III. Зв'язок юридичної психології з іншими науками

Юридична психологія бурхливо розвивається в нерозривному взаємозв’язку з іншими галузями наукового знання і суспільної практики. Передусім це загальна психологія, яка систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології. Займається вивченням пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, властивостей особистості. Зв'язок із загальною психологією визначається розв’язанням завдань психологічного забезпечення юридичної діяльності, професійного та особистісного розвитку юристів.

Особливе значення для юридичної психології мають міждисциплінарні зв’язки із соціальною психологією, віковою психологією, психодіагностикою, психологією управління та менеджменту, психологією праці та ін., які набули статусу самостійних галузей психологічної науки.

Наприклад, концепції соціальної психології пояснюють причини формування мікрогруп, їхню спрямованість, референтний характер відносно окремої особи. Вікова психологія досліджує онтогенез психічних властивостей особистості на різних вікових етапах. Ці знання допомагають вірно проаналізувати психологічні характеристики негатив­них проявів, науково пояснити їхні при­чини, визначити способи впливу на правопорушника, що спри­яють їх усуненню.

Тісний міждисциплінарний зв'язок юридичної психології з філософією. Дослідження психологічних закономірностей у сфері правозастосовчої та правоохоронної діяльності ґрунту­ється на використанні законів і категорій діалектики, що дає змогу пізнати психічні явища в їхньому русі й розвиткові, в різноманітних проявах залежно від певних умов, місця і часу.

Як природничо-наукову основу юридична психологія використовує методологічні засади фізіології вищої нер­вової діяльності. Для вирішення основних завдань юридичної діяльності важливо знати фізіологічні закономірності та механізми життєдіяльності організму і окремих його систем. Наприклад, рефлекторна теорія у фізіології, теорія єдності процесів збудження і гальмування дозволяють пояснити безліч психічних процесів, що специфічно відображаються в юриспруденції, зокрема фізіологічний афект, мотиви вчинення злочину, прагнення правопо­рушника замаскувати свій емоційний стан під час процесуального спілкування тощо.

Послуговується юридична психологія і відомостями педагогіки, соціології, логіки, медицини, що сприяють розвитку її тео­ретичних концепцій та розробки прак­тичних рекомендацій.

У формуванні юридичної психології значне місце на­лежить її правовим основам. Сама назва науки — юри­дична психологія — передбачає не лише спрямованість на використання психологічних знань, а й певні режими, в яких вони можуть застосовуватися. Наявність правових настанов для юридичної психології означає, що її дослідження і рекомендації мають точно відповідати де­мократичним засадам судочинства, його принципам і змісту окремих правових норм, тобто за своєю сутністю не суперечити тим демократичним і моральним настано­вам судочинства, які забезпечують виконання завдань, поставлених державою перед правоохоронними органа­ми.

Правові основи юридичної психології закріп­люються не лише в принципах судочинства, а й у кон­кретних правових нормах, що регулюють судово-слідчу і пенітенціарну діяльність, оскільки саме вони є визна­чальними при вирішенні питань про спрямованість судо­во-психологічних досліджень і можливість використан­ня в режимі судочинства даних загальної й експеримен­тальної психології. Правова спрямованість психології має визначатися тими потребами практичної діяльності, що зумовлюють її високу ефективність і наукову обґрун­тованість, тобто включати таке використання даних пси­хології, яке сприяє більш глибокому розумінню психіч­них процесів, що лежать в основі різних видів діяльності людини, пов'язаної із застосуванням норм права. їхнє дослідження дасть змогу розробити рекомендації, що за­безпечують найбільш високу організацію правозастосовчої діяльності.

У цьому аспекті неприпустимою є розробка таких методів дослі­джень людської психіки і заснованих на них рекоменда­цій, що суперечать морально-правовим вимогам, пов'я­зані з порушенням демократичних прав і гарантій особи, проголошених Конституцією України.

Юридична психологія пов'язана з різними юридич­ними науками. Існує зв'язок юридичної психології з тео­рією держави і права. Тісний зв'язок юридичної психології прослідковується з такими юридичними науками, як кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика.

Юридична психологія взаємопов'язана із кримінально-процесуальним і цивіль­но-процесуальним правом. Дослідження проблем дока­зування, внутрішнього переконання судді, процесуаль­ного статусу учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології.

Існують тісні зв'язки між юридичною психологією і криміналістикою. Криміналістика служить цілям роз­криття, розслідування, судового розгляду і попереджен­ня злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і ме­тоди збирання, дослідження, оцінки і використання до­казів. Тому криміналістика максимально використовує дані психології.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ: Базо­вою наукою юридичної психології є загальна психологія. Юридична психологія пов'язана з юридич­ними науками: тео­рією держави і права; кримінальним і цивільним правом, кримінальним і цивільним процесами, кримінологією і криміналістикою.