Присудок, як правило, узгоджується з підметом у спільних для них граматичних значеннях. Але у мовленні, зокрема діловому, спостерігаються певні види типових помилок у виборі форми присудка:
1. Іменник + прикладка – присудок узгоджується з іменником: Школа-інтернат заснована в 1987 році.
2. Загальна назва + власна - присудок узгоджується з загальною: Танцювальний колектив «Сонечко» гастролював у нашому місті; Острів Хортиця – завжди був перлиною Запорізького краю; Місто Київ почало підготовку до виборів мера.
3. Абревіатура - присудок узгоджується з головним словом: ДДУВС оголосив результати вступної кампанії.
4. Власна назва іншомовного походження - присудок узгоджується з родовою назвою: Гостинний Баку зустрів гостей.
5. Кількісний, неозначено-кількісний (багато, мало, кілька) числівник; кількісний іменник (більшість, меншість) + іменники у Р.в. мн.
5.1 форма числа присудка - однина:
а) акцент на кількості видавців дії: 230 осіб взяло участь у маніфестації; б) присудок стоїть перед підметом: Надійшло до організації три телеграми; в) підмет називає неістоту: Кілька давніх споруд стояло біля зруйнованого будинку; г)підмет означає часовий відрізок: Вісім років минуло з того часу, як було засноване наше підприємство; ґ) до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник або іменники типу більшість. меншість: Багато конкурентів зазнало збитків через банківську реформу; Більшість громадян України визнають наркоманію як одну з найбільших проблем держави;
5. 2 форма числа присудка - множина: а) акцент на назві виконавців: П’ять депутатів прийшли на відкриття фірми; б) присудок означає активну дію: Три дівчини працювали за комп’ютером; в) у реченні однорідні присудки або іменники: Багато акторів, відомих політичних діячів прийшли привітати ювіляра.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ
Для укладання фахового тексту різної тематики, жанру, структури залежить від правильної побудови речень, з яких він складається. Узгодження підмета і присудка залежить від ситуативних потреб висловлювання, мети мовця, логіки змісту та граматичних показників чистин мови, які виступають підметом і присудком.
ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ
На відміну від лексики й фразеології синтаксис не має чітких щодо стильового забарвлення одиниць, прикріплених до певних сфер мовлення. Типи речень, конструкцій, звороти належать, як правило, до загальномовних засобів, використовуються в різних сферах ділового мовлення. Ідеться лише про певні обмеження у вживання окремих конструкцій чи зворотів.
Головні вимоги синтаксичних норм: логічність, чіткість, послідовність, граматична узгодженість.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ДАНОЇ ТЕМИ:
Готуючись до теми необхідно
а) опрацювати навчальну і наукову літературу, що зазначена в лекції;
б) визначити:
- сутність основних понять теми;
- особливості конструювання речень з ОЧР.
ТЕМА №6: Стилістичні норми та етикетні формули у професійному мовленні юриста
(2 години)
План ЛЕКЦІЇ
1. Умови логічності на рівні зв'язного тесту. Засоби організації зв'язного тексту. Причини порушення логічності у викладі текстів……... 55
2. Специфіка цитування в науковому тексті. Коректність та культура використання цитат…………………………………………………………... 58
3. Процес спілкування: інтеракція, перцепція й обмін інформацією. Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні………………. 59
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Надія Денисівна Бабич.- Львів: Світ, 232 с.
2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. - Донецьк, 2004.
3. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: підручник для вищ. та середніх спец. навч. закладів / М. Г. Зубков. – 9-те вид., випр. і доп. - Х., 2009.
4. Кацавець Р.С. Культура мови у професійному спілкуванні юристів: Навчальний посібник.-К, 2007.
5. Кацавець Р.С., Кацавець Г.М. Мова у професії юриста: Підручник.-К., 2007.
6. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. Навч. посібник.-К.,2007.
7. Мацько Л.І. Стилістика ділового мовлення і редагування ділових документів: Навч. посібник для дистанц. Навчання / Л.І. Мацько, Л.В.Кравець, О.В. Солдаткіна. – К.: Університет «Україна», 2004. – 281с. – ISBN 966-7979-68-7
8. Нелюба А. Професійна мова юриста. - Х., 2002.
9. Пащук Р.І., Поліщук Н.М., Таран Н.Є. Ділове мовлення правоохоронця: Навчальний посібник. - Луганськ, 2004.
10. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник / Олександр Пономарів. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – 248с. – ISBN 966-7520-8-3
11. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник.-К., 2004.
МЕТА ЛЕКЦІЇ
ознайомлення з новою навчальною дисципліною, її основними поняттями та термінами, формами реалізації культури професійного мовлення і методами їх застосування на практиці; набуття студентами додаткових теоретичних знань лінгвістичного змісту.
Вступ
Правильне мовлення – це не просто лад слів, а й лад думок і почуттів. Тому, прагнучи до такого мовлення, необхідно враховувати як суто мовні його особливості (ступінь оволодіння нормами, які діють в конкретну епоху), так і позамовні (знання законів мислення, практичний досвід).
Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі. Однією й тією ж мовою, незважаючи на красу її чи немилозвучність, можна і полову віяти, і святий вогонь викрешувати. Усе залежить від того, як хто вміє володіти цим чарівним інструментом, що ним є мова.
Поняття “логічність висловлювання” містить чимало вимог, як-от: багатство словника, уміння говорити точно, уживаючи слова у властивому їм значенні, здатність говорити просто, доступно, логічно, не порушуючи змістових зв’язків між частинами висловлювання, вміле використання виражальних і зображувальних засобів, емоційність, вміння впливати на почуття, доречність, добирання засобів залежно від мети і сфери спілкування. Але, зрештою, усі ці комунікативні якості мовлення визначаються відповідністю до норм - лексичних, граматичних, стилістичних та ін.
