Юридична психологія бурхливо розвивається в нерозривному взаємозв’язку з іншими галузями наукового знання і суспільної практики. Передусім це загальна психологія, яка систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології. Займається вивченням пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, властивостей особистості. Зв'язок із загальною психологією визначається розв’язанням завдань психологічного забезпечення юридичної діяльності, професійного та особистісного розвитку юристів.
Особливе значення для юридичної психології мають міждисциплінарні зв’язки із соціальною психологією, віковою психологією, психодіагностикою, психологією управління та менеджменту, психологією праці та ін., які набули статусу самостійних галузей психологічної науки.
Наприклад, концепції соціальної психології пояснюють причини формування мікрогруп, їхню спрямованість, референтний характер відносно окремої особи. Вікова психологія досліджує онтогенез психічних властивостей особистості на різних вікових етапах. Ці знання допомагають вірно проаналізувати психологічні характеристики негативних проявів, науково пояснити їхні причини, визначити способи впливу на правопорушника, що сприяють їх усуненню.
Тісний міждисциплінарний зв'язок юридичної психології з філософією. Дослідження психологічних закономірностей у сфері правозастосовчої та правоохоронної діяльності ґрунтується на використанні законів і категорій діалектики, що дає змогу пізнати психічні явища в їхньому русі й розвиткові, в різноманітних проявах залежно від певних умов, місця і часу.
Як природничо-наукову основу юридична психологія використовує методологічні засади фізіології вищої нервової діяльності. Для вирішення основних завдань юридичної діяльності важливо знати фізіологічні закономірності та механізми життєдіяльності організму і окремих його систем. Наприклад, рефлекторна теорія у фізіології, теорія єдності процесів збудження і гальмування дозволяють пояснити безліч психічних процесів, що специфічно відображаються в юриспруденції, зокрема фізіологічний афект, мотиви вчинення злочину, прагнення правопорушника замаскувати свій емоційний стан під час процесуального спілкування тощо.
Послуговується юридична психологія і відомостями педагогіки, соціології, логіки, медицини, що сприяють розвитку її теоретичних концепцій та розробки практичних рекомендацій.
У формуванні юридичної психології значне місце належить її правовим основам. Сама назва науки — юридична психологія — передбачає не лише спрямованість на використання психологічних знань, а й певні режими, в яких вони можуть застосовуватися. Наявність правових настанов для юридичної психології означає, що її дослідження і рекомендації мають точно відповідати демократичним засадам судочинства, його принципам і змісту окремих правових норм, тобто за своєю сутністю не суперечити тим демократичним і моральним настановам судочинства, які забезпечують виконання завдань, поставлених державою перед правоохоронними органами.
Правові основи юридичної психології закріплюються не лише в принципах судочинства, а й у конкретних правових нормах, що регулюють судово-слідчу і пенітенціарну діяльність, оскільки саме вони є визначальними при вирішенні питань про спрямованість судово-психологічних досліджень і можливість використання в режимі судочинства даних загальної й експериментальної психології. Правова спрямованість психології має визначатися тими потребами практичної діяльності, що зумовлюють її високу ефективність і наукову обґрунтованість, тобто включати таке використання даних психології, яке сприяє більш глибокому розумінню психічних процесів, що лежать в основі різних видів діяльності людини, пов'язаної із застосуванням норм права. їхнє дослідження дасть змогу розробити рекомендації, що забезпечують найбільш високу організацію правозастосовчої діяльності.
У цьому аспекті неприпустимою є розробка таких методів досліджень людської психіки і заснованих на них рекомендацій, що суперечать морально-правовим вимогам, пов'язані з порушенням демократичних прав і гарантій особи, проголошених Конституцією України.
Юридична психологія пов'язана з різними юридичними науками. Існує зв'язок юридичної психології з теорією держави і права. Тісний зв'язок юридичної психології прослідковується з такими юридичними науками, як кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика.
Юридична психологія взаємопов'язана із кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним правом. Дослідження проблем доказування, внутрішнього переконання судді, процесуального статусу учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології.
Існують тісні зв'язки між юридичною психологією і криміналістикою. Криміналістика служить цілям розкриття, розслідування, судового розгляду і попередження злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і методи збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Тому криміналістика максимально використовує дані психології.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ: Базовою наукою юридичної психології є загальна психологія. Юридична психологія пов'язана з юридичними науками: теорією держави і права; кримінальним і цивільним правом, кримінальним і цивільним процесами, кримінологією і криміналістикою.
