Проблема естетичної освіти та виховання в європейській філософській думці

Естетичний елемент у філософії освіти займає особливемісце, має всезагальний характер і пронизує всі аспектипредмету. Відомо, що лише вихована висока чуттєва культуралюдини здатна зберегти її цілісність і внутрішню свободу,допомогти реалізувати внутрішній духовно-творчий потенціал,організувати свою життєдіяльність за законами краси.Вперше проблеми естетичного виховання знайшливідображення в працях Платона та Аристотеля, де звертаєтьсяувага на особливу роль держави в організації системихудожньо-естетичної освіти. У добу Середньовіччя духовноюдомінантою епохи стає християнська церква, яка формуєінтелектуальні, естетичні та моральні потреби суспільства. Зачасів Відродження універсальними засобами естетичноговиховання стають природа, мистецтво та освіта. У трактатахАльберті, Лоренцо Валла, Леонардо да Вінчі та іншихмислителів розглядається ідеал високоосвіченої людини, якапрагне розкрити свій творчий потенціал у багатьох сферах художньої та наукової діяльності. В добу Просвітництвапринципи виховання естетичних почуттів особистості знайшливідображення в працях французьких філософівМ.-Ф. Вольтера, К. Гельвеція, Ж.-Ж. Руссо та представниківнімецької естетики І. Канта, Г. Фіхте, Ф. Шіллера, Ф. Шеллінга.

У XX столітті над проблемами естетичного вихованняпрацювали такі відомі західноєвропейські мислителі, якР. Арнхейм, С. Гессен, Дж. Д’юї, Т. Манро, Герберт Рід та видатні українські педагоги А. Макаренко, В. Сухомлинський,

В. Андрущенко, І. Зязюн, М. Кіященко, М. Лещенко,М. Овсянніков, В. Роменець, О. Рудницька, В. Шестаков та ін.Розвиток поняття “естетичне виховання”, починаючи зФ. Шіллера, простежувався на рівні світової та вітчизняноїфілософської і педагогічної думки. Серйозний внесок у розвиток ідей естетичного виховання зробили українські мислителі:В. Вернадський, Б. Грінченко, С. Миропольський, М. Пирогов,Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, та ін. Уїхніх роботах простежується динаміка розвитку поняття“естетичне виховання”, що пов’язується з визначенням гармонійно розвиненої особистості, необхідністю вивченняісторії мистецтва, включенням естетичного виховання досистеми як загальної, так і педагогічної освіти.Естетичне ставлення до оточуючого світу виражається через естетичну культуру як низку перетворювальних дій,спрямованих на засвоєння, розвиток, репродукцію естетичного всуспільстві та особистості.

Естетична культура – це сформованість у людиниестетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичногосприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вноситипрекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу. Її рівеньвиявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб,ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активноїперетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людськихвзаєминах. Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка єхудожньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичнісприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається вестетичних поглядах та мистецькій творчості.

Структуру естетичної свідомості складають:

1. Естетичні сприйняття, які виявляються успостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображаєзовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу,відчувати радість від побаченого, відкритого.

2. Естетичні почуття, передусім, почуття насолоди, яківідчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності,творах мистецтва.

3. Естетичні судження, які передають ставленняособистості до певного об'єкта, явища.

4. Естетичні смаки, що постають як емоційно-оціночнеставлення людини до прекрасного і мають вибірковий,суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вонипов'язані з індивідуальним баченням і сприйняттям.

5. Естетичний ідеал. Це своєрідний зразок, з позиції якогоособистість оцінює явища, предмети дійсності. Відображаєуявлення про красу, її критерії.

Формування естетичної культури та свідомостівідбувається через естетичне виховання, яке, насамперед,можна розглядати у декількох аспектах. Естетичне виховання,по-перше, – це процес формування цілісного сприйняття іправильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності, здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого,планомірного і систематичного розвитку та саморозвитку.Основним структурним елементом системи естетичноговиховання є особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний ізагальний розвиток особистості, збагачення її у ходіпедагогічного процесу.