Поняття “буття” у контексті науково-філософського світогляду.

Сучасний рівень розвитку знання не дає можливостівизначити, який із способів: філософський чи науковий, єістинним у визначенні змісту поняття “буття”. Досягнення є як зодного, так і з іншого боку. Спробуємо інтегрувати кращі методифілософського та наукового способу пізнання світу івикористовувати в аналізі поняття “буття” науково-філософський спосіб пізнання світу. Чому саме науково-філософський спосіб, ане, наприклад, філософсько-науковий? Тому що науковий спосібпізнання світу із буття виокремлює найбільш доступну суть ірозкриває її зміст, намагаючись розкрити зміст самого буття. Іхай не завжди сукупність змістовно розкритої суті відповідаєдійсній картині буття, зате опредметнена суть, така, що виявиласвій зміст у результаті використання наукових методик, дозволяє з’ясувати аспекти самого існування. Змістовно розкрита суть(опредметнена суть) дозволяє буттю певною мірою виявитисебе. І це явище буття є цілком об'єктивним, оскільки підтверджене суттю, що виявила свій зміст. У міру розкриття змістунових фрагментів (суті), буття змінюється або доповнюється саме уявлення про нього. Тобто, у міру кількісного і якісногорозкриття суті, ми можемо говорити про зміну розуміннянаукової картини світу або буття. Іце цілком прийнятний тазакономірний процес. Наукове пізнання світу, підхід до пізнаннябуття через розкриття змісту суті, дозволяє реально, раціональнодивитися на саме буття, ототожнювати себе з ним, епізодично бути присутнім у ньому, і залишатися переконаним у тому, що цяприсутність реальна у такому ж реальному бутті.

Чому ж ми обрали саме науково- філософський спосібпізнання буття? Філософський спосіб пізнання буття, на відмінувід наукового, не наочний. Він масштабний і абстрактний. Йоговідмінна риса – охопити буття в цілому, в русі, в пориві. Безнаукового способу, без зв'язку з суттю та її змістом, філософський спосіб пізнання світу дуже часто буває помилковим, на рівні ілюзії, фантазії або ж поверхневого узагальнення. Можнаохопити буття, можна уявити, що його зміст розкрито, але все це уявлення про буття, хочемо ми цього чи ні, має відповідатиреальності. Коли уявлення про буття не відповідаєопредметненій суті – мова не може йти про реальне буття.

Можливо, це буття ілюзорне, фантастичне 10, або ж фантасмагоричне11, але це не те буття, в якому присутній наш світ і мисамі. Саме з цієї причини, на наш погляд, філософський спосібпізнання світу безпосередньо залежить від наукового способу.

Але з іншого боку, філософський спосіб пізнання буттядозволяє розглянути його в цілому, в потоці, в русі.Філософський спосіб – це не сукупність опредметненої суті, щомаксимум може дозволити собі наукове уявлення про буття, цеспроба закарбувати ціле. Це свого роду прозріння, просвітлення, осяяння, про яке йшлося у першій темі. Але, безумовною єспроба масштабного опредметнення буття, його ідентифікація ізнакове позначення як цілого, неподільного.Для філософського способу пізнання буття як ніколи важливаерудиція – широка обізнаність про опредметнену суть. Знання (кількісне і якісне) опредметненої суті дозволяє найбільшвірогідно прозріти буття, ідентифікувати його в тому або іншомумасштабі, знаково позначити. Філософський спосіб пізнаннясвіту – це не просто висвітлення буття в цілому. Це можливо, алевисока вірогідності того, що висвітлене в цілому буття виявитьсяфантасмагоричним. Філософський спосіб пізнання світу, це, насамперед, висвітлення буття з безперервним співвідношенняміз опредметненою суттю, тобто з науково встановленимифактами. А. Койре відзначив, що історія наукової думки учитьнас, що:

а) наукова думка ніколи не була повністю відокремлена від філософської думки;

(10Від грецького phantasia – одна з форм уяви, або ж від грецького phantastike – мистецтво уявляти. 11“Фантасмагорія (від грецьк. phantasma – бачення, примара і agoreuo – говорю), щось нереальне, химерні бачення, маревні фантазії” – Большой энциклопедический словарь. / Гл. ред. Прохоров А. М. - СПб.: "Норинт", 1999. – С.: 1264.)

б) великі наукові революції завжди характеризувалисякатастрофою чи зміною філософських концепцій;

в) наукова думка – мова йде про фізичні науки – розвиваласяне у вакуумі; цей розвиток завжди відбувався в рамках певнихідей, фундаментальних принципів, наділених аксіоматичноюочевидністю, які, як правило, вважалися такими, що належатьвласне філософії.

Таким чином, науково-філософський спосіб сприйняттядійсності серед усіх способів найбільш ефективний, оскільки зодного боку, він розкриває дійсний зміст процесів і явищ унавколишньому матеріальному світі, з іншого боку, дозволяєсприймати світ масштабно, цілісно, в потоці буття. Саме з цієї причини, формування планетарно-космічного типу особистостів обов'язковому порядку включає формування науково-філософського способу світосприйняття, тому що тільки в цьомувипадку у людини з'являється майбутнє: самостійне, перспективне і необмежене надприродними силами.

Використовуючи науково-філософський спосіб пізнання світу,спробуємо розкрити поняття “буття”, щоб глибше розумітизначення словосполучень “буття світу”, “буття людини” і т.п.З погляду сучасної філософії матерія – це категорія, щовиражає найбільш глибоку суть Всесвіту, або інакше, це сутнісна одиниця Всесвіту. Причому у межах використанняквантової теорії зміст цієї одиниці (суть) неважливий: це можебути корпускула, але може бути і хвиля. Матерія як сутьпроявляє себе в бутті, в русі. Минуле, сьогодення і майбутнєматеріального світу – це спрямований, детермінований процесбуття, в якому розкривається його матеріальна суть. Сукупність проявленої матеріальної суті в бутті утворює структуру Всесвіту.

Але що таке буття? Мало сказати, що це рух. Це потікфундаментального і такого, що визначає, який змістовнототожний науковому поняттю “Космічний вакуум”. При цьомупоняття космічний вакуум у жодному випадку не зводиться допоняття фізичний вакуум12.

Космічний вакуум - це ширше іглибше, це погляд, що намагається охопити неосяжне,відобразити що швидкоплинно мчить, існує. Космічний вакуум – це дискретно-континуальне середовище як простір, щорозгортається, лежить в основі світу.

Буття (космічний вакуум) – це квантовий світ, в якомународжуються то корпускули, то хвилі, або інакше, проявляєсебе суть, матерія. Дослідженням корпускул або хвиль у їх локальному (“розірваному”) стані займається класична фізика,теоретичне обґрунтування якої досягло найвищого рівня. Якщобуття як потік, як космічний вакуум або дискретно-континуальне середовище, ще остаточно не з’ясоване і не зрозуміле, то багатосутнісних проявів буття (локальні (“розірвані”) стани матерії)постнекласичною фізикою змістовно розкрито. Природничо-наукове знання пропонує, в термінології І. Пригожина, фізикутого, що існує модель існування, представлена змістовнорозкритою суттю.Фізика що існує – це сучасна природничонаукова модельбуття. У праці “Концепції сучасного природознавства”В. Горбачов описує цю модель таким чином: “Сучасні фізичнітеорії мають справу з найосновнішими поняттями, властивостями, станами природи, такими як час, простір, маса, заряд,поле, вакуум і т.д. Створена теорія атома, що пояснюєстабільність атомів, періодичність властивостей хімічнихелементів, утворення хімічних зв'язків різних видів, щопояснюють численні та різноманітні фізичні і хімічні явища.

(12В даний час, як випливає з дослідження В. Горбачова, під фізичним вакуумом розуміється “сукупність віртуальних станів, віртуальних пар з нескінченною щільністю енергії”. У сучасній квантовій теорії показується, що існує безлічвакууму, який реалізується за допомогою спонтанного порушення симетрії. - Горбачев В. В. Концепции современного естество- знания. В 2 ч.: Учебное пособие. - М.: Издательство МГУП, 2000. - 274 с.)

Встановлена будова атома й складових його частинок. Урезультаті сформульована послідовна концепція атомістичноїбудови матерії, згідно якої все суще складається з 12фундаментальних ферміонів: 6 кварків різних ароматів і кольорівта 6 лептонів з різними лептоновими зарядами. Все різноманіттяприродних явищ пояснюється взаємоперетворенням цих частинок і їх взаємодією, які зводяться до чотирьох видівфундаментальних взаємодій – гравітаційного, сильного,слабкого й електромагнітного. Передбачається, що переносниками взаємодії є частинки – фундаментальні бозони,фотони, гравітони. Здійснюються спроби об'єднати ці взаємодії в одне. Важливо також, що результати дослідження мікросвітудають можливість по-новому осмислити процеси мегасвіту –народження і еволюцію зірок, галактик, всього Всесвіту. Зпогляду сучасного розвитку знання в основу буття покладеночотири фундаментальні закони (груп законів):

1) другий початок термодинаміки;

2) закон ієрархічної еволюції як зростання ентропії (законА. Хазена);

3) закони самоорганізації;

4) закони збереження фізичних величин.

У бутті виділяють три основні властивості: воно спрямоване,зумовлене та незворотне. Факт спрямованості буття виходить іздругого початку термодинаміки і є загальновизнаним у науці тафілософії. Зумовленість буття до цих пір викликає сумнів інерозуміння в науково-філософських колах. Одним з першихдану властивість буття постулював В. Гегель. Серед сучаснихдослідників цій властивості буття приділив увагу Р. Пенроуз. Він допускає, що якщо вважати, що модель Всесвіту відповідаємоделі ідеального газу, то спрямованість еволюції пояснюєтьсяпереходом системи з “низькою” ентропією до системи з“високою” ентропією, а точка сингулярності і є ні що інше, якнайменша ентропія. Такий зміст структури Всесвіту якраз приводить до розуміння факту зумовленості буття, зумовленого розвитку матеріального світу: кожна подія з певним ступенемвірогідності визначена подією попередньою. Зумовленість длямене це, перш за все, передуюча будь-якій визначеностівизначеність (або ж випадковість, що стала визначеністю).

Це більш ніж спрямованість, яка вказує на лінійну послідовністьбуття. Зумовленість не виключає випадковостей, але прицьому, всі випадковості припустимі в рамках попередніхподій. Зумовленість як поняття вказує на факт, що будь-яка певнаподія послідовна, закономірно, а можливо, і випадкововикликана таким же передуванням, певною подією.

Зумовленість існування (зумовлений розвиток матеріальногосвіту) – це еволюційний перехід від початкової точки(припустимо, точки сингулярності) до сучасної структуриВсесвіту, що розширюється. Зумовлене існування – це певніієрархії еволюціонуючої матерії, поява яких викликана такими ж попередніми певними ієрархіями.

Третя властивість буття - незворотність, яку, спираючись надругий початок термодинаміки, постулював сучаснийамериканський учений К. Денбіг. Денбіг не створив загальноїтеорії незворотності, оскільки вважав, що через величезнурізноманітність незворотних процесів це зробити маловірогідно.

Перед собою він поставив інше завдання: показати, що незворотність – це поняття ширше, ніж зростання ентропії.

Таким чином, кажучи про буття світу з погляду сучасногонауково-філософського знання, ми ведемо мову, головнимчином, про чотири основні фундаментальні процеси:

1. Про другий початок термодинаміки, який розкриває змістпершопричини руху (буття) у визначальному (фундаментальному) просторі. Первинний простір буття, як ми вважаємо, цепростір космічного вакууму.

2. Про зумовлений розвиток матерії, яка розкритою суттюпроявляє себе в бутті. Змістовно цей процес пояснюється спрямованістю та незворотністю первинного руху і невиключає випадковостей;

3. Про ієрархічне явище суті (матерії, її станів і форм) у бутті.Основу ієрархічного явища суті в бутті пояснює закон Хазена.

4. Про незворотність процесів і явищ у матеріальному світі.

Підведемо підсумки:

По-перше, ми встановили, що будь-яке розуміння світу якрозвиток, насамперед, пов'язане з поняттям “еволюція”. Мипривели цілий ряд доказів на користь синтетичної теоріїеволюції і висловили стурбованість якістю розгляду цьогопитання, як в середніх, так і у вищих навчальних закладах.

По-друге, ми показали, що основу світогляду планетарно-космічного типу особистості повинен складати науково-філософський спосіб сприйняття дійсності і аргументували своєтвердження.

По-третє, ми обґрунтували значущість науково-філософського способу сприйняття світу в розкритті основ Всесвіту,спробувавши “примирити” самодостатні науковий і філософський способи світосприйняття, з метою формування дієвішого,масштабнішого та ефективнішого способу, який, можливо, істане основою світосприйняття у людини майбутнього.

По-четверте, використовуючи науково-філософський спосіб сприйняття дійсності, ми розглянули поняття “буття” і показали його зв'язок з природничо-науковим поняттям “еволюція”.

Лекція 5