Юридична діяльність відноситься до професій, що передбачають виконання службових обов'язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах. Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних» видів діяльності: дефіцит часу, вплив на особистість особливо сильних подразників та домінування негативних емоцій при нестачі позитивних, підвищена відповідальність прийняття рішень та необхідність невідкладного вжиття заходів. Усі вони набувають особистої значимості та призводять до виникнення стану психологічної напруженості.
Дефіцит часу породжується наявністю правової (процесуальної) регламентації термінів виконання переліку дій; нерівномірним навантаженням фахівців у різні періоди часу, відволіканням фахівців на виконання непритаманних їм функцій чи на участь у загальних заходах, наявністю проблем кадрового забезпечення.
Вплив на особистість особливо сильних подразників із переважанням негативних емоцій — похідна від екстремального характеру та високого ступеня конфліктності діяльності. Вчинення правопорушення (злочину) не тільки об'єктивно призводить до конфлікту конкретної людини з законом і суспільством у цілому а й усвідомлюється нею як протиборство і породжує конфліктні стосунки з оточуючими.
Конфліктність призводить до виникнення стану емоційної напруженості, до переносу негативних новоутворень на неслужбову сферу і суперечностей у найближчому оточенні.
Підвищена відповідальність та необхідність невідкладного вжиття заходів призводить до екстремальності діяльності, що зростає внаслідок необхідності приймати рішення в обмежений проміжок часу, причому ці рішення забарвлюються елементами небезпеки й ризику, бо можуть мати небажані особистісні наслідки.
До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести:
- наявність правової регламентації діяльності. Реалізація професійних функцій у інших сферах людської діяльності регламентується загальними планами та інструкціями, які дозволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш ефективну організацію праці. Діяльність фахівця-юриста підпорядковується суворо встановленим нормам. Звичайно, з цього не випливає, що її суб'єкт обмежений у своїх волевиявленнях щодо вибору засобів виконання діяльності, її раціональної організації;
- наявність владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону. Психологічний стан підвищеної відповідальності, поряд із необхідністю винесення обґрунтованих та виважених рішень, надає юридичній діяльності напруженого характеру і може призвести до появи негативних тенденцій. Перша з них полягає в надмірному застосуванні владних повноважень, зловживанні службовим становищем, друга — в нерішучому застосуванні владних повноважень, пов'язаному із сумнівами, побоюваннями щодо можливої відповідальності;
- наявність елементів небезпеки і ризику, у тому числі й при прийнятті рішень, які можуть мати небажані особистісні наслідки. Практика свідчить, що «вдалий» ризик заохочується керівництвом, а «невдалий» визнається невиправданим і спричиняє до відповідальності;
- багатоплановість службових ситуацій, неможливість чіткого планування й прогнозування результатів. У кожній ситуації можна виділити декілька аспектів (правовий, психологічний, моральний, соціально-економічний та ін.), кожен із яких потребує своєї оцінки, тому визначити власне ставлення до конкретного об'єкта не завжди просто. Неочевидність ситуацій потребує складних інтелектуальних зусиль. Непрогнозована зміна видів діяльності, одночасне вирішення декількох завдань може створювати передумови для розвитку у працівника стану фрустрації;
- високі вимоги до навичок професійного спілкування. Необхідне прогнозування можливих варіантів поведінки співбесідника, наявність індивідуальних «технік» спілкування, вміння «дистанціюватись від ситуації», «не вийти з ролі», хоч би яким складним не було завдання. У цих умовах психологічні вимоги до особистості не тільки високі, а й неоднорідні, бо передбачають наявність у фахівця сукупності якостей, що рідко сполучаються в одній особі.
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Юридична діяльність відноситься до професій, що передбачають виконання службових обов'язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах. Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних» видів діяльності. Усі вони набувають особистої значимості та призводять до виникнення стану психологічної напруженості. До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести: наявність правової регламентації діяльності, наявність владних повноважень, наявність елементів небезпеки і ризику, багатоплановість службових ситуацій, високі вимоги до навичок професійного спілкування.
