Вивчення психологічних умов дієвості правових норм - одне з серйозних завдань правової психології. Розуміння ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів, якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян, дозволяє краще виявити соціально-психологічні і психологічні причини, які приводять особистість до здійснення правопорушень.
Оскільки правова норма завжди пов'язана з людськими відносинами, оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналізу соціальних факторів, у тому числі тих, які мають психологічне забарвлення.
Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють наступні групи умов дієвості правових норм: макросоціальні, мікросоціальні, особистісні.
Розглянемо більш детально вказані групи умов ефективності правових норм.
До макросоціальних умов відносяться рівень соціально-економічного розвитку суспільства, правова система і культура, соціальні інститути, ідеологія. Законослухняна поведінка індивіда формується соціальними устоями конкретного суспільства. Право, як сукупність правил поведінки (норм), санкціонованих владою, буде ефективним на практиці тоді, коли здійснення їх забезпечено заходами державного примусу з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, які відповідають об'єктивним потребам суспільства та інтересам народу. Суть і зміст правових норм визначається характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства. Повнота і ступінь реалізації прав багато в чому залежить також від політичної стабільності в житті держави, від роботи державних і суспільних інститутів. Саме соціальне середовище створює передумови для реалізації тих чи інших правових норм.
Істотний вплив на реалізацію правових норм чинить правова культура членів суспільства, суспільна думка, престиж права в суспільстві, соціальна орієнтація особистості як система ціннісних відношень особистості до об'єктів соціальної дійсності.
Мікросоціальні умови виконують функцію соціально-психологічного забезпечення правореалізації. Мікросоціальні умови пов'язані з найближчим оточенням людини, з тими людьми, з якими вона безпосередньо контактує. До них належать формальні малі групи (наприклад, сім'я, навчальна група, трудовий колектив) та неформальні малі групи (наприклад, коло друзів, компанія відпочиваючих)
Якщо норми права схвалюються і визнаються даною соціальною групою, то її члени свідомо дотримуються правових приписів. У цьому випадку ефективність правореалізації підвищується за рахунок того, що соціальні норми, які склалися, самої групи доповнюють, закріплюють правові норми. Можливий варіант, коли в соціальній групі офіційні правові приписи не схвалюються, з'являється спокуса їх порушити, але загроза покарання змушує людей цього не робити.
Дієвість правових норм понижується в тому випадку, коли людина потрапляє в малу групу антисоціальної спрямованості, члени якої не признають норм права і порушують їх в своїй життєдіяльності.
Серед формальних малих груп особлива роль належить сім'ї. Порушення в засвоєнні морально-правових норм, прийнятих в суспільстві, спостерігається в наступних випадках:
- батьки словесно і своїми вчинками затверджують аморальні і навіть антисоціальні способи поведінки;
- батьки словесно дотримуються загальноприйнятих моральних норм поведінки, але здійснюють дії і вчинки, які їм суперечать;
- батьки словесно і на ділі дотримуються загальноприйнятих поведінкових норм, але при цьому не задовольняють емоційних потреб дитини, що значно ускладнює нормальний процес соціалізації;
- батьки застосовують в якості основних такі методи виховання, як насилля, примушування, приниження особистості дитини.
Сім'ї, для яких характерні дефекти правової соціалізації, які провокують дитину на здійснення правопорушень і злочинів, кримінологи називають неблагополучними.
Види неблагополучних сімей: криміногенна сім’я, неповна сім’я з дефектами в структурі, аморальна сім’я, псевдоблагополучна сім’я з неправильними методами виховання.
Третя група умов ефективності правових норм відноситься до індивідуально-психологічних особливостей індивіда, який приймає рішення про правильність поведінки. Вибір варіанта поведінки залежить не лише від сили впливу зовнішніх обставин, але й від особистості, зокрема, від її інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей, системи потреб, нахилів, інтересів, психічного стану та ін., які являються як наслідком середовища і виховання, так і особисто вроджених якостей.
Мотиви правослухняної поведінки особистості: переконаність у суспільній корисності вчинку, який здійснюється; обов'язок перед суспільством; правовий обов'язок, професійне почуття відповідальності; практична корисність вчинку для інших людей; стереотип, звична поведінка; конформізм, боязнь правової чи моральної відповідальності; особиста користь від здійснення вчинку; егоїстичні інтереси; негативні мотиви, які реалізуються правомірними засобами.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Отже, дієвість нормативного акту визначається тим, наскільки він відповідає об'єктивним потребам суспільства в цілому, підтримується різними соціальними групами і в якій мірі реалізується громадянином, який шанобливо ставиться до права.
Разом з тим в житті нашого суспільства існують ситуації опору закону, неприйняття правових норм з боку різних соціальних груп і окремих індивідів.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
Правова психологія - розділ юридичної психологи, що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його впливу на формування суспільної та індивідуальної правосвідомості та суб’єктів правовідносин.
Основними проблемами правової психології є: психологія правової соціалізації особистості, психологічні умови ефективності правових норм, асоціальні стереотипи поведінки, психологічні аспекти ефективної правотворчості.
Правова соціалізація включає в себе засвоєння правових норм і вимог, формування навиків правослухняної поведінки, усвідомлення особистістю обов'язку перед суспільством і розуміння необхідності дотримання соціальних норм, що в кінцевому рахунку повинно забезпечувати високий ступінь правової вихованості людини і її нормативну поведінку.
Психологічна мета правової соціалізації - забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвиток у неї правосвідомості. У широкому розумінні слова під правосвідомістю розуміється весь правовий досвід поведінки особистості чи групи людей.
Правосвідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості, зміст і розвиток якої обумовлено матеріальними і духовними умовами існування суспільства. Її основою є не стільки знання правових норм, скільки усвідомлення і прийняття соціальних цінностей, які знаходять своє відображення в праві.
Оскільки правова норма завжди пов'язана з людськими відносинами, оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналізу соціальних факторів, у тому числі тих, які мають психологічне забарвлення.
