Правова психологія - розділ юридичної психології, який вивчає правосвідомість, принципи її формування і розвитку, причини її реформації.
Правосвідомість – це сукупність поглядів, ідей, які визначають ставлення людей, соціальних груп до права, до законності, до правосуддя, їх уявлення про те, що правомірно і неправомірно. Психологічну норму правосвідомості складають звички, почуття, емоції людей відносно правових явищ.
Правосвідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості, зміст і розвиток якої обумовлено матеріальними і духовними умовами існування суспільства. Її основою є не стільки знання правових норм, скільки усвідомлення і прийняття соціальних цінностей, які знаходять своє відображення в праві. У широкому розумінні слова під правосвідомістю розуміється весь правовий досвід поведінки особистості чи групи людей.
Правосвідомість не лише відображає соціальну реальність, але й активно на неї впливає. В якості механізму правосвідомості виступає мовно-розумова діяльність людей. Правосвідомість виконує функцію регулятора поведінки людей.
Правова інформованість і мотивація правомірної поведінки залежить від соціальних зв'язків людини, від ступеня її залучення в правову культуру суспільства, а також від залучення в соціальні групи, які істотно впливають на розвиток правосвідомості.
Правосвідомість особистості включає в себе такі елементи:
- когнітивний (пізнавальний) - характеризується сукупністю правових знань і вмінь;
- емоційний - визначається оціночними судженнями і відношенням людини до норм права (позитивне, нейтральне, негативне);
- поведінковий (вольовий) - припускає наявність психологічної установки на правослухняну поведінку, звички до виконання норм права і нетерпимого ставлення до правопорушників.
Знання права – це знання правових норм, які діють на цей час у державі. Воно формується в результаті прослуховування лекцій, бесід, радіопередач, перегляду телепередач або засвоєння конкретних норм права в зв'язку з конкретною життєвою ситуацією. Наприклад, хвороба будь-якого працівника повинна бути підтверджена лікарняним листком, що видається в установленому законом порядку. Уявлення про право – це уявлення про те, що таке правомірне та неправомірне в кожному конкретному випадку, які наслідки можуть наступити за вчинене діяння, які права й обов'язки неповнолітніх тощо. Уявлення про право формується на знанні загальних норм права, під впливом норм моралі, життєвого досвіду тощо.
Таким чином, структура правосвідомості складається із емпіричних знань, із почуття оцінки зразків впливу, які формуються у людини під впливом повсякденних умов навчання, праці, дозвілля, при вирішенні побутових питань. Носієм такої повсякденної свідомості в тій чи іншій мірі є кожна людина.
Правосвідомість виконує функцію регулятора поведінки, коли об'єктивні обставини мають правове значення, коли необхідно зробити вибір між законним і незаконним вчинком, використати свої права або, навпаки, утриматися від їх реалізації. Можна з упевненістю сказати, що знання й уявлення про можливі наслідки в результаті порушення правових норм може відвернути антигромадські вчинки та правопорушення. Це необхідно враховувати при організації правового виховання різних верств населення.
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Компоненти правосвідомості та її функціональна структура мають психолого-правову природу, оскільки, з одного боку, спираються на вихідне положення про єдність свідомості і діяльності, а з іншого – повністю відповідають основним функціям права. Правосвідомість виконує пізнавальну, оціночну, регулятивну функції.
