II. Класифікація злочинних типів

У психології широко використовується типологія особистості - класифікація людей на групи за певними істотними ознаками. Розрізняють такі підходи до типології: за однією основою, за декількома ознаками, за співвідношенням ознак, за «прототипом».

Дослідження особистості злочинця передбачає виявлення типового, визначення критеріїв градації кримінальних типів, встановлення особливостей у кримінальних відносинах.

Патріарх антропологічної школи кримінального права Ч. Ломброзо і його послідовник Е. Феррі роз­різняли такі типи злочинців: природжених; «зло­чинців унаслідок божевілля», психопатів та інших, які страждають на психічні аномалії; злочинців із при­страсті; випадкових; звичних.

Заслуговує на увагу класифікація особистостей, запропонована психологом О. Ф. Лазурським. При визна­ченні типів він виходив з природних психологічних можливостей та особливостей соціального пристосування особистості до дійсності. Відповідно до цих ознак він визначив три рівні особистостей: нижчий, се­редній і вищий. На кожному рівні визначаються так звані чисті типи, змішані і спотворені.

Для кримінальної психології важливе значення мають спотворені типи особистості нижчого рівня, саме з цих типів виходять злочинні особистості.

О. Ф. Лазурський до спотворених типів відносить:

1. Пасивний тип, який виступає у вигляді двох різновидів: а) апатичного, що ха­рактеризується байдуже-млявим ставленням до усього оточуючого, відсутністю яскраво виражених інтересів і потреб; б) безвільно-боязкого, який легко піддається навіюванню, з перевагою пригніченого настрою. На думку вченого, хоча люди такого типу і не належать до кри­мінального типу, однак можуть бути джерелом попов­нення злочинного світу.

2. Тип розважливого егоїста. Лю­ди цього типу розважливі і хитрі, черстві і злопам'ятні; на першому плані у них турбота про свої вигоди й інтере­си, переважно матеріальні; цей тип дуже близький до кримінального.

3. Афективно-спотворений тип. Його представники — безладно-веселі, легковажні люди. За своїми соціальними проявами — п'яниці, забіяки, скан­далісти, дрібні злодюжки.

4. Активно-спотворений (ґвал­тівник) тип. Тут два підтипи: а) безладного ґвалтівника, що характеризується рішучістю, енергією. Працювати не любить, схильний до бійок; б) зосереджено-жорстокий, який не зупиняється і перед убивством.

Цікавою є пропозиція О. Г. Ковальова розрізняти ос­новні типи особи злочинців залежно від ступеня криміна­льної «зараженості» особистості. За цим критерієм автор виділяє:

1. Глобальний злочинний тип (з повною злочинною «зараженістю»). Цей тип антисоціальний. Він негативно ставиться до праці і людей. Представники цього типу не мислять життя поза злочинами, що їм обіцяють основні радощі. Усі їхні помисли, почуття пов'язані з задумами вчинення злочинів, їхня воля тверда і непо­хитна у кримінальних діяннях. Цей тип охоплює різні підтипи похітливого розбещувача і ґвалтівника, казно­крада, що, незважаючи на покарання, краде і краде, і, нарешті, бандита.

2. Парціальний тип, тобто з частковою кримінальною «зараженістю». Особистість цих людей ніби роздвоєна, у ній уживаються риси нормального соціального типу і риси злочинця.

3. Передкримінальний тип. Люди цього типу мають такі морально-психологічні власти­вості, які у певній ситуації, якщо вони опиняються в ній, неминуче вчиняють злочин. Тут два види особистостей: а) люди з надзвичайно емоційною збудливістю і нестачею самовладання; б) легковажний ледар, який любить добре пожити не утруднюючи себе.

Відомі й

Зокрема, М. І. Єнікєєв пропонує інші критерії класифікації злочинних типів, а саме: за ступенем соціальної дезадаптації, за психорегуляційною підставою, змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості.

За ступенем соціальної дезадаптації М. І. Єнікєєв розрізняє два типи особи злочинця:

1.Антисоціальний тип (особи, які неодноразово вчиняли злочини на основі стійкої антисоціальної спрямованості, — тип «злісного» злочинця).

Антисоціальний тип притаманний професійному злочинцю, який проявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки. Як правило, це люди, які неодноразово здійснювали злочини, та мають стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.

2. Асоціальний тип (особи, які вперше вчинили злочин на основі загальної асоціальної спрямованості, — несоціалізований, «менш злісний» тип злочинця). Асоціальний тип злочинця (менш злісний) відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не лише б чинили вплив на його поведінку, але й утримували від можливої протиправної поведінки в складних, часом конфліктних ситуаціях.

За психорегуляційною підставою автор виділяє випадковий тип особи злочинця, що характеризується дефектами психічної са­морегуляції. Це особи, які здійснили злочин вперше в результаті випадкового збігу обставин, так як не змог­ли протистояти криміногенній ситуації. Їхньою особистісною особливістю є низький рівень самоконтролю, ситуативна обумовле­ність поведінки. Здійснений злочин суперечить загальній по­ведінці даної особистості і є випадковим.

За змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості особистості розрізняються такі групи злочинців:

1. Злочинці з антисоціальною корисливою спрямованістю (корисливо-господарська підгрупа злочинців; злодії, шахраї). Корислива категорія злочинців, які посягають на матеріальні блага суспільства і окремих громадян поділяється на види: а) корисливо-господарські злочинці (незаконне підприємництво, ухилення від сплати податків, фальсифікація товарів і т.д.); б) ко­рисливо-службові злочинці (хабарництво, розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, обман споживачів і т.п.); в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність); г)шахраї (підробка документів, грошових знаків та ін.); д) нена­сильницькі вимагачі.

2. Злочинці з антисоціальною корисливо-насильницькою спрямованістю (особи з корисливими посяганнями, поєднаними з насильством над особою). Корисливо-насильницька категорія злочинців характеризуєть­ся поєднанням корисливих посягань з насиллям над особистістю. Виділяють чотири види корисливо-насильницької категорії зло­чинців: а) грабіжники; б) учасники розбійних нападів; в)насильницькі вимагачі (рекетири); г) вбивці з корисливою метою.

3. Злочинці з антигуманною, агресивною спрямованістю відрізняються агресивною, антигуманною спрямованістю до життя, здоров'я і осо­бистої гідності інших людей.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Глибоке вивчення юридичними працівниками типології особистості злочинця, визначення критеріїв градації кримінальних типів дає можливість більш правильно кваліфікувати здійснений злочин, здійснювати вибір найбільш підходящих психологічних прийомів впливу на звинуваченого в процесі проведення слідчих дій, більш успішно виявляти причини і умови злочину.