АВС-аналіз є важливим методом, який використовується на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів. У контролінгу АВС-аналіз дозволяє проводити ціленаправлені та економічні заходи.
При АВС-аналізі здійснюється застосування показників у на-
туральному і вартісному виразі.
АВС-аналіз може бути використаний, перш за все, в матеріа-
льно-технічному забезпеченні, виробництві і збуті. В рамках да-
ного аналізу у сфері матеріального-технічного постачання роз-
глядаються кількість і вартість заготівлі матеріальних ресурсів,
напівфабрикатів, деталей в розрізі постачальників. У сфері виро-
бництва може бути проведене дослідження величини і зміни по-
стійних витрат. У сфері збуту визначаються замовлення, що над-
ходять, і реалізована продукція. При даному аналізі виходять з
того, що затрати часу на виконання робіт не відповідають значи-
мості цих робіт.
Зупинимося детальніше на прикладі застосування АВС- аналізу у сфері матеріально-технічного забезпечення. Згідно з даним методом усю сукупну вартість придбання оцінюють за кожною статтею запасів на даний період. Відтак статті послідов- но групуються по зменшенню річної вартості їх придбання. Пер- ші 10 відсотків статей запасів у річній вартості придбання відно- сять до категорії А, наступні 20 відсотків — до категорії В і ті, що залишилися 70 відсотків, — до категорії С.
З метою отримання сукупної вартості придбання необхідно для кожної статті запасу перемножити розрахункову середню кі-
лькість одиниць матеріальних ресурсів, що використовуються за
цей період, на розрахункову ціну одиниці запасу (ресурсу).
Для переважної більшості підприємств обробної промислово-
сті відсоток вартості для категорій А, В і С приблизно становить
відповідно 70, 20-25 і 10-5 відсотків. На практиці вважається но-
рмальною ситуація, коли від 10 до 15 відсотків статей запасу
складають від 70 до 80 відсотків вартості усіх закупівель, а на
70—80 відсотків статей запасів припадає приблизно 10 відсотків
сукупної вартості.
З цього випливає, що найбільш суворий контроль необхідно
здійснювати за запасами категорії А. Здійснювати його слід до-
ручити начальнику відділу чи служби матеріально-технічного за-
безпечення чи постачання.
Для цієї категорії запасів доцільно створити невеликий заділ,
щоб уникнути великих витрат, пов’язаних з відсутністю запасів.
Великі замовлення і резерви швидше за все є характерними для
категорії С. Як правило, момент поновлення замовлення за цими
видами матеріалів визначають виходячи з конкретних умов, а не
на основі кількісного методу, щоб звести до мінімуму витрати на
контроль.
Результат АВС-аналізу чітко показує, що необхідно розрізня-
ти А-, В-, С- завдання.
А-завдання — найважливіші, на їх виконання потрібно 5 %
часу. Значимість їх вкладу в досягнення цілей оцінюється при-
близно у 75 %. Ці завдання можуть бути виконані, як правило,
тільки підприємцем або одним з керівників підприємства. А-
завдання комплексні, часто переплітаються з іншими, і їх неви-
конання або надто пізнє виконання викликає великі проблеми.
Так, переговори з гуртовими покупцями підприємець повинен
проводити самостійно. Ранг даних завдань найвищий.
В-завдання — завдання середньої важливості, які складають
приблизно 20 % за затратами часу і 20 % за значимістю. Вико-
нання даних завдань частіше можна делегувати компетентним працівникам. Підприємцю немає необхідності підтримувати кон- такти зі всіма клієнтами. У нього повинні бути компетентні пра- цівники, яким можна довіряти виконання В-завдань.
С-завдання займають приблизно 75 % часу і вносять вклад в отримання прибутків підприємства тільки в розрізі 5 %. Ці за- вдання по можливості повинні бути делеговані, щоб мати більше часу для вирішення завдань-А і частково — В. Завдання даного класу, в основному, являють собою щоденні рутинні роботи, які
дають незначний вклад у досягнення мети (адміністративно-
управлінські роботи і частина робіт з кореспонденцією).
Порядок виконання АВС-аналізу такий:
1. Складання списку всіх видів діяльності на відповідний пла-
новий період в один місяць.
2. Упорядкування всіх завдань по важливості, тобто їх вартіс-
ній оцінці для досягнення встановлених цілей.
3. Оцінка всіх облікованих видів діяльності у відповідності з
АВС-шкалою.
4. Перевірка особистого тимчасового графіка з точки зору від-
повідності важливості завдань і запланованого на їх виконання
часу.
5. Коригування тимчасового графіка у відповідності з устано-
вкою на А-, В- і С — завдання.
А-, В-, С — завдання повинні бути розмежовані. Робочий день
міг би бути повністю заповнений А- і В- завданнями. Однак та-
кий підхід недоцільний. Підприємцю не слід жорстко планувати
більше 60 % свого робочого часу; 20 % часу він повинен зарезер-
вувати для вирішення непередбачених питань (розмови з відвіду-
вачами, відповіді на дзвінки, проблеми, що виникли несподіва-
но). Решта 20 % часу необхідно, по можливості, використати для
творчої діяльності.
