IV. Система методів юридичної психології

Методи наукових досліджень – це ті прийоми і засоби, за допомогою яких вчені одержують достовірні зведення, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій. Методи - це своєрідний інструментарій проведен­ня дослідження, вони визначають розвиток юридичної психології.

До методів юридичної психології належать: спостереження, бесіда, анкетування, тесту­вання, інтерв'ювання, природний і лабораторний експе­рименти, метод незалежних характеристик, біографічний метод тощо.

Спостереження – найдавніший метод пізнання. Його примітивною формою – життєвими спостереженнями - користується кожна людина у своїй повсякденній практиці.

Сутність методу спостереження полягає в система­тичному і планомірному вивченні психічних явищ шля­хом сприйняття дослідником зовнішніх проявів психіки у процесі застосування права. Спостереження передбачає заздалегідь розроблену програму, підпорядковану певній меті, і має здійснюватися в різних ситуаціях, щодо однієї особи або групи осіб, без привнесення будь-яких еле­ментів експерименту.

Розрізняють наступні види спостереження: зріз (короткочасне спостереження); лонгітюдинальне (довге, іноді протягом ряду років), вибіркове, стороннє, включене (коли спостерігач стає членом досліджуваної групи), зовнішнє спостереження (спостереження з боку), вільне, стандартизоване.

Один з різновидів спостереження – самоспостереження,безпосереднє або відстрочене (у спогадах, щоденниках, мемуарах людина аналізує, що вона думала, почувала, переживала). Самоспостереження надає можливість судити про перебіг власних психічних процесів.

Використання методу спостереження в його науковій і практичній інтерпретації дозволяє одержувати досить високі результати, опера­тивно розробляти конкретні рекомендації і спостерігати за ефективністю їхнього впливу. Метод спостереження, здійснюва­ний із науковою метою, може використовуватися в судо­во-слідчій і пенітенціарній діяльності.

Наприклад, метод спостереження в діяльності з виконання пока­рань має дві сторони — наукову і практичну. Наукова пе­редбачає збирання і реєстрацію матеріалів, необхідних для дослідження закономірностей людської психіки в умовах відбування покарання, поміщення у виправно-трудові установи; практична — встановлення даних про окремих осіб, мікроколективи, їхню психологічну спря­мованість, ефективність застосування заходів виховного впливу, видозміну психіки осіб, які зазнають психолого-педагогічного і трудового впливу.

Спостереження є складовою частиною бесіди та експерименту.

Експериментальний метод спрямований на вивчення психологічних явищ у спеціально створених для цього умовах. Метод експерименту передбачає активне втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, за яких виявляється психологічний факт.

За сутністю і видами він поділяється на природ­ний і лабораторний експерименти. При організації при­родного експерименту особи, яких випробовують, не зна­ють про його призначення й умови, сприймають експери­мент як справжню подію, учасниками якої вони є.

Природні експерименти дозволяють виявляти більш достовірну інформацію, але не можуть проводитися багаторазово, оскільки втрачають свою природність і прихованість від випробуваних. В даний час проблема етичності проведення психологічних експериментів широко обговорюється. Так, використання схованої апаратури (фотокамер, відеокамер, диктофонів) вважається неетичним і неприпустимим, оскільки записуюча техніка може бути використана тільки за згодою випробуваного. Широту дослідження це, звичайно, обмежує, зате знижується ризик нанесення безсумнівної травми випробуваним.

З ме­тою дослідження закономірностей, які виявляються у су­дово-слідчій діяльності, такий експеримент, як правило, не проводиться.

Буває лабораторний експеримент, він протікає в спеціальних умовах, використовується спеціальна апаратура, дії випробуваного визначаються інструкцією, випробуваний знає, що проводиться експеримент, хоча до кінця істинного змісту експерименту може не знати. Експеримент багаторазово проводиться з великою кількістю випробуваних, що дозволяє встановлювати загальні статистично достовірні закономірності розвитку психічних явищ.

В юридичній психології лабораторний експеримент має обмежене застосування. Це пояснюється тим, що вивчення психічних властивостей особистості в процесі судочинства виключає експериментування (крім досліджень, проведених у процесі судово-психологічної екс­пертизи). Зрештою, матеріал, необхідний для наукових висновків, можна збирати за допомогою інших методів, насамперед шляхом узагальнення судово-слідчої прак­тики.

Метод тестівпредставляє собою систему стандартизованих завдань, що дозволяють вимірювати рівень розвитку пізнавальних, інтелектуальних, типологічних і особистісних особливостей людини. Метод тестів використовується для перевірки рівня професійної придатності, реакції на різноманітні подразники тощо. Тестування досить ши­роко використовується при визначенні психічних станів людини, її реакцій, і з огляду на це створюються певні передумови для прогнозування можливої поведінки особи в різних ситуаціях, у тому числі екстремальних.

Тести можуть бути прогностичні і діагностуючі. Тести повинні бути науково обґрунтовані, надійні, і виявляти стійкі психологічні характеристики.

Для одержання різних відомостей про особистість шляхом безпосереднього спілкування з нею використовується метод бесіди.

Бесіда як психологічний метод передбачає пряме чи непряме, усне чи письмове одержання від досліджуваного зведень про його діяльність, у яких об'єктивуються властиві йому психологічні явища. При проведенні бесіди дослідник спостерігає за реакціями співрозмовника, реєструючи їхній характер і відповідність висловлюваній позиції.

Найбільший результат приносить бесіда у випадку встановлення особистісного контакту дослідника з обстежуваною людиною. При цьому важливо створити обстановку, яка сприяє невимушеному ви­словленню про ряд обставин, до яких належать моменти, що характеризують особу у всіх її проявах.

Види бесіди: невимушена бесіда, інтерв'ю, опитувальники. Певним доповненням до методу бесіди може бути біо­графічний метод, який полягає в збиранні й аналізі відомостей біографічного характеру, що дають уявлення про психічні особливості особистості. Такі відомості можуть міститися в різних документах — листах, щоденниках, архівних матеріалах, документах, отриманих від навчальних і лікувальних закладів, підприємств, де про­ходила трудова діяльність особи. Всебічне вивчення таких матеріалів дає можливість припустити, як формува­лася дана особистість, які життєві обставини вплинули на формування її інтересів та настанов. При цьому слід враховувати динаміку формування особистості, зміни її психологічної структури, пов'язані з віком, соціальним станом та ін. Використання окремих аспектів біографічного методу в судово-слідчій практиці є важливим засобом одержання інформації про особу, яка може бути використана з тактичною метою.

За своєю сутністю до біографічного методу близький метод незалежних характеристик, мета якого — збирання даних про особу з різних, незалежних один від одного джерел. Незалежні характеристики дають багато­сторонній матеріал, який в результаті його аналізу дає змогу скласти найповніше уявлення про особистість з огляду на оцінки, представлені особами, з якими досліджувана особа перебувала в тих чи інших стосунках. Метод незалежних характеристик за амплітудою одержуваного матеріалу є значно ширшим, ніж біографічний метод, і дає можливість більш об'єктивно оцінити психологічні якості особистості. Водночас слід зазначити, що одержувані в такий спосіб матеріали мають ретельно аналізуватися і порівнюватися, щоб виключити елемент суб'єктивності, що є присутнім у них, а також мають бути підпорядковані єдиній схемі, яка передбачає поста­новку певних запитань. Це дозволить одержати характеристики, які найбільше відповідають цілям і напряму досліджень, і проаналізувати психологічну структуру конкретної особистості. В судово-психологічних дослідженнях метод незалежних характеристик є засобом одержання даних про особу, яка вступає в коло судочинства, і в ізольованому вигляді застосовується вкрай рідко. Найчастіше він поєднується з біографічним методом і пов'язаним із ним методом анкетування.

Останній передбачає опитування значної кількості осіб за чітко встановленою формою, що містить запитання, які цікавлять слідчого. Анкетний метод дає змогу виявити характеристики масових явищ, їхні тенденції, обмеженість або поширеність, кількість у загальній структурі явищ. Він ґрунтується на анонімності заповнення анкети, що дозволяє одержати найбільш об'єктивні дані про досліджувані процеси, особливо якщо вони стосуються деяких психологічних властивостей індивіда. Анкетний метод застосовується в основному при дослідженні судово-слідчої і пенітенціарної діяльності для з'ясування параметрів цієї роботи, зокрема, вміння вирішувати професійні завдання, умов діяльності та шляхів її оптимізації, типових негативних явищ, форм організації, вимог, що ставляться до особи, тенденцій і причин їхнього виникнення тощо.

Одним із найбільш ефективних методів юридичної психології, що широко застосовується на практиці, є метод інтерв'ювання. Його сутність полягає в одержанні суджень особи щодо певних явищ, обставин, дій, подій. Внаслідок його застосування можна одержати відомості, що мають суміжний соціально-психологічний і судово-психологічний характер. Можливість одержати інтерв'ю невизначеної кількості осіб надає дослідженню характеру соціологічних узагальнень, судово-психологічна спрямованість яких визначається правоохоронною діяльністю. Інтерв'ю, проведене за чітко сформульованою програмою, сприяє одержанню різних відомостей і від осіб, які виконують найрізноманітніші функції в судочинстві. Так, інтерв'ю суддів дає досліднику інформацію про шляхи формування їхнього внутрішнього переконан­ня, критерії оцінки доказів, форми встановлення психологічного контакту з підсудними, виховну роль судового процесу, недоліки і переваги судової процедури, важливість і результати планування судового слідства та ін. Інтерв'ювання слідчих дає матеріал про їхню професійну підготовку, вміння вирішувати розумові завдання, переборювати психологічні бар'єри при розслідуванні злочи­нів, що мають ознаки типових ситуацій, оптимальні ме­тоди планування й організації слідчої діяльності, а також про умови, що спричиняють формування професійної деформації. Узагальнення результатів інтерв'ю дає досить репрезентативний матеріал для теоретичних висновків і рекомендацій із найбільш ефективного здійснення різноманітних напрямів і форм правозастосовчої діяльності.

Крім перерахованих методів, призначених для збору первинної інформації, в юридичній психології широко застосовуються різні способи і прийоми обробки цих даних, їх логічного і математичного аналізу для одержання вторинних результатів, тобто фактів і висновків, що випливають з інтерпретації переробленої первинної інформації. З цією метою застосовуються, зокрема, різноманітні методи математичної статистики, без яких найчастіше неможливо одержати достовірну інформацію про досліджувані явища, також методи якісного аналізу.

У психології існує особлива група методів, в основі яких лежіть феномен проекції. Проективні методики спрямовані на експериментальне дослідження тих особливостей особистості, які найменш за все доступні безпосередньому спостереженню або опитуванню. Вони ґрунтуються на єдиному психологічному механізмі «проекції».

ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ. Методи наукових досліджень – це ті прийоми і засоби, за допомогою яких вчені одержують достовірні зведення, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій. Основними методами юридичної психології спостереження, експеримент, метод тестів, бесіда, метод незалежних характеристик, біографічний метод, інтерв'ювання, анкетування, проективні методики.

 

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Юридична психологія - це галузь психології, яка вивчає закономірності й механізми психіки людини в сфері регульованих правом відносин.

Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, що забезпечують розвиток наукових концепцій і розробку рекомендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності.

Базо­вою наукою юридичної психології є загальна психологія, тому перша, будучи за своїм характером і спрямованістю суспільною наукою, тяжіє до природничих засад свого походження.

Юридична психологія пов'язана з юридичними науками: теорією держави і права; кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика.

Юридична психологія взаємопов'язана і з процесуальними науками (кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним правом).

До наукових методів юридичної психології належать: спостереження, експеримент, метод тестів, бесіда, метод незалежних характеристик, біографічний метод, інтерв'ювання, анкетування, проективні методики. тощо. Кожен із цих загальних методів має ряд модифікацій, що уточнюють, але не змінюють їхню сутність.

Отже, юридична психологія пов’язана з дослідженням проблем реалізації системи правової поведінки психологічними засобами. У центрі уваги цієї науки знаходяться психологічні проблеми узгодження людини і права як елементів однієї системи.