Юридична робота здійснюється в межах правового регулювання. Чинне законодавство регламентує діяльність юриста.
У руках юриста зосереджені особливі владні повноваження, право і обов'язок застосовувати владу від імені держави. Юридична діяльність відрізняється надзвичайно високою відповідальністю. З психологічної точки зору складність розв'язання практичних завдань юристом полягає в тому, щоб почуття підвищеної відповідальності не спонукало до надмірної обережності і не сковувало його мислення.
Характерна особливість діяльності юриста - наявність в ній оціночних психічних процесів, мета яких полягає у визначенні своєї позиції, свого ставлення (позитивного чи негативного) до оцінюваної заяви, події, факту.
Частіше оціночний процес з боку юридичного працівника представляє собою розгорнуте співставлення фактичних даних з оціночними критеріями - правовими нормами і вимогами. У ряді випадків оціночне судження залежить від безпосередньої емоційної реакції. У підсумку оціночних психічних процесів формується рішення про бажаний чи небажаний розвиток подій, про значимість соціально-правової проблеми. Оціночне судження специфічне тим, що воно залежить не лише від об'єктивної ситуації, від об'єктивного стану справ, але і від потреб, інтересів і намірів юриста, від його особистих переваг. Звідси випливає: в юридичній діяльності значну роль відіграють такі якості юриста-спеціаліста, як принциповість, об'єктивність, неупередженість, послідовність та ін.
Особливе місце в структурі юридичної діяльності займають комунікативні дії. У юриста повинні бути добре розвинуті комунікативні вміння: привертати людей до себе, вміння слухати і формулювати питання, вміння порівнювати невербальні сигнали з мовою співрозмовника, вміння використовувати у своїй мові психологічний закон краю та ін.
Для успішного спілкування з людьми представнику юридичної служби необхідні розвинуті комунікативні якості: чуйність, сприйнятливість, товариськість, спостережливість, впливовість та ін.
Особливість юридичної праці проявляється і в тому, що вона вимагає високих організаторських здібностей. Справа в тому, що для багатьох юридичних професій характерною рисою є організаційна сторона діяльності, а саме: організація власної роботи протягом різних часових проміжків, організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами, координації спільних зусиль.
Для більшості юридичних професій характерні висока емоційність праці і значні вольові зусилля. Такі зовнішні подразники, як вигляд убитого чи покаліченого тіла, спалений будинок чи розкрадена квартира викликають у людини негативні емоції у вигляді страждання, суму, горя, ненависті, гніву та ін. Навпаки, успішне вирішення юридичної справи, надання юридичної допомоги людям, попередження правопорушень і злочинів виражається в позитивних емоціях типу задоволення, радість, щастя. Вольові зусилля юрист проявляє і на етапі розумової дії (коли обдумуються цілі, визначаються шляхи і засоби їх досягнення і приймається рішення), і на етапі виконання прийнятого рішення. Юридичний працівник може відчувати боротьбу мотивів у вольовій дії - боротьбу між почуттям обов'язку і спонуканнями, які йому суперечать. Воля проявляється саме в умінні заставити себе зробити те, що диктує почуття обов'язку, подавивши спонукання, які суперечать обов'язку.
В окремих юридичних професіях (слідчий, інспектор митної служби, суддя та ін.) в якості особливостей діяльності виступає постійна психічна напруга. У зв'язку з цим юридичний працівник повинен виховувати в собі психологічну стійкість, здатність до самоконтролю.
Важливою психологічною особливістю в діяльності є проблема вибору в ситуації підкупу. Вибір здійснюється між бажанням збагатитися і професійним обов'язком. У такому виборі велике значення має розвиток моральних і ціннісних орієнтацій юриста.
Специфікою юридичної діяльності є її творчий характер. Це зумовлено різноманіттям завдань, що вирішуються, особливостями кожної юридичної справи, а також індивідуально-психологічними рисами тих людей, які залучені в юридичну справу, що розглядається. Творчий характер в діяльності юриста проявляється в тому, що керуючись нормами права, він обирає найбільш прийнятні прийоми і способи дій, методи роботи, які відповідають конкретній ситуації.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Діяльність юриста охоплює велике коло проблем психологічного і соціально-психологічного характеру, тому знання основ загальної і соціальної психології вважається передумовою глибокого засвоєння теоретичних і практичних положень особливої частини юридичної психології.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності, їй притаманні особливості, характерні для професій, що передбачають виконання службових обов'язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах. Юридична діяльність розрізняється за профілем та за суб'єктами її реалізації. Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, які не визначають змісту, але супроводжують її як невід'ємні частини: профілактична, посвідчувальна.
Виявити психологічну структуру юридичної діяльності - це означає, передусім, визначити основні компоненти даного виду діяльності, що можна зробити, лише розглядаючи людину як суб'єкт праці, пізнання і спілкування.
За структурою юридична діяльність поділяється на пізнавальну, конструктивну, комунікативну, організаторську.
Діяльність юриста насичена практичними соціально-психологічними проблемами. Ці проблеми слід враховувати в ході опанування юридичною спеціальністю у вищих навчальних закладах, в самій реальній діяльності, в процесі перепідготовки юридичних кадрів.
