Функції і структура освіти

Розглядаючи освіту соціологія визначає її функції:

– культурна – забезпечує передання від покоління до покоління культурної спадщини, відтворення та розвиток культури.

– професійно-економічна – визначає характер взаємозв’язку освіти з розвитком продуктивних сил суспільства, знаходить свій вияв у формуванні професійної структури суспільства, у підготовці людей до праці, у відповідному розміщенні працівників у різних сферах економічного життя.

– соціальна – містить можливості впливу на соціальну структуру, створює певні канали соціальної мобільності, рольових та статусних переміщень. Чим більш демократичнішим і відкритим є суспільство, тим в більшій мірі освіта "працює" як ефективний соціальний ліфт. Вона дозволяє людині з нижчих страт в ієрархічній структурі суспільства досягти висоти соціального статусу, розширити набір своїх соціальних ролей.

– виховна – втручається у процес гармонізації та вдосконалення людяних якостей, формування громадянина, стимулює усвідомлення людиною своєї суті та особистих потенцій.

– функція соціального захисту – поширює потенційні соціальні можливості людини у професійному й особистому самовизначенні, особливо за ринкових умов.

– гуманістична – покликана забезпечити формування системи якості, які дозволять людині виконувати функції носія культури, духовності, творчо налаштованого суб'єкта суспільних відносин.

– урбаністична – розкриває вплив освіти на міграційні процеси (найбільше вона проявляється у діяльності вищої школи).

– демографічна – підкреслює вагомість культурно-освітніх факторів у демографічних процесах у державі (склад населення, тривалість життя, шлюбність, народжуваність тощо).

– функція історичного спадкоємництва – відтворює характер відносин із зовнішнім світом та відбиває різноманіття соціально-рольової структури суспільства.

– соціалізаційна функція – забезпечує засвоєння широкого кола цінностей, соціальних ролей і очікувань, на основі яких складається повсякденне життя людей.

– функція соціального контролю проявляється у тому, що, перебуваючи у навчальних закладах по декілька годин на день учні та студенти одержують знання на основі стандартизованих підручників, виконують внутрішній розпорядок закладу, вимоги адміністрації та наставників, засвоюють звички і переконання, що пропагуються освітньою установою.

Методи досліджень, що використовуються в соціології освіти, випливають із методології конкретно-соціологічних досліджень. Особливе значення в соціології освіти мають: соціометричний аналіз, спостереження, порівняння, аналіз документів, експеримент, анкетування, інтерв'ю та ін. Разом з тим, соціологія освіти прагне в повному обсязі використати всі методи соціологічної науки, в тому числі й методи інших галузевих соціологій.

Освіта – соціальна система, яка має свою структуру:

– дошкільна освіта і виховання – здійснюються разом із сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їхній повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, потрібних для навчання у школі;

– загальна середня освіта – забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення;

– позашкільна освіта і виховання – забезпечує творчу самоорганізацію дитини в системі позашкільних освітньо-виховних закладів, орієнтується на динамізм розвитку потреб дітей та їхніх батьків у освітньо-виховних послугах;

– професійно-технічна освіта – забезпечує здобуття громадянами робітничої професії відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їхньої виробничої кваліфікації, перепідготовку;

– вища освіта – забезпечує фундаментальну, наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їхньої кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку наукових і науково-педагогічних кадрів;

– післядипломна підготовка – забезпечує систематичне поновлення набутих у вузі знань, перепідготовку людей з вищою освітою з метою опанування нових спеціальностей та професій.

– аспірантура і докторантура забезпечують наукову та педагогічну підготовку кандидатів і докторів наук;

– самоосвіта – система набуття і підвищення рівня знань шляхом самостійного опанування знань та вмінь, одержання професії і спеціальності. Самоосвіта набуває легітимності шляхом перевірки та оцінки знань за системою екстернату.

В Україні на початку XXI ст. функціонувало 9,8 тис. дошкільних установ, 21,3 тис загальноосвітніх шкіл, 1180 професійно-технічних училищ, 740 вищих навчальних закладів І і II рівнів акредитації (технікуми, училища, коледжі), 14 класичних і 45 технічних університетів, 30 академій, 72 інститути.