Розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.
Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні і розвитку сім'ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій. Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.
Кінець XX ст. і початок XXI ст. принесли у розвиток сім'ї радикальні зміни, які відбуваються в усьому світі:
– зменшення кількості розширених сімей та інших груп спорідненості;
– загальна тенденція вільно вибирати собі дружину чи чоловіка;
– зростання рівня сексуальної свободи, поширення відвертих дошлюбних статевих відносин;
– зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності і опрацювання рішень сім’ї;
– винахід надійних контрацептивних заходів і методів запобігання вагітності, що дозволило відокремити секс від зачаття;
– збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;
– збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються;
– зменшення середньої тривалості шлюбу, в тому числі і за такої причини як відкладання часу вступу у шлюб;
– збільшення кількості розлучень (абсолютне й відносне).
Було б помилкою перебільшувати ці тенденції або доходити висновку, що відбувається процес глобального розкладу сучасної сім'ї. Сім'я була і залишається найбільш сталим і гнучким соціальним інститутом. Її монополія на регулювання інтимних стосунків, дітонародження і догляд за маленькими дітьми збережеться і в майбутньому. Безумовно, значення одних функцій сім'ї (наприклад, соціалізації, дозвільної, емоційної) може з тих чи інших причин зменшитися а інших, навпаки, – збільшитися.
Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів, і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший-четвертий роки подружнього життя.
Соціологи називають чинники через які розлучення стали звичайним явищем:
– сьогоднішній шлюб не дуже пов'язується з бажанням зберегти майновий та соціальний статус у процесі їхньої передачі від покоління до покоління;
– мірою того як жінки стають матеріально менш залежними, шлюб втрачає свої класичні характеристики необхідного економічного партнерства;
– вищий загальний рівень життя означає, що людям стало значно легше створювати собі окрему домівку у випадку подружньої нелюбові, аніж це було раніше;
– розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби, морального осуду;
– дедалі більше тенденція оцінювання шлюбу з поглядів рівнів особистого задоволення, яке він дає.
Розлучення за будь-яких мотивів – явище з певними соціальними наслідками. Майже в усіх країнах, де воно не заборонено:
– підвищується рівень повторних шлюбів;
– збільшується кількість сімей з нерідним батьком або мачухою;
– більш поширеним явищем стають неповні сім'ї (переважно сім'ї з однією матір’ю).
Проте, розлучення – це аж ніяк не віддзеркалення нещастя. Воно є, можливо, невдалим але останнім засобом подолання багаторічного конфлікту, неприязні між подружжям, емоційного напруження в сім’ї.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баранівський А.О. Соціологія. Курс лекцій. – К.: Центр навч. літератури, 2005. – 328 с. (С. 302-321).
2. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 472 с. (С. 272-288).
3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004. – 456 с. (С. 211-224).
4. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навч. посібник. – К.: Лібра, 2002. – 256 с. (С. 159-179).
5. Соціологія: курс лекцій. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / За ред. В.М.Пічі. 3-тє видання, стереотипне. Львів: «Новий світ-2000», 2003. – 312 с. (С. 183-202).
6. Соціологія: Підручник / За заг. редакцією проф. Андрущенка, проф. М.Горлача. – Харків–Київ, 1998. – 624 с. (С. 578-596).
7. Соціологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: «Академія», 2003. – 560 с. (С. 442-463).
8. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. Укладачі В.М.Піча, Ю.В.Піча, Н.М.Хома та ін. / За заг. ред. В.М.Пічі. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ 2000», 2002. – 480 с.
9. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003. – 544 с. (С. 202-222).
10. Юрій М.Ф. Соціологія: підручник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Дакор, 2004. – 552 с. (С. 445-456).
ТЕМА 7
СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ
1. Предмет і категорії соціології конфлікту
2. Структура і стадії соціального конфлікту
3. Функції конфліктів у суспільстві
4. Причини та умови виникнення конфліктів
5. Типи і форми конфліктів
6. Попередження та подолання конфліктів
