Філософська рефлексія явища менеджменту освіти

Менеджмент освіти є відносно новою галуззю знань для вітчизняного керівника – практика і дослідника педагогічної науки, оскільки криза сучасної освіти є наслідком кризи соціального управління, під тиском якої самозруйнувався соціальний організм СРСР, сформувався організаційний контур СНД і розбудовується Україна як суверенна і незалежна,демократична, соціальна, правова держава (ст. 1 Конституції України).Значущість поставленої проблеми стає особливозрозумілою у зв’язку з суперечливими поглядами на станнаціональної і світової системи освіти у контексті Болонськогопроцесу. Суть полеміки досить проста і очевидна: є криза або їїнемає. Якщо залишити осторонь різні проміжні вислови ідумки, то, по суті, формулюються два взаємовиключних погляди.

Перший: вся вітчизняна освіта (деякі заявляють, що йсвітова), всі її структури, включно з управлінням, переживаютьбагаторічну глибоку і затяжну кризу. Причина цього полягає упереході світової спільноти від індустріальної до інформаційноїфази розвитку.

Другий: ніякої кризи освіти в нашому суспільстві немає,відбувається природний процес її реформування, пов’язаний зоб’єктивними, частково суб’єктивними і неминучимитруднощами та суперечностями. Більш того, саме освіта,стверджують прихильники цього погляду, виявилася тією єдиною системою діяльності нашого суспільства, яка не тількине втратила свого потенціалу, але і в складних умовах глибокоїсоціальної й навіть соцієтальної кризи досягла помітнихпозитивних результатів.

В українському суспільстві давно назріла гостра потребадокорінної демократизації галузі освіти, що пов’язана зорганізацією навчально-виховного процесу і підходами довизначення місця і ролі студента у ньому. До цього насспонукають декілька чинників. Коли наразі ми використовуємо ідею про необхідність “повернення суб’єкта в освіту”, то маємона увазі цілісну людину як суб’єкт. Цінністю тут є не стількирозум людини, що здатен накопичувати теоретичні й практичнізнання й навички, скільки її здатність до інноваційноїдіяльності й цілеспрямованого запровадження у практикунових зразків продукції і послуг.

Поняття “менеджмент” характеризується як доситьскладне за своєю семантикою соціальне явище. Так, на думкуП. Друкера, нюанси, які потрібно враховувати при йогорозгляді, роблять вказане поняття досить важким для розуміння. Це слово є специфічно американським запоходженням і навряд чи може бути точно перекладене будь-якими іншими мовами, у тому числі англійською мовоюБританських островів. Спрощене визначення менеджменту виглядає наступнимчином: менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей,використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки іншихлюдей.

Взагалі поняття “менеджмент” можна розглядати з різнихпоглядів, кожен з яких відкриває нові грані цього предмета.Мається на увазі, що його можна розглядати: як процес(діяльність) і продукт; як суб’єкт і об’єкт; як структуру ітехнологію; як формальну або задекларовану владу інеформальне лідерство; як природний дар і фахову освіту; якнауку і мистецтво. Саме тому існує велика кількість визначеньцього явища. Серед найбільш поширених є, наприклад,наступні визначення менеджменту:

1. Менеджмент розглядається як вид діяльності людини,спрямований на досягнення поставленої мети. Самеменеджмент створює економічний і соціальний розвитоксуспільства. Він є його результатом.

2. Менеджмент визначається як процес, за допомогоюякого професійно підготовлені фахівці формують організації такерують ними шляхом встановлення цілей і розробленняспособів їхнього досягнення. Цей процес є інформаційнимпроцесом, тобто процесом формування, сприйняття, передачі, обробки і зберігання управлінської інформації.

3. Менеджмент трактується як ієрархічна організаційнаструктура, в межах якої реалізуються функції управління.Передусім, ієрархія апарату управління знаходить своєконкретне відображення в системі управління організацією.

Таким чином, апарат управління є складовою частиною будь-якої організації і збігається з поняттям “менеджмент”. Без ньогоорганізація як цілісна складова не може існувати і працюватиефективно.

4. Менеджмент розглядається як категорія людей,професійно зайнятих управлінням. Уміння ставити іреалізовувати цілі Ф. Тейлор визначав як мистецтво точнознати, що належить зробити і як зробити це найкраще і найдешевшим способом. Цим мистецтвом повинна володітипевна категорія людей – менеджерів, робота яких і полягає ворганізації і керівництві зусиллями всього персоналу длядосягнення мети. Головним завданням управлінськогоперсоналу є ефективне використання і координація всіх ресурсів організації (капіталу, будівель, обладнання,матеріалів, персоналу, інформації).

5. Менеджмент тлумачиться як наука та мистецтвосоціального управління. У XX столітті менеджмент ставсамостійною галуззю знань, наукою, що має свої специфічніпроблеми і способи їхнього вирішення. Наукові основи цієї дисципліни подано у вигляді концепцій, теорій, принципів,способів і систем управління. Менеджмент як наука спрямовуєсвої зусилля на пояснення природи управлінської праці,встановлення зв’язку між причиною і наслідком, виявуфакторів і умов, за яких спільна праця людей є більш корисноюі ефективною. На підставі викладеного вище можна констатувати, щоменеджмент освіти є підвидовим поняттям менеджменту абосоціального управління, що, насамперед, є видовим поняттямродового явища - управління. Будь-який менеджмент –управління, але не будь-яке управління є менеджментом, оскільки поряд з ним існує управління технічними системами іуправління біологічними системами. Менеджер освіти у такомувипадку – це суб’єкт, що здійснює управління навчально-виховним процесом, навчальним закладом або галуззю.Філософія освіти, узагальнивши існуючі підходи до визначення сучасного менеджменту, має на меті висвітлити генези,природу, сутність, зміст, форми, види та рівні менеджментуосвіти.

Генеза менеджменту освіти

Пояснення генези менеджменту освіти вимагаєвисвітлення походження, виникнення, а в більш широкомузначенні – зародження та процесу розвитку менеджментуосвіти як специфічного соціального явища. Таке висвітлення необхідно здійснити у формі теоретичного пізнання субстанції,що лежить в основі суспільства, оскільки освіта є йогоскладовим елементом поряд з наукою, культурою, релігією,мистецтвом та іншими соціальними інститутами, щообслуговують самовідтворення суспільства.Менеджмент як вид загальної людської діяльності існуєвідтоді, відколи виникла необхідність у спільній діяльностілюдей. За висловом нобелівського лауреата Г. Саймона, колидві людини спільними зусиллями пересувають камінь, якийпоодинці з місця не зрушити, виникає зародженняменеджменту як загальнолюдської практики. Проста діянабуває двох основних властивостей: мети (пересунути камінь) іспільності (декілька чоловік об’єднують свої зусилля длявиконання завдання, яке нездійсненне без такого об’єднання).Відтак менеджмент у найширшому сенсі може бути визначенояк діяльність групи людей, що поєднують свої зусилля длядосягнення спільної мети.Кожна історична епоха вносила свої корективи успіввідношення між суб’єктами менеджменту, методамистимулювання, масштабами організації самого процесу, але тільки у ХХ столітті з’явились і стали розвиватися науковіпідходи до цього явища. Далеко не випадковим є те, щоХХ століття називають “століттям менеджменту”, оскількипрогрес, досягнутий саме у цей час, багато в чому забезпеченийуспіхами у соціальній практиці.Поява наукової концепції менеджменту як особливої сфериуправлінської діяльності на початку XX століття булаоб’єктивно зумовлена виникненням масового виробництва, що вимагало кваліфікованого управління великимибагатоцільовими виробничо-комерційними підприємствами, дефункції володіння власністю і управління діяльністю буливперше розділені. Науковий менеджмент став основною формоюорганізації соціально-виробничих процесів, утілюючи сукупність раціональних методів і організаційних важелівуправління.

Дійсно, під менеджментом до 70-х років XX століттярозуміли управління лише виробничою сферою. Однак, ужепротягом наступного десятиріччя Пітер Друкер вимушений буввизнати необхідність поширення терміну “менеджмент” і наінші галузі діяльності: управління банками, туристичним бізнесом, державними установами.Розповсюдження поняття “менеджмент” на сферу освіти єцілком закономірним. У ринковій моделі розвитку суспільствазаклади освіти є комерційними організаціями, оскільки надають послуги населенню, а це, насамперед, вимагаєефективного управління. Саме це й сформувало потребу успецифічному виді організаційної діяльності фахівців зуправління – менеджменті освіти.

Виникнення терміну “менеджмент освіти” повиннідослідити історики педагогічної та управлінської науки: перші– уведення нового терміну у педагогічну науку, а другі –подальшу диференціацію управлінської праці. Зрозуміло, що упедагогічній практиці цей термін з’явився у кінці 90-х років

ХХ – на початку ХХІ століття. Про це свідчить інтенсивневидання педагогічної літератури, присвяченої проблемамуправління галуззю освіти на заміну ідеї партійногокерівництва народною освітою. Україна та інші країни колишнього СРСР приєдналися до цього явища значно пізніше,ніж європейська спільнота.Таким чином, менеджмент освіти є відносно новим явищем. У цьому випадку саме філософія освіти як світоглядно-ідеологічний інструмент пізнання соціального світу можедопомогти в усталенні поняття “менеджмент освіти” за умовисвоєчасного і якісного висвітлення його основних характеристик(природи, сутності, змісту та форм), а також умов, за яких вінвиник.