Формування української ціннісно-нормативної моделі

У основи православної психології покладено мізерністьматеріального благополуччя, аж до аскетизму, орієнтацію наідеальну, духовну сферу буття. Розглядаючи особливостіформування психології російської людини, А. Запісоцькийпише: “Історико-культурні передумови духовно-аскетичної орієнтації виявляються в християнській антропології.Невпевненість у сьогоденні і звернення в минуле чи майбутнє яку компонент ціннісно-нормативного ядра культури проявляєтьсяу російській думці, яка завжди була песимістична повідношенню до сьогодення і одночасно несла в собі глибоку вірув майбутнє Росії. Відчуття неоформленого “сьогодення”російської культури давало підстави вірити в майбутнє, унастання епохи історичної величі і ствердження великої місіїРосії. Проте майбутнє бачиться не як результат еволюціїсьогодення, воно перебуває нібито “по той бік” катастрофи.Домінування соціального над індивідуальним (тобто належністьлюдини до спільності «ми», неусвідомленість своєї окремості,пріоритет загального над особистим) виявляє себе в змістіросійської ідеї, відбивається в ідеології соціальних перетворень,в характері ідеалів російських революцій, в особливостяхросійського побуту, в гостинності, в традиційних формах устроюсуспільного життя й організації трудової діяльності (селянськаобщина, робоча артіль і т. д.). Соціальна зорієнтованістьсвідомості російської людини виходить з громадського способужиття та артільних форм організації виробництва. Якщо західне суспільство будувалося на базі гаранту прав і свобод окремоїособистості, її автономії від держави, то російське суспільнежиття - на соборності і розчиненні “я” в громадському “ми””.

А. Марков вважає, що саме ”пріоритет соціального визначивспецифіку постановки проблеми свободиі відповідальності,індивідуального та соціального. Він додає особливі акцентиперспективам суспільного устрою Росії, в яких, як вважав В.Соловйов, ідеал “повного і багатогранного розвиткуособистості” відсовується на другий план через йогонездійсненність, а в центрі стоїть ідея “всеєдинства”, якбоголюдського союзу, що об'єднує всі національності іпроповідує безумовні етичні цінності”.

Один з класиків сучасної вітчизняної педагогіки, людинависокої моралі і моральності В. Сухомлинський пише: “Якщодитина виростила троянду для того, щоб милуватися її красою,якщо єдиною винагородою за працю стала насолода красою ітворіння цієї краси для щастя і радості іншої людини, - вона нездатна на зло, підлість, цинізм, безсердечність. Це одне з дужескладних питань етичного виховання. Краса сама по собі немістить ніякої магічної сили, яка виховувала би в людині духовнеблагородство. Краса виховує етичну чистоту, людяність лишетоді, коли праця, що створює красу, олюднена високимиетичними стремліннями, насамперед викликаними пошаною долюдини. Чим глибше ця людяність праці, що створює красу для людей, тим більше поважає людина сама себе, тим більшенетерпимим стає для неї відхилення від норм моральності”.

Означена ціннісно-нормативна модель культури – церезультат взаємодії різних чинників: історичних, геополітичних,психологічних, природних, які важко піддаються аналізу зпозиції їх причинно-наслідкових зв'язків. Вони формуютьсямісцем існування людини, соціальними умовами її життя, культурою і, у свою чергу, породжують та відтворюють їх, є їхджерелом і причиною. Звідси випливає, що елементи «інших»культур отримують сенс і значення лише в контексті цілісногоісторико-культурного світу. Ідеї й цінності, “генетично” непов'язані з ядром культури, починають відігравати деструктивнуроль, руйнуючи цілісність культурної системи.

Формування української ціннісно-нормативної моделіускладнене тим, що в ній протиставили східні (головним чиномросійські) і західні (європейські) цінності. Як ми вже відмітили,між ними є принципові неузгодженості20, які вимагають,насамперед, часу і терпіння, мудрості і далекоглядності. У цьому питанні небезпечний поспіх та революційність, тут більшепідходить життєвий принцип “утерпиться - полюбиться”.Аналізуючи неповну двадцятирічну історію становленняУкраїни як держави, з полегшенням розумієш, що фанатичнийнаціоналізм, який проявлявся у перші роки «самостійності»України, поступається місцем зваженим і толерантним установкам по відношенню до актуалізованих загально-українських цінностей. Що революційна українізація системи (20Наприклад, це домінування “я” над “ми” в західних цінностях, і “ми”над “я” в російському менталітеті; культ матеріальних цінностей на заході тавелика прихильність до духовних цінностей на сході і тому подібне.) освіти, можливо, під впливом європейського демократизму, єздоровою, виваженою і об'єктивною у становленні дійсноціннісно-нормативної бази. І якщо без емоцій і лже-патріотизмупоглянути на найбільш актуальні для сучасного українськогосуспільства цінності, то ми виявимо їх вражаючу схожість зцінностями російського та білоруського народів. Це та ж“невпевненість у сьогоденні і зверненість в минуле чи майбутнє”; і “відчуття невизначеності “сьогодення”, віра в прийдешнічаси, віра у Велику Україну” і “невіддільність людини ізспільності “ми”, неусвідомленість своєї окремості, пріоритетзагального над особистісним”; гостинність; традиційні формиустрою суспільного життя; організація трудової діяльності(артілі, бригади) – усе це як і раніше характерне як дляросійського, білоруського, так і українського народів.Ніхто не заперечує тезу І.Ільїна, що дійсне духовне досягнення, завжди є національним. Безумовно, Батьківщина –це та вершина, з якої людині може відкритися загальнолюдськебагатство. Позбавлена національної своєрідності Україна можевтратити відведене для неї місце у світовій культурі. Українськамова - це не тільки мова національного спілкування. Цеконструкція самого способу життя, основа тих духовних цінностей, які об'єднують практично п'ятдесятимільйоннийнарод України в єдиний культурнийпростір. Але з іншого боку,Україна і її народ, це частина цілого. І в даний час, цілимпродовжує залишатися той соціокультурний простір, якийформувався більше трьох сторіч, який має єдине коріння, що датується тисячоліттями21, яке зв'язане загальними перемогамиі поразками.

Не можна заперечувати вплив європейських цінностей наформування української ментальності. Європейські цінності (21Мова йде про Київську Русь.) якоюсь мірою меркантилізували22 український побут, позбавилийого щирості та гостинності. Але вплив європейських цінностейна формування світогляду українця і українського суспільствабезумовно менше впливу тих, що історично склалися, за 350років укорінених в культурі і побуті цінностей, які властиві якдля слов'янської культури в цілому, так і російсько-білорусько-української культури зокрема. (22Меркантильність (у пер. з фр. і італ. – гендлярський, корисливий) – зайва обачність, крамарювання; самокорисливість.)