III. Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця

Однією з найважливіших соціально-демографічних ознак, які характеризують особистість злочинця є вік. Спеціалісти-психологи розглядають його як якісно визначений етап становлення і розвитку особистості, як період з притаманними йому психологічними особливостями сприйняття людиною оточуючого світу.

Соціально-психологічні особливості того чи іншого віку так чи інакше виявляються в певних формах злочинної поведінки, що передбачає необхідність диференційованого вивчення певного контингенту правопорушників у характерній йому віковій структурі. Особливу частину контингенту правопорушників складають підлітки.

Центральне новоутворення в особистості підлітка - виникаюче в нього уявлення про себе як вже не про дитину, він починає відчувати себе дорослим, прагне бути і вважатися таким. Почуття дорослості з'являється в результаті усвідомлення і оцінки зрушень у фізичному розвитку і статевому дозріванні, бажанням демонстрації зовнішніх ознак дорослості Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій чуттєвості до засвоєння норм і цінностей, способів поведінки, які існують в світі дорослих і в їх стосунках.

Основні психологічні особливості підліткового віку - підвищена конформність, навіюваність, групова залежність, демонстративна незалежність від старших, бравада, недостатній соціальний контроль власної поведінки, завищене наслідування кумирам, потреба в самоствердженні, чутливе реагування на думку ровесників.

Підлітковий вік є найскладнішим перехідним етапом в людському житті, коли людина відзначається підвищеною вразливістю до всього того, що робить її дорослою. У цьому віці відбувається формування і розвиток моральних уявлень, понять і переконань, засвоєння моральних норм, цінностей, суспільних вимог до поведінки, у тому числі і правових норм.

Для даного віку характерні поведінкові стереотипи, серед яких частіше всього зустрічаються наступні:

- реакція опозиції, яка викликається завищеними вимогами до навчання, поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою до його інтересів з боку дорослих. Дана реакція проявляється у втечах з дому, в браваді сп'янілого стану, а часом і в антисоціальних діях;

- реакція імітації по своїй суті є наслідуванням певної особи. Зразком для деяких підлітків може стати і антисоціальний герой;

- реакція компенсації пов'язана з відшкодуванням невдач в одній галузі успіхом в іншій. Наприклад, неуспіхи в навчанні багато підлітків компенсують успіхами в бійках;

- реакція емансипації проявляється в бажанні підлітка звільнитися від надокучливої опіки батьків і вчителів;

- реакція групування пов'язана з об'єднанням ровесників в групи, які відзначаються однорідною спрямованістю, боротьбою за панування над своєю територією;

- реакція захоплення проявляється в найрізноманітніших формах, наприклад, у стилю в одязі, видах відпочинку.

Становлення підлітка багато в чому визначається тим, які соціальні зразки він обирає, з якими стереотипами поведінки стикається, які норми і цінності обирає для себе, знаходячись у сім'ї, на вулиці, у навчальному закладі.

Спілкування зі своїми ровесниками - провідний тип діяльності в цьому віці. Якщо потреба в спілкуванні реалізується не в сприятливих умовах, то воно може стати для підлітка небезпечним фактором. Саме у спілкуванні засвоюються норми соціальної поведінки. У зв'язку з цим необхідно відзначити, що для неповнолітніх характерне здійснення злочинів у складі групи. Це пояснюється кількома причинами:

- беручи участь у групових діях, підлітки смілішають і нахабнішають;

- здійснюючи правопорушення, члени групи намагаються облагородити їх мотиви, викривлено оцінюють поведінку потерпілого;

- у групі відбуваються схвалення здійснених дій та ігнорування власної відповідальності за протиправну поведінку;

- в емоційній сфері підлітків, які здійснили злочин в групі, послаблюється почуття сорому, чутливість до страждань інших людей.

Таким чином, антисоціальна поведінка неповнолітніх зумовлена впливом багатьох факторів: несприятливі соціальні умови, індивідуальні особливості особистості підлітка, безпосередній вплив ровесників чи дорослих людей, референтних груп, соціальна неконтрольованість.

Підвищення уваги суспільства до життєдіяльності підлітків, покращення соціально-економічних умов, організація соціально корисної та цікавої життєдіяльності можуть сприяти вирішенню проблеми зниження і викорінення злочинності неповнолітніх.

Дуже важливою характеристикою особистості злочинця є освіта. Прямої кореляційної залежності між рівнем освіти і формою антисуспільної поведінки немає, однак рівень освіти впливає на правосвідомість, на формування світоглядних поглядів, на здатність вибору того чи іншого варіанта поведінки.

Великий інтерес являє питання про співвідношення пізнавального і морального моментів в процесі формування особистості. Практика свідчить, що висока освіченість не є бар'єром, який розділяє правопорушників і законослухняних громадян, і не гарантує соціально схвальної поведінки. Найбільш чітко це проявляється в екстремальних умовах криміногенної ситуації, яка впливає не лише на свідомість особистості, її раціональні елементи, але й на глибинні емоційні компоненти психіки.

Таким чином, яке б не велике було значення знань, його не слід переоцінювати, набагато важливіше світоглядна і моральна спрямованість знань. Тому необхідне посилювати моральну, гуманістичну спрямованість освіти.

Суттєве значення для характеристики особистості злочинця мають відомості про його соціальний стан, характер праці. Особливої уваги заслуговують ті особи, які на момент здійснення злочину ніде не працювали і не вчилися. Негативне ставлення до праці і схильність до паразитичного існування негативно відбиваються на розвитку їх особистості, загострюють відносини з оточуючими і в певній мірі обумовлюють виникнення криміногенної ситуації.

У злочинній поведінці істотну роль відіграє такий компонент спрямованості особистості як соціальна установка. Особистісна установка на злочинну діяльність обумовлює здійснення правопорушниками діянь, як правило, агресивного, насильницького спрямування. Характерно, що прояв агресивності цих осіб не є реакцією на обставини конфліктної ситуації, а виражає насамперед прагнення особи реалізувати агресивні спонукання незалежно від того, сприятлива ситуація чи ні.

Багато злочинів здійснюються особами, які мають ситуативну установку на злочинну діяльність. Вона виражається в емоційній обумовленості особи до конфліктного реагування на певні життєві обставини, при яких стикаються протилежні потреби та інтереси конфліктуючих.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. До найважливіших соціально-демографічних ознак, які характеризують особистість злочинця відносяться: соціально-психологічні особливості того чи іншого віку, рівень освіти, співвідношення пізнавального і морального моментів в процесі формування особистості, соціальний стан, характер праці, соціальна установка особистості.