МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій в якості свідків, експертів або спеціалістів
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Методичні рекомендації аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів (далі — Рекомендації) розроблено у відповідності з Конституцією України та на підставі Кримінально-процесуального кодексу України і Закону України "Про аудиторську діяльність", Закону України "Про судову експертизу" та інших нормативно-правових актів.
2. Рекомендації окреслюють правила поведінки аудиторів при отриманні повістки чи іншого звернення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді щодо залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів.
3. Терміни, що їх ужито в цих Рекомендаціях, мають такі значення:
а) свідок — особа, про яку в особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді є дані, що їй відомі обставини, які мають відношення до справи, яка знаходиться у процесуальному провадженні;
б) експерт — особа, яка має необхідні знання і юридичне право для дачі від свого імені висновку за результатами досліджуваного на прохання суб’єкту процесуального провадження питання;
в) спеціаліст — особа, яка залучається до проведення слідчої дії, володіє спеціальними знаннями і навивками та не заінтересована в результатах справи;
г) справа, що перебуває у провадженні, — справа, по якій за наявності встановлених законом приводів і підстав (ст. 94 КПК) орган дізнання, слідчий або прокурор винесли постанову про порушення кримінальної справи, а суд — ухвалу до порушення провадження по справі, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа (ст. 98 КПК);
ґ) допит — слідча дія в межах провадження по справі за допомогою якої шляхом опитування свідка або експерта про відомі йому дані по справі з’ясовуються і перевіряються фактичні обставини справи;
д) обставини справи — це зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення і особу, що підозрюється в його здійсненні (час, місце, спосіб здійснення порушення, його мотив, характер і ступінь відповідальності, розмір вчинених збитків або шкоди, дані які позитивно чи негативно характеризують підозрюваного по роботі та в побуті);
є) аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит);
ж) аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об’єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог цього Закону та інших законів України. Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності. Разом з тим, аудитори зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
з) ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт. Ревізія є формою державного контролю, який є головним завданням державної контрольно-ревізійної служби в Україні (ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні").
II. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЗАЛУЧЕННЯ СУДОВО-СЛІДЧИМИ ОРГАНАМИ АУДИТОРІВ ЯК СВІДКІВ
4. Органи дізнання та органи досудового слідства можуть виступати замовниками аудиторських послуг (стаття 9 Закону України "Про аудиторську діяльність) у разі проведення до слідчої перевірки суб’єкта господарювання (до порушення кримінальної справи). У цьому випадку суб’єкт аудиту має право надавати аудиторські послуги, результатом виконання яких є:
o аудиторський висновок про фінансову звітність;
o аудиторський висновок про іншу інформацію в документах що містять перевірені фінансові звіти;
o аудиторський висновок по виконанню завдань з аудиту спеціального призначення;
o аудиторський висновок з огляду фінансових звітів;
o аудиторський звіт з виконання погоджених процедур або аналогічні висновки;
o експертне заключення;
o письмова консультація;
o інші роботи згідно статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність".
При цьому суб’єкт аудиту зобов’язаний надавати вищевказані послуги на підставі договору з замовником, яким в даному випадку виступає орган дізнання або орган досудового слідства, дотримуючись вимог Національних нормативів аудиту, Кодексу професійної етики, Міжнародних стандартів аудиту.
5. Потрібно пам’ятати, що відповідно до статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України, особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Виконання цих вимог в межах чинного законодавстває обов’язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.
6. Як свідок може бути викликаний будь-яка особа, в тому числі аудитор, про — якого є дані, що йому відомі обставини, які мають відношення до кримінальної справи, в межах якої проводиться (проводилася) перевірка, або справи, що слухається в суді. З урахуванням вимог ст.70 КПК України аудитор зобов’язаний з’явитися за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і повідомити у письмовій формі про те, що аудиторська перевірка суб’єкта господарювання, яким зацікавлені слідчі органи, здійснена на підставі договору і результати аудиторської перевірки передані замовнику. Лише у замовника можна ознайомитись з результатами аудиторської перевірки, а також про те, що відповідно до статті 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитори і аудиторські фірми зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг (крім випадків, передбачених п.4 цього розділу), а також не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
7. У разі залучення представниками судово-слідчих органів до проведення ревізії осіб, які мають сертифікат аудитора, або надання аудиторських послуг, перелічених вище в п.4 цього розділу, останні можуть бути свідками по даній справі, зобов’язані з’явитися за викликом і надати відповідні пояснення щодо обставин справи. Особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі, не можуть по цій самій справі бути експертом, спеціалістом, представником потерпілого, цивільного позивача або відповідача, громадським захисником чи обвинувачем.
8. Свідок викликається до органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді повісткою, яка вручається йому під розписку, а у разі його тимчасової відсутності — будь-кому з дорослих членів його сім’ї, які проживають з ним, представнику житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету селищної чи сільської ради, особі за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також службовою запискою, телеграмою або телефонограмою, що оформляються відповідно до вимог ч. 2 ст. 166 КПК і вручаються (передаються) так само, як і повістка. Повістка виписується на стандартному бланку зі штампом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і має містити дані: хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, а також наслідки неявки без поважних причин. Повістка направляється з розпискою, яка з відміткою про час вручення повертається особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокуророві чи судді.
Виклик свідків для допиту в загальноприйняті у державі неробочі і святкові дні, а також у нічний час (з 22.00 до 6.00 години ранку) може мати місце тільки у виняткових випадках, коли допит не може бути відкладений. Поважними причинами неявки свідка до ініціатора допиту в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з’явитися до особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді. Про неможливість з’явитися в призначений строк для допиту особа, що отримала повістку, має по можливості письмово сповістити про це ініціатора допиту (шляхом проставлення відповідного запису в розписці, направлення телеграми, факсограми чи листа). При цьому факт хвороби підтверджується копією лікарняного листка, а факт несвоєчасності отримання повістки повинен бути засвідчений відміткою із зазначенням часу отримання на розписці та, у разі тимчасової відсутності свідка, поясненнями особи, якій вона була передана для вручення свідку. Питання про поважність причин неявки свідка вирішується ініціатором допиту в кожному конкретному випадку.
9. Якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ, за умови наявності підтвердження факту вручення свідку повістки (ст. 70 КПК).
Привід здійснюється органами внутрішніх справ за мотивованою постановою, яка оголошується свідкові перед її виконанням.
У тих випадках, коли свідок викликався на допит по телефону, службовою запискою, телеграмою, факсограмою або через сусідів, при його неявці до нього заборонено застосовувати привід та грошове стягнення.
У випадку неявки свідка без поважних причин суд вправі накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати (ст. 70 КПК). Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено і в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.
За злісне ухилення від явки до суду свідок несе відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП), а за злісне ухилення свідка від явки до органів попереднього слідства або дізнання — за ст. 185-4 КпАП (ст. 71 КПК). Вказані статті передбачають накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або за ч. 1 ст. 185-3 КпАП — адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
10. Права свідка при допиті:
o знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;
o давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися послугами перекладача;
o заявляти відвід перекладачу;
o особисто знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;
o власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;
o користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті (ст. 305 КПК);
o відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї або близьких родичів (ст. 63 Конституції України);
o оскаржувати неправомірні дії особи, яка здійснює допит;
o одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі показань.
11. Свідок попереджається про відповідальність на всіх стадіях як кримінального, так і цивільного процесу, у якому він безпосередньо бере участь, за відмову від давання та за давання завідомо неправдивих показань (ст. 167 КПК, ст. 182 ЦПК).
За дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 Кримінального кодексу України, які передбачають максимальну відповідальність у вигляді позбавлення волі до одного року.
12. Свідок має допитуватися окремо і у відсутності інших свідків. Про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 КПК. Після закінчення допиту слідчий пред’являє свідкові протокол для прочитання. В протоколі допиту свідка повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, які брали участь у допиті, їх адреси; роз’яснення прав і обов’язків; зміст допиту, час його початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, з’ясовані при допиті. Протокол має бути зачитаний всім особам, що брали участь у допиті, або наданий для особистого ознайомлення з роз’ясненням їх права робити зауваження.
Протокол підписують свідок, слідчий і особи, які були присутні на допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо. Статтею 85 КПК передбачається можливість відмови свідка від підпису протоколу допиту, яка не може трактуватися як відмова від дачі показань. В даному випадку відмова свідка підписати протокол засвідчується підписом особи, яка проводила допит. Пояснення про причини від відмови підпису протоколу заноситься у протокол, а у випадку, коли воно викладене на окремому аркуші, приєднується до протоколу.
13. Примушення давати показання при допиті або підписувати протокол допиту шляхом незаконних дій (погрозами, насильством, обманом) з боку особи, яка проводить дізнання або попереднє слідство, переслідується відповідно до ст. 175 Кримінального кодексу України.
