Методичні рекомендації до практичних занять

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

 

УДК 94 (37+38) (07)

ББК 63.3(0) 32я7

І – 907

 

 

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

 

Історія Стародавньої Греції і Риму. Методичні рекомендації до практичних занять / Укл.: Пивоваров С. В., Воротняк І. Д. – Чернівці, 2009. – 63 с.

 

 

Для студентів факультету історії, політології та міжнародних відносин.

 

 

© Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Методичні вказівки розраховані на вироблення у студентів навичок і вмінь працювати з історичними джерелами та літературою, самостійно досліджувати невеликі проблеми, поставлені викладачем перед студентами при підготовці рефератів.

Соціально-економічне і суспільно-політичне спрямування тематики семінарських занять дозволяє студентам отримати поглиблені знання з найскладніших і проблемних питань курсу, розкрити для себе найважливіші закономірності античної історії.

Запропоновані теми не вичерпують усього матеріалу, який може бути предметом вивчення на практичних заняттях. Їх вибір визначається методологічною та методичною значущістю окремих розділів курсу і наявністю доступних для першокурсників джерел. Теми семінарських занять не дублюють лекційний курс навчальної програми.

На семінарських заняттях студенти виступають з доповідями, підготовленими відповідно до вказаних нижче тем. При підготовці доповіді студент зобов’язаний провести порівняльний аналіз джерел, згрупувати їх відповідно до автентичності, достовірності, об’єктивності, важливості при вивченні окремих питань, що виносяться на обговорення під час проведення семінарських занять. Тому основній частині виступу повинен передувати короткий аналіз джерел з вказаного питання темі, а також огляд доступної студенту історіографії. Основна частина виступу повинна завершуватися підсумком, у якому стисло резюмуються основні положення з даної проблеми, робиться акцентування на думку самого доповідача, формулюються висновки.

Практичні заняття повинні також сприяти формуванню у студентів прийомів дослідницької роботи. З цією метою в рекомендаціях запропонована тематика рефератів та есе, яка передбачає активність і зацікавленість студентів при виборі і розробці теми. Тема реферату чи есе повинна бути цікавою для студента-першокурсника і вибрана ним самим.

Будь-яка письмова робота складається з трьох основних частин: вступу, основної частини (в письмових роботах слово “основна частина” не пишеться: як правило, ця частина роботи поділена на розділи), висновків, списку використаних джерел і літератури. У вступі дається постановка проблеми, характеризуються джерела та історіографія (обов’язково стосовно конкретної теми), визначаються мета і завдання роботи. В основній частині розглядається фактичний матеріал, на підставі аналізу якого робляться висновки (в письмових роботах кожний розділ повинен невеликим самостійним дослідженням, тобто включати назву, вступ, основну частину і висновок). Письмова робота повинна закінчуватися узагальнюючими висновками по кожному з питань, що були розглянені в основній частині роботи, а також дати вичерпні відповіді на всі ті питання, поставлені у вступі.

Враховуючи вищесказане, перед написанням тексту потрібно скласти розгорнутий план-проспект роботи чи доповіді, відобразити в ньому передбачувану структуру роботи і основні висновки. Рекомендується обговорити такий план з викладачем (науковим керівником), щоб при необхідності своєчасно внести поправки.

Маючи чітко продуманий план-проспект роботи, можна переходити до її написання. Рекомендується спочатку написати чернетку основної частини, а вже потім переходити до вступу і висновків. Робота не повинна виглядати як простий переказ матеріалу: необхідно зіставляти різні версії джерел, оцінки дослідників, аргументовано обстоюючи власну думку.

Цитування і посилання на спеціальну літературу доречно використовувати особливо тоді, коли в цих виданнях наводяться якісь маловідомі факти, або ж оригінальні оцінки, думки. Не варто зловживати цитуванням; іноді буває достатньо коротко висловити суть позиції автора. Але у будь-якому випадку необхідно коментувати цитати і посилання в тексті роботи.

Рекомендується звернути особливу увагу на стиль викладу. Не варто робити дуже довгі речення, нагромаджуючи дієприслівникові звороти. Разом з тим треба уникати використання “побутової” лексики. Академічний стиль викладу передбачає використання висловів на кшталт “думається”, “представляється більш обгрунтованим”, “як нам здається” тощо. Небажано писати або говорити “я вважаю”, “я спростовую” і т.п. Взагалі, не прийнято привертати зайву увагу до власної персони, наводячи автобіографічні дані, коли це не пов’язано прямо з темою дослідження. Найкраще враження складає чіткий і лаконічний стиль роботи, не позбавлений водночас деяких художніх достоїнств.

Дуже багато що залежить не тільки від якості змісту, але і від форми подачі матеріалу. Як правило, вони відповідають один одному, але іноді погана форма викладу матеріалу знижує якість загалом непоганого змісту.

Готуючись до семінарського заняття, на якому сам він не є доповідачем або рецензентом, студент у порядку підготовки до семінару і роботи з обговорюваним на цьому семінарі епіграфічним (або літературним) джерелом, повинен дати аргументовані письмові відповіді на питання, що знаходяться в переліку есе до кожної теми, з обов’язковим посиланням на писемне джерело і обов’язковим наведенням, як мінімум, однієї правильно оформленої цитати з джерела.

 

Інтернет-ресурси загального характеру:

 

1. Андреев Ю. В. Цена свободы и гармонии. Несколько штрихов к портрету греческой цивилизации. – СПб., 1998 http://gumilevica.kulichki.net/AUV/auv1.htm

2. Блаватская Т. В. Ахейская Греция во втором тысячелетии до н.э. – М.: Наука, 1966 http://annals.xlegio.ru/greece/blavat/ag00.htm

1. Буданова В. П. История мировых цивилизаций. – М.: РУДН, 2004 http://humanities.edu.ru/db/msg/68427
2. Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т. / Ред. И. Лурье, М. Полтавский. – Т. 1. – М.:Государственное издательство политической литературы, 1956. – 748 с. http://historic.ru
3. Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т. / Ред. А. Белявский, Л. Лазаревич, А. Монгайт. – М.: Госдарственное издательство политической литературы, 1956. http://historic.ru
4. Егер О. Всемирная история. Т. 1. Древний мир. – СПб.: Специальная литература,1997- 1999 http://www.krotov.info/history/00/eger/eger_01.htm
5. История Древнего мира. – Т. 3. Упадок древних обществ. Издание второе / Ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. – М.: Наука, 1983 http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000003/
6. История Древнего мира. В 3-ех т. – Т. 1. Ранняя Древность., Издание третье / Ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. – М.: Наука, 1989 http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000001/
7. История Европы. С древнейших времен до наших дней. В 8 т. / Под. ред. 3. В. Удальцовой. – Т. 1 http://www.tuad.nsk.ru/~history/works/HistE/index.html
8. Кареев Н.И. Общий ход всемирной истории. Очерки главнейших исторических эпох. - СПб.: Брокгауз-Ефрон, 1903. – 303 с. (http://www.teacher.syktsu.ru/01/liter/009.htm)
9. Ковалев С. И. История Рима. – Л.: ЛГУ, 1986. http://www.sno.pro1.ru/lib/kovalev/index.htm
10. Латышев В. В. Очерк греческих древностей. – СПб., СПб, 1897-1899 http://www.sno.pro1.ru/lib/lat/1/4-28-1.htm

13. Лейст О. Э. История политических и правовых учений. – М.: Зерцало, 2000 http://www.w3.org/TR/REC-html40

14. Молчанов А. А. Нерознак В. П., Шарыпкин С. Я. Памятники древнейшей греческой письменности. Введение в микенологию. – М.: Наука, 1988 http://annals.xlegio.ru/greece/molchan/pdgp_00.htm

15. Нефедов С. История древнего мира. – М.: Владос, 1996 http://www.w3.org/TR/REC-html

1. Печатнова Л. Г. История Спарты (период архаики и классики). – СПб.: Гуманитарная Академия, 2001. http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/books/pechatnova/00.htm
2. Постернак А. История Древней Греции и Древнего Рима. – М., 1999. http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/school/index.php

18. Соловьев С. М. Наблюдения над исторической жизнью народов. – СПБ., 1868 http://teacher.syktsu.ru

1. Фролов Э. Д. Парадоксы истории-парадоксы античности. – СПб.: Издат. дом СПбГУ, 2004 http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/books/paradoxa/000.htm
2. Фролов Э. Д. Рождение греческого полиса. Издание второе. – СПб.: Издат. дом СПбГУ, 2004. http://centant.pu.ru/centrum/publik/books/origin/index.htm
3. Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. В. В. Струве. – Т. II. Греция и эллинизм. – М.: Учпедгиз, 1951 http://www.drevniymir.ru/ellinizm.html
4. Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. В. В. Струве. – Т. III. Древний Рим. – М.: Учпедгиз, 1953 http://www.drevniymir.ru/rim.html