I. Психологічна структура юридичної діяльності

Діяльність – це активність людини, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, пов’язаних із задоволенням її потреб та інтересів, на виконання вимог до неї зі сторони суспільства. Сказане повною мірою сто­сується і юридичної діяльності.

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. Вона розрізняється: за профілем: правоохоронна, правозастосувальна, судова; за суб'єктами її реалізації: оперативно-розшукова, слідча, по здійсненню правосуддя, пенітен­ціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна. Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, які не визначають змісту, але супроводжують її як не­від'ємні частини: профілактична, посвідчувальна.

Виявити психологічну структуру юридичної діяльності - це означає, передусім, визначити основні компоненти даного виду діяльності, що можна зробити, лише розглядаючи людину як суб'єкт праці, пізнання і спілкування.

За структурою юридична діяльність поділяється на пізнавальну, конструктивну, комунікативну, організаторську.

При здійсненні діяльності у сфері правовідносин кожен із зазначених компонентів може виступати як самостійний елемент, у тісному взаємозв'яз­ку з іншими видами або ж як допоміжний, що забезпечує інші види. Розглянемо докладніше кожен структур­ний компонент.

Пізнавальна діяльність. У психологічній структурі різних професій та видів діяльності процес пізнання має різний зміст. У юридичній діяльності специфіка процесу пізнання обумовлена своєрідністю її мети, об'єктів, методів,

умов реалізації. Пізнавальна діяльність необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення, причетності до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої виз­начається міра покарання.

У юридичній діяльності пізнавальна діяльність не є самоціллю, вона є засобом реалізації інших різновидів юридичної діяльності, водночас останні можуть стати засобами для забезпечення пізнання.

Характерною особливістю пізнання в юридичній діяльності є високий ступінь невизначеності первинного мисленнєвого завдання. Мета пізнання постійно уточнюєть­ся, змінюється, що призводить до специфічного використання в пізнавальній діяльності мислених моделей. Чим активніше здійснюється взаємодія з об'єктом, тим продуктивніша інтелектуальної діяльності щодо розв’язування професійних задач.

Специфічною рисою пізнання у юридичній діяльності є її багатоплановість, спрямованість на події (факти, явища) минулого, теперішнього й майбутнього часу. У процесі збору фактичних обставин створюється мислена мо­дель теперішнього, яка постійно змінюється та доповнюється під впливом встановлення нових фактів, логічного пошуку нових зв'язків між ними. Через факти теперішнього пізнаваль­на діяльність розповсюджується на явища і події минулого, а вже на базі пізнання теперішнього і минулого здійснюється прогнозування майбутнього.

Пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови імовірних моделей, доповнення їх перевіреними фактами, новою інформацією задля формулювання кінцевої, вихідної моделі, яка цілковито відображає подію в межах, зазначених законом.

Суттєвою особливістю пізнавальної діяльності слід вважати надзвичайно великий обсяг інформації, яку опрацьовує кожен суб'єкт.

Складність процесів виявлення, переробки та відбору інформації полягає також у тому, що вона надзвичайно динамічна, постійно змінюється, має пошуковий характер. Це призводить до того, що сприйняття інформації в багатьох випадках не може бути повторене. Отже, момент сприймання повинен бути одночасно й моментом вирішення питання про значущість даної ситуації для конкретної пізнавальної діяльності щодо встановлення певних фактів, явищ, подій.

Пізнавальна діяльність переважно здійснюється в емоційно забарвлених умовах. Позитивні емоційні стани можуть полегшувати пізнання. Негативні емоційні стани можуть утруднювати пізнання.

Пізнавальна діяльність має складне й специфічне переплетення з конструктивною діяльністю. Як стверджує А.В. Дулов, конструктивна діяльність являє собою мислене співставлення ситуації з певною нормою закону, прийняття рішення про можливість (необхідність) застосування передбачених нею повноважень.

У найбільш широкому смислі під конструктивною діяльністю розуміють планування дій для досягнення мети.

Головним змістом конструктивної діяльності є відбирання та композиція отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змісту дій (поведінки). Відбір та композиція матеріалу - це відновлення певної події за матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам'ять та мислення людей) слідами.

Планування складається з таких елементів:

- планування змісту майбутньої діяльності (визначення предмета, його змісту та меж фактичних обставин, заходів, які мають бути реалізовані);

- планування організації перевірки версій;

- планування системи та послідовності власних дій (що і в якій послідовності потрібно виконувати);

- планування системи та послідовності дій учасників розслі­дуваної справи.

Планування має кілька етапів: перший - орієнтовного планування, коли усвідомлюють­ся й оцінюються можливості досягнення поставленої мети; другий - організаційного планування, на якому визна­чаються всі умови, обставини та організаційні різновиди майбутньої діяльності; третій - планування виконання (полягає в мисленій побудові системи діяльності та її ком­понентів); четвертий - планування самоконтролю, оці­нювання та зіставлення одержаних результатів, регулювання подальшого ходу розслідування.

Обов'язковими є розробка та вживання активних заходів для ліквідації фактів порушень закону, покарання та ізоляції від суспільства злочинця, для унеможливлення повторення порушень закону. Усе це є проява­ми конструктивної діяльності у юрисдикційному процесі, спрямованої на прийняття позитивних рішень, зумовлених як правами, так і обов'язками відповідної уповноваженої дер­жавою особи. Особливість конструктивної діяльності виявляється у тому, що вона регламен­тована законом.

Юридична діяльність не обмежується лише пізнанням, вона нероздільно пов'язана з комунікацією, під якою слід розуміти особливості взаємодії в процесі спілкування людей. При спілкуванні люди обмінюються інформацією, здійснюють необхідний вплив один на одного, навчаються та обмінюються досвідом. Дуже часто досягнення мети неможливе без попередньої складної комунікативної діяльності.

Комунікативний процес завжди є взаємовпливом, взаємодією людей, причому стосовно юридичної діяльності в цілому йому притаманні прагнення регламентації та контролю. Відносини регламентуються таким чином, щоб забезпечував­ся в основному односторонній вплив, щоб найменшою мі­рою під нього підпадали суб'єкти діяльності - фахівці-юристи. Цій меті слугують певні процесуальні норми, у тому числі владні повноваження, та відповідна психологічна підготовка, спрямована на формування моральних і професійних якос­тей.

Специфічною особливістю спілкування в юридичній діяльності є також його примусовий характер: об'єкти часто за­лучаються до взаємодії без урахування наявності у них тако­го бажання, закон зобов'язує їх робити це під загрозою засто­сування певних санкцій, що не може проходити безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування.

Слід ураховувати, що в професійному спілкуванні відбувається не тільки вивчення певною посадовою особою об'єкта, а й останній уважно слідкує за поведінкою працівника (особ­ливо це стосується підозрюваних, звинувачуваних), інколи спеціально збираючи інформацію про нього. Специфічний стан цих осіб, специфічні цілі та умови спілкування неминуче призводять до загострено­го сприйняття інформації та можуть породжувати відповідний стиль і тактику взаємодії, що виявляється в конфліктності.

Обов'язковим компонентом психологічної структури юридичної діяльності є організаторсь­ка. Вона спрямована на створення оптимальних умов для здійснення діяльності в цілому. Необхідність організаторської діяльності визначається такими особливостями юридичної праці: множинність та багатоплановість, пошуковий характер пізнання, висока інтенсивність розумового процесу, циклічність (різний ступінь напруженості й інтенсивності діяльності, що призводить до нерівномірності повсякден­ного розумового та фізичного навантаження).

За відсутності організаторської діяльності зазначені умови можуть призвести до небажаних наслідків, до змін в особис­тості та неможливості ефективно здійснювати професійні функції.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Виявити психологічну структуру юридичної діяльності - це означає, передусім, визначити основні компоненти даного виду діяльності, що можна зробити, лише розглядаючи людину як суб'єкт праці, пізнання і спілкування. За структурою юридична діяльність поділяється на пізнавальну, конструктивну, комунікативну, організаторську.