Тенденція до створення абревіатур, зовні схожих на звичайні слова, почалася з 60-х років ХХ ст.: валокордин. газотрон, позитрон. Слова цього типу особливо поширені в наукові мові, де їх вживають як терміни.
У сучасні українській мові активізувався процес скорочення слів за абревіатурним способом, тобто не на морфемному шві, що притаманне розмовному стилю: неформали (представники неформальних організацій), рок (рок-н-рол), фанати (фанатики) і т.п.
ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ
Правила українського правопису кодифіковані й видані під назвою «Український правопис». Вони є нормою писемного мовлення.
У жодній мові орфографія не базується виключно на одному принципі, можна говорити лише про переважальний принцип, провідний. В основу української орфографії покладено фонетичний і морфологічний принципи. Традиційною можна вважати англійську орфографію, яка відображає вимову XV – XVI СТ. Визначальним для російської мови є морфологічний, а для білоруської – фонетичний принципи.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ДАНОЇ ТЕМИ:
Готуючись до теми необхідно
а) опрацювати навчальну і наукову літературу, що зазначена в лекції;
б) визначити:
1. Сутність понять «орфографія», «орфографічна норма», «правопис», «складне слово», «абревіатура».
2. Якими типами представлена абревіація у фаховому тексті?
3. Етапи розвитку правописних норм.
ТЕМА № 3: КУЛЬТУРА ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ НА ЛЕКСИЧНОМУ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНОМУ РІВНЯХ
(2 години)
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1. Точність висловлювання як результат уживання слова у відповідності з його мовним значенням……………………………………………………... 27
2. Доречне використання синонімів, антонімів, паронімів та омонімів як запорука культури професійного мовлення……………………………. 29
3. Фразеологія офіційно-ділового та наукового мовлення. Контекстуальна потреба й поміркованість у застосуванні мовних кліше, штампів та канцеляризмів…………………………………………………….. 31
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Надія Денисівна Бабич. – Львів, 2006.
2. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – 4-е вид., перероб. і доп. – К., 2006.
3. Демська-Кульчицька О.М. Фразеологія. Навч. посібник-довідник. – К., 2008.
4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004.
5. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: підручник для вищ. та середніх спец. навч. закладів / М. Г. Зубков. – 9-те вид., випр. і доп. – Х., 2009.
6. Кацавець Р.С. Культура мови у професійному спілкуванні юристів: Навчальний посібник. – К, 2007.
7. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 2006.
8. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. Навч. посібник. – К.,2007.
9. Мацько Л.І. Стилістика ділового мовлення і редагування ділових документів: Навч. посібник для дистанц. Навчання / Л.І. Мацько, Л.В.Кравець, О.В. Солдаткіна. – К.: Університет «Україна», 2004. – 281с. –
10. Михайлова Т. Терміни-синоніми як об’єкт лексикографії // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2006. – № 559. – С. 86-90.
11. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник / Олександр Пономарів. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – 248с.
12. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К., 2004.
13. Токарська А.С., Кочан І.М. Культура фахового мовлення: Навч. посібник для студ. вузів. – Львів, 2003.
МЕТА ЛЕКЦІЇ:
ознайомлення з новою навчальною дисципліною, її основними поняттями та термінами, формами реалізації культури професійного мовлення і методами їх застосування на практиці; набуття студентами додаткових теоретичних знань лінгвістичного змісту.
ВСТУП
Українська мова теоретично має чітко вироблені літературні норми, розвинені функціональні стилі. Проте теорія від практики далека. Усі знають, що слово новий має наголос на другому складі, а наголошують на першому. Усім відомо, що слід говорити украЇнською мовою, а вимовляють зазначений прикметник як укрАїнська мова. Немає ні в кого сумніву, що перемогу здобувають, а в усному мовленні перемогу чомусь одержують як гроші. Мовні недоладності трапляються навіть у важливих державних документах. В ухваленій у червні 1996 року Конституції України вжите стилістично неправильне тавтологічне словосполучення забезпечення безпеки (тавтології можна було б уникнути, написавши гарантування безпеки).
Усі ці недоладності є наслідком мовної невибагливості, нерозрізнення лексичних та граматичних засобів української та російської мов, безоглядного перенесення в українську мову чужих слів та висловів. Найприкріше те, що таких помилок припускаються люди, які за своїм покликанням і становищем у суспільстві мали б бути взірцем знання української літературної мови, прикладом для решти мовців.
