II. Система юридичної психології

Сучасна юридична психологія становить широко розгорнуту систему знань, яка включає ряд окремих галузей. Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею, і які відображають її рівень розвитку, тенденції і перспективи.

Аналізом системи юридичної психології займаються різні науковці.

Розглянемо окремі підходи до вирішення даного питання. К.К.Платонов виділяв у юридичній психології:

- правову психологію (предмет - правосвідомість),

- кримінальну (предмет - причини злочинності, пов'язані з якостями особистості),

- судову психологію і виправно-трудову.

А.Р.Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:

- загальні питання (предмет, система, методи);

- правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);

- кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);

- судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності);

- виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників).

Система юридичної психології, запропонована В.А.Васильєвим, складається з наступних блоків:загальна та особлива частини.

Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці і психологію правовідносин у сфері підприємництва.

Особлива частина містить такі дисципліни як психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно-трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального життя, судово-психологічна експертиза.

Отже, до загальної частини належать питання фундаментального теоретичного характеру. Особлива частина охоплює питання психологічних основ попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів.

Правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості;

Кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури, функ­ціонування і розпаду злочинних угруповань;

Судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які відносяться до судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх діяльності; психологію звинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; методологію і методику судово-психологічної експертизи);

Виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників, переважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їх психічні стани, викликані позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.).

Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології повинен привести до взаємного збагачення і більш успішного вирішення складних і актуальних проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності юридичної діяльності.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею, і які відображають її рівень розвитку, тенденції і перспективи. до системи юридичної психології входять: загальні питання, правова психологія, кримінальна психологія, судова психологія, виправна психологія.