбежно” і т.д.

Цікавим видається й стереотипізація чоловічої та жіночоїсфер діяльності, що простежила в українських народних пісняхО. Кудіна (магістрантка 2005 р.). Жіноча доля – плакати ічекати, а чоловіча робота – “од’їжджати” та “воювати” (“вставайкозаче молодий, твоя дівчина плаче”, “козак од’їжджає, дівчинонька плаче”, “виплакала Марусенька свої ясні очі”).Крім того, жінка репрезентована як товар (“а позадуСагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку”), вонане вільна розпоряджатися своїми власним речами (“топрийдеться, доведеться намисто збувати... молодому козаковітютюн купувати”). Сексистське уявлення (виключення жінки зісфери суспільної діяльності) міститься в таких відомих словах:“А ми наших братів українців визволимо...”, “Запануєм і ми,браття, у своїй сторонці”. У збірному іменнику “браття” немаєніякого натяку на жіноче, що звісно відображає низький статусжінок, який вони займали впродовж століть.

Гендерні стереотипи також присутні і в класичній музиці,як пише про це магістрантка 2005 р. навчання А. Коломієць.Перш за все, хоч знайдені твори для хорового виконання інаписані жінками-композиторами класичного періоду, їхніімена залишаються невідомими. Таким чином, формуєтьсястереотип про те, що класичне мистецтво – царина діяльності чоловіків. І дійсно, музика XV–XVIІІ ст. оспівує лише чоловічіякості – силу, міць, витримку, довершеність чоловічого розуму,божественість чоловічого начала (“Геркулес”,“Орфей”, “ПсалмиДавида”, “Тезей”, “Дардан”, “Орландо” та ін.). З часомпочинають з’являтися твори, присвячені жінкам, але не простим жінкам, а богиням, міфічним героїням – “Альцеста”,“Принцеса”. І лише пізніше увагу композиторів привертаютьпрості жінки – опери “Циганка”, “Селянка” та ін. МузикаХІХ ст. переважно носила романтичний характер, слідуючитрадиційним канонам чоловічості і жіночості. В сучасних композиціях, зокрема К. Пендерецького, образ жінки – цеобраз-апокаліпсис, образ чоловіка – образ святого, безсмертного.Безумовно, що масова культура значно впливає насвітогляд молоді, часом опосередковано посилюючи стереотипи.Найцікавішим предметом обговорення підчас семінаріввиявилася тема про гендерність комічного жанру в шоу-бізнесі.Спроби опору гетеросексуальній культурі і сексистському“погляду” очевидні у розповсюдженні і популяризації сучасноюпоп-культурою крос-гендерності (шляхом крос-дресінгу –перевдягання в одяг протилежної статі). У кращих традиціяхкарнавальної культури шоу-бізнесом репрезентується крос-гендерність – Новые русские бабки (що нагадують радянськихАвдотью Никітічну і Вероніку Маврикіївну), Верка Сердючка,Олег Філімонов у ролях одесіток, час від часу ведучі програм“Городок” і “Проснись и пой”. У пародії досить чітковідображається пародійований об’єкт: колорит образупідкреслюється відповідною гендерною атрибутикою – стилемодягу згідно з віком і статусом (бабки в незмінних хустках ізбляклих спідницях; позбавлена смаку екс-провідниця, майжепереможниця Євробачення, зірка естради Верка, в міні-спідниці і скляних коштовностях; Філімонов в образі безформних одеситок-домогосподарок, але завжди в бігудях і змакіяжем), мовою (російський говір, суржик, одеський акцент),манерами і рухами (обсмикуванням одягу, випинанням бюста,вилянням стегон). У карнавальному хронотопі все неприйнятнеабо абсурдне з погляду буденного життя стає очевиднішим:бабки не проти і кавалерів завести; Веркина мрія про “принца”стикається із суворою реальністю – “мазохістом”; у новому вигляді дружини (філімонівська одеситка в противогазі)“турботливий” чоловік помічає лише вищипані брови. Такимчином, освітній потенціал пародії як жанру, з одного боку,полягає в тому, що оголюються гендерні стереотипи, а з другого– знову ж таки вказується на чоловічий погляд-сприйняття жіночого.

Гендерна чутливість, врахування відмінностей,уповноваження через освіту – все це веде до перевідкриття реальності, подолання меж, що стоять на заваді усвідомлення себе як вільного незалежного суб’єкта. Подолання меж означає створення нових педагогічних умов, нового, “розкутого” знання,як зазначає Г. Жиру, а отже, й доступу до різних наративів, де“відмінність” стає стрижневою категорією, шляхом чого івикладачі, і студенти стають “долаючими межі”.Зрозуміло, що гендерна освіта як новий напрямок, який намагається знайти свою нішу у вітчизняній освітній системі,може бути уразливою для критики. Але саме це і потрібно для її подальшого розвитку. Викладені вище її головні принципи –дуже узагальнені і потребують контекстуалізації. Її успішневикладання залежатиме від специфіки вузу, а отже,відшліфування тем для обговорення і методів, від готовності студентів погодитися на розмову, і, звичайно, зацікавленості викладача, без чого, принаймні у цьому випадку, нічого не вийде, оскільки, як наголошує феміністський девіз, “особисте –це політичне”.

Лекція 8