Методи діагностики ефективності стратегій підприємства

 

 

Економічна стратегія підприємства орієнтована на зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства. Результати реалізації ке- рівництвом фірми стратегічних рішень багато в чому зумовлені впливом зовнішнього та внутрішнього середовища на характер прийнятих рішень, однак і самі стратегічні рішення впливають на процеси, перебуваючи у внутрішньому та зовнішньому середо- вищах. Тому одним з найважливіших завдань стратегічного кон- тролінгу є діагностика ефективності стратегії підприємства: на- скільки правильно вибрана стратегія; наскільки вона відображає цілеспрямовані настанови підприємства; чи відповідає вона ви- могам зовнішнього та внутрішнього середовища. Але перед тим як проводити діагностику стратегій підприємства, досить коротко охарактеризуємо види стратегій, які може використовувати під- приємство.

Товарна стратегія фірми — правила дослідження і форму- вання потенційних ринків товарів та послуг, що відповідають за місію фірми. Товарна стратегія визначає методи пошуку найпер- спективніших для фірми напрямів діяльності, методи формуван- ня такого набору напрямів діяльності, який забезпечить еластич-

ність фірми у зовнішньому середовищі. Головні завдання товарної стратегії:

• пов’язання перспективних завдань фірми з потенційними можливостями ринку та ресурсами фірми, якими вона зможе роз- поряджатися на перспективу;

• аналіз життєвих циклів попиту товару;

• розробка правил формування товарного асортименту, який

забезпечує конкурентну перевагу фірми і на цій основі максимі-

зація економічного прибутку на довгострокову перспективу.

Товарна стратегія фірми є базою для планування перспектив-

них науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, кад-

рової та інвестиційної політики. На основі товарної стратегії ви-

робляються рішення, які приймають в рамках інших складових

економічної стратегії, з якими товарна стратегія перебуває в діа-

лектичній залежності.

Стратегія ціноутворення:

• цінова політика;

• правила поведінки фірми залежно від кон’юнктури ринку;

• прийоми цінової конкуренції;

• прийоми моніторингу ситуацій, які складаються на ринках факторів виробництва, цінних паперів та валютних ринках, та правила зміни у зв’язку з цим політики ціноутворення;

• прийоми моніторингу процесів змін попиту та пропозицій;

• методи оцінки цінової еластичності попиту;

• принципи врахування впливу макроекономічних та мікро-

економічних факторів на процеси ціноутворення.

Стратегія ціноутворення повинна вказати на лінію поведінки

підприємства на тих чи інших сегментах ринку, щоб з допомогою

ефективної цінової політики привабити покупців до свого товару.

Стратегія взаємодії фірми з ринками виробничих ресурсів яв-

ляє собою набір принципових положень, які дозволяють ефекти-

вно розподіляти ресурси і на цій основі вибирати найкращих по-

стачальників виробничих ресурсів. Цей складник економічної

стратегії повинен базуватися на дослідженні факторів, який ви-

значає попит на ресурси зі сторони фірми. Він тісно пов’язаний зі

стратегією зниження виробничих витрат.

Стратегія поведінки фірми на фінансових ринках зводиться

до вироблення правил мобілізації додаткових фінансових ресур-

сів, направлених як в інвестиції, так і для вирішення поточних

фінансових завдань. У рамках цієї стратегії встановлюються пра-

вила та прийоми моніторингу цих ринків, постійного спостере-

ження за динамікою кон’юнктури і вибору перспективних форм

та умов отримання кредитів, моментів придбання або продажу

цінних паперів, в найбільшій мірі відповідаючи за стратегічні ці-

лі фірми, вибору найбільш надійних елементів цінних паперів. Ці

складники економічної стратегії втілюються в портфелі цінних

паперів фірми.

Стратегія зниження трансакційних витрат полягає у вироб-

ленні такого регламенту здійснення процесу підготовки та вті-

лення різних ринкових трансакцій, котрий дозволяв би уникати

неоправданих дорогих відряджень, мандрівок співробітників,

зборів та переробки недостовірної інформації. Вона повинна за-

побігати юридичним казусам. Ця стратегія повинна виробляти

прийоми вибору найкращих замовників фірми. Найважливішим її

завданням є формування баз даних про потенційних партнерів по

трансакціях.

Стратегія зовнішньоекономічної діяльності призначена для

розробки правил та прийомів поведінки фірми на зовнішньому

ринку в ролях експортера та імпортера товарів і послуг. Вона ви-

значає принципи здійснення експортно-імпортних операцій з

урахуванням дійсного в країні та за її межами законодавства. При

виборі стратегії експорту фірма враховує експортний потенціал, вибирає ринки, визначає стратегічні цілі експорту, виробляє так- тику, розподіляє ресурси за формами експортної діяльності. Ос- нову стратегії імпорту складає дослідження цін та якості товарів, які постачаються, терміни та якість обслуговування, визначення технологічного рівня товарів, які імпортуються.

Стратегія зниження виробничих витрат виробляє лінію по- ведінки підприємства за рахунок зниження затрат. Вона повинна виробляти принципи регулювання процесу формування затрат як

за рахунок факторів виробництва, так і за рахунок стратегічного аналізу витрат по всьому ланцюгу наростання затрат — від поча- тку виробництва до руху товарів на ринок до потенційного спо- живача.

Стратегія інвестиційної діяльності підприємства — це стра-

тегія формування інвестиційного портфеля, тобто сукупності

цінних паперів, які належать юридичній або фізичній особі.

Портфель являє собою певний набір акцій, облігацій з різним

ступенем забезпечення ризику та документів з фіксованими та

гарантованими доходами. Такий підхід до виявлення поняття ін-

вестиційної стратегії застосовується до осіб, які вкладають свої

капітали в інші підприємства з метою отримання доходу. В на-

шому випадку мова йде про підприємство, яке інвестує капітал у

власну матеріально-технічну базу або у виробничі запаси.

Інвестиційна стратегія підприємства — це вибір методів під-

тримання матеріально-технічної бази та товарно-матеріальних

запасів підприємства на рівні, який забезпечує постійне нарощу-

вання конкурентного статусу фірми. Це свідчить, що при розроб-

ці інвестиційної стратегії необхідно визначити найбільш перспе-

ктивну форму інвестування: технічне переозброєння, модерні-

зацію, реконструкцію, переважаючі періодичності виробничих

циклів та інших характеристик цих процесів.

Стратегія стимулювання персоналу підприємства на досяг-

нення стратегічних цілей підприємства — один з найважливі-

ших складників економічної стратегії підприємства. Основу цих

систем повинні складати стимули, які спонукають працівників

керуватися довготерміновими зацікавленостями підприємства.

Система стратегічного стимулювання повинна бути орієнтована

на потреби та запити потенційних клієнтів підприємства, стиму-

ли повинні бути пов’язані з кінцевими результатами діяльності

підприємства з виконання його місії в стратегічній перспективі.

Стратегія запобігання банкрутству фірми є, по суті, уза-

гальненням усіх складників економічної стратегії. Її головним за-

вданням є раннє виявлення кризових тенденцій за допомогою так званих «слабких сигналів», які запобігають можливості кризових явищ та розробку меж, які б протидіяли цим явищам.

Важливо розрізняти стратегію і тактику запобігання банк- рутству: тактика орієнтована на фактичний стан фірми в по- точний період її діяльності та оцінку на цій основі ймовірності настання банкрутства найближчим часом; стратегія виходить з прогнозування можливих наслідків стратегічних довготермі- нових рішень, тому найважливішою функцією стратегії запобі-

гання банкрутству є прогнозування таких наслідків на самих початкових стадіях існування фірми — з моменту вибору її мі- сії. Стратегія запобігання банкрутству повинна визначати ме- тоди вибору її місії.

Таким чином, економічна стратегія — це сукупність приват-

них взаємопов’язаних складових елементів, які об’єднані єдиною

глобальною метою — створенням та підтриманням високого рів-

ня конкурентної переваги підприємства. Інакше кажучи, еконо-

мічна стратегія — система забезпечення конкурентної переваги

підприємства, як і всяка система забезпечення, піддається впливу

закономірностей цінносності, інтегративності, комунікативності

та ін.

Це означає, що найбільший ефект досягається в тому випадку,

якщо всі складники економічної стратегії реалізуються при коор-

динації з одного центру; рішення, які приймаються в рамках ко-

жного зі складників, повинні бути пов’язані за часом та ресурсах

і не суперечити один одному. Економічна стратегія не може ігно-

рувати макро- та мікроекономічну ситуацію в країні та за її ме-

жами.

В економічній літературі існує думка, що найважливішими

відтворювальними елементами системи економічної стратегії по-

винні бути визнані: товарна стратегія, стратегія взаємодії з рин-

ками факторів виробництва, стратегія зниження трансакційних

витрат, стратегія інвестиційної діяльності фірми, стратегія запо-

бігання банкрутству фірми [33, с. 171—172].

Ефективність стратегії коливається між стратегічним планом

та реальними можливостями підприємства.

Одним із методів стратегічної діагностики підприємства є

аналіз розривів. Це досить простий, але ефективний метод аналі-

зу стратегії підприємства. Метод аналізу розриву включає такі

операції:

• виявлення пріоритетного показника підприємства, описано-

го в стратегії;

• вияснення реальних можливостей фірми з точки зору поточ-

ного стану середовища та розрахованого майбутнього стану;

• виявлення конкретних показників стратегічного плану, що

відповідають основному зацікавленню підприємства;

• виявлення бажаної тенденції, яка змінює конкретний показ-

ник стратегічного плану;

• встановлення різниці між показниками стратегічного пла-

ну та можливостями, узгодженими реальним станом підпри-

ємства;

• розробка спеціальних програм та способів дій, необхідних

для ліквідації розриву.

Інший спосіб аналізу розриву — це виявлення різниці між оп-

тимістичними очікуваннями та скромними прогнозами.

Схему аналізу розриву показано на рис. 6.1

 

 

Стратегічний план

 

 

Розрив

 

Можливості підприємства

 

 

Сьогодні Через 3 роки Через 5 років

 

 

Рис. 6.1. Стратегічний розрив

 

Для аналізу розриву корисно розробити профіль стратегії під- приємства. Для розробки такого профілю найважливіші характе- ристики стратегій підприємства в теперішній час оцінюють оп- тимальну стратегію підприємства, і оцінки заносять у табл. 6.1. Відтак аналогічним чином оцінюють оптимальну стратегію під- приємства і оцінки заносять у ту ж таблицю.

Таблиця 6.1