в 60-х рр. до н. е. (змова Катіліни)
1. Внутрішньополітична ситуація в Римі наприкінці 70-х – на початку 60-х рр. до н.е.
2. Програма та соціальний склад учасників руху.
3. Марк Туллій Цицерон – головний політичний опонент катілінаріїв.
4. Головні етапи боротьби і наслідки змови Катіліни.
Тематика рефератів:
1. Склад і програма катілінаріїв у висвітленні Цицерона і Саллюстія.
2. Образ Катіліни в античній традиції.
3. Змова Катіліни в сучасній історичній науці.
Теми есе:
1. Проаналізуйте соціальний склад учасників змови і опишіть план їхніх дій.
2. Охарактеризуйте виступи Цицерона в сенаті зі звинувачувальними промовами проти Катіліни.
3. У чому причина поразки змови Катіліни?
4. У чому причина протистояння між Цицероном і Цезарем?
Рекомендовані джерела та література:
1. Аппиан. Гражданские войны. – М.: Российская политическая энциклопедия, Селена, 1994 http://ww.gumer.info/bibliotek Buks / History / appain / index. php
2. Плутарх. Цицерон // Плутарх. Сравнительные жизнеописания. – Т.3. – М., 1964.
3. Саллюстий. О заговоре Катилины // Гай Саллюстий Крисп. Сочинения – М., 1981.
4. Цицерон М. Т. Речи против Луция Сергия Катилины // Марк Туллий Цицерон. Речи. – Т. 1. – М., 1962.
5. Белкин М. В. Римский сенат в эпоху царей // Проблемы античной истории. Сборник научных статей к 70-летию со дня рождения проф. Э. Д. Фролова / Под редакцией д-ра ист. наук А. Ю. Дворниченко. – СПб., 2003. http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/kafsbor/2003/belkin.htm
6. Белкин М. В. Цицерон и Марк Антоний: истоки конфликта // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира / Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – СПб., 2002 http://www.centant.pu.ru
7. Белкин М. В. Тема Цицерона в творчестве Ф. Ф. Зелинского // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира / Под редакцией професора Э. Д. Фролова. –СПб., 2002. http://www.centant.pu.ru
8. Бокщанин А. Г. Источниковедение Древнего Рима. – М., 1981.
9. Бугаева Н. В. Участие пострадавших от сулланских конфискаций в заговоре Катилины // Antiquitas iuventae. Сборник научных трудов студентов и аспирантов. – Саратов, 2005 http://www.AntiqvitasIvventae2005.htm
10. Грималь П. Цицерон. – М., 1991.
11. Дуров В. С. Юлий Цезарь. Человек и писатель. – Л., 1991.
12. Зарщиков А. В. Фамильные связи Цезаря и его ранняя политическая карьера // Новый век: глазами молодых. Сборник научных работ студентов и аспирантов исторического факультета СГУ. – Вып. 1. Саратов, 2003. – С. 5-12 (см. электронную версию: http://ancientrome.ru/publik/zarschikov/zar03.htm).
13. Иванов Ю. А. Заговор Катилины и его социальная база // ВДИ. – 1940. – № 1.
14. Ильинская Л. С. Литературное наследие Цицерона как источник для изучения положения малоазиатских провинций Рима в конце Республики // ВДИ. – 1966. – № 3.
15. Карпюк С. Г. Vulgus и turba: толпа в классическом Риме // ВДИ. – 1997. – № 4.
16. Кузищин В. И. Земледелие владений Цицерона // Научные доклады высшей школы. Исторические науки. – 1958. – № 3.
17. Кузищин В. И. Цицерон домовладелец // Вестник Московского университета. Историко-филологическая серия. – 1958. – № 4.
18. Лившиц Г. М. Социально-политическая борьба в Риме 60-х гг. I в. до н.э. и заговор Катилины. – Минск, 1966.
19. Мотус А. А. Цицерон и Саллюстий в их отношении к гражданским войнам Древнего Рима (I в. до н. э.) // АМА. – 1983. – Вып. 5. – С. 33-46 (см. электронную версию: http://ama.sgu.ru/ama05/ama0504.html)
20. Селецкий Б. П. О социальном и политическом значении формулы consensus (consesio) bonorum в “Переписке” Цицерона // ВДИ. – 1975. – № 1.
21. Смирин В. М. О политической позиции Цицерона во время сулланской диктатуры (опыт разбора ранних речей) // ВДИ. – 1958. – № 4.
22. Утченко С. Л. Кризис и падение Римской республики. – М., 1965.
23. Утченко С. Л. Древний Рим: События. Люди. Идеи. – М., 1969.
24. Утченко С. Л. Цицерон и его время. – М., 1972.
- Утченко С. Л. Политические учения Древнего Рима. – М., 1978.
- Утчекно С. Л.Цицерон и его время. М., 1972 (см. в электронном варианте: http://www.sno.7hits.net/lib/ut2/index. htm).
- Утченко С. Л.. Цицерон и Катилина // ВДИ. – 1972. – № 2-3.
- Цицерон. Сборник статей. – М., 1958.
Методичні рекомендації
Аналізуючи соціальну боротьбу в Римській республіці 60-х рр. до н.е., зверніть увагу на те, що на той час криза республіканського ладу охоплювала всі сфери суспільно-політичного життя. Бурхливі події першої третини I ст. до н.е. розхитали старий державний апарат і посилили політичну нестабільність. У цій обстановці і стало можливим виникнення антиурядової змови, яку очолив колишній прихильник Сулли –Луцій Сергій Катіліна.
Розглядаючи соціальний склад змовників і їх цілі, необхідно враховувати, що основна інформація про змову міститься в творах його противників. Для об’єктивної оцінки змови цікаво відзначити, що Катіліна довгий час дотримувався легальних методів політичної боротьби і змінив свою тактику лише тоді, коли за їх допомогою не домігся поставленої мети. Одночасно з діями в Римі Катіліна готував заколот в Етрурії – традиційній базі популярів. При оцінці причин розгрому руху треба врахувати, що збройний виступ в італійській периферії розглядався катілінаріями лише як запасний варіант на випадок невдачі змови в столиці.
