Як вже зазначалося, оцінка стану природних ресурсів для того, щоб виміряти рівень їхнього загального та максимально можливого використання на одиницю населення, не може бути здійснена шляхом простої екстраполяції навколо сучасних методів. Нам потрібно отримати загальне розуміння поточного рівня запасів всіх відповідних ресурсів Землі, а потім упорядкувати їх відповідно до вищезгаданих підсилювачів ефективності, які радикально змінять шлях розвитку індустріальних практик та споживання. Також важливо зазначити, що сучасна наука зробила значний вклад у запуск синтезу і використання полімерів, мета-матеріалів, а також почали прискорюватися інші стрімкі досягнення у хімії, фізиці та інженерії. Кінцевим результатом є те, що багато ресурсів, які розглядаються як проблемні (наприклад, рідкісні метали Землі) заміщаються іншими засобами.
Важливо зазначити, що найбільші перспективи в сучасних тенденціях використання ресурсів є абсолютно негативними, внаслідок мислення в межах контексту сучасної моделі[719]. Немає недостачі в негативних звітах, що є цілком справедливим. Ми зловживали та неправильно використовували наші ресурси, замкнені у відірваній від життя парадигмі, яка має небагато структурного розуміння своїх наслідків[720]. Однак, знову ж таки, це насправді є проблемою неправильного управління, а не кількісною або емпіричною.
Також важливо зазначити, що справа не в тому, наскільки багато чи мало є якої-небудь речі в абсолютному вираженні. Радше такий визначник пов’язаний з тим, як ми збираємося досягнути поставленої мети. Наприклад, наявна сума нафти на землі, при необхідності її використання в непаливних цілях (оскільки в цій моделі вона не є необхідною для отримання енергії, як вже зазначалося раніше) є актуальною лише при розгляді нашої здатності або нездатності знайти інші шляхи досягнення тих же цілей, які ми досягаємо завдяки нафті, але цього разу без неї.
Іншим прикладом є будівельна деревина. Якщо у спорудженні будинків, у глобальних масштабах, відбудеться повний перехід від використання дерев’яних рам будинків до використання екологічного бетону та полімерних процесів, сировина для яких є всюди і в достатній кількості, то ресурс, який потенційно перебував у стані дефіциту, відносно кажучи раптово стає винятково доступним у достатній кількості.
Рухаючись далі, можна сказати, що природні ресурси найкраще організовувати від початку, розділяючи їх на (а) біотичні (b) абіотичні. Біотичні ресурси походять із біосфери і їх часто називають «живими ресурсами»[721]. Прикладами біотичних ресурсів є ліси, рослини, тварини і т.д. За деякими визначеннями, вони також включають ресурси, які походять з життя в далекому минулому, як наприклад, викопне паливо. Абіотичні ресурси часто розглядаються як «неживі» ресурси та включають воду, ґрунт, мінерали і таке інше.
(a) В загальному, біотичні ресурси на планеті дуже сильно постраждали через індустріалізацію, яка постійно посилюється. Вирубування лісів, втрата біорізноманіття, втрата популяції риб та інші проблеми ставлять стійкість багатьох таких ресурсів під питання. В усіх випадках проблема полягає не в обмеженій поставці цих ресурсів; все це є очевидним ігноруванням будь-якої рівноваги з природною регенерацією та основної поваги до навколишнього середовища. Очевидним рішенням для такого занепаду є зміна темпу їхнього використання. Цього можна досягнути простим заміщенням цих матеріалів, які споживаються нестійкими темпами на інші сумісні матеріали.
В есе «Справжні економічні фактори» та «Індустріальне управління» цей процес описується детально. Якщо коротко, то немає біотичних ресурсів, що використовуються сьогодні, рівень споживання яких не можна було б замінити завдяки свідомому, стратегічному корегуванню. Сьогодні немає необхідності у використанні деревини для будь-яких поточних цілей. Не всім потрібно їсти рибу з дикого океану, оскільки нині існують прогресивні та гуманні процеси аквафермерства. Ми вже обговорювали можливість виготовлення в достатку рослинної їжі за допомогою вертикальних ферм, а перехід до штучного м’яса може бути більш корисним для здоров’я та стійкішим, ніж методи розведення живої худоби, які шкодять навколишньому середовищу.
Завдяки таким полегшенням, ми би побачили широкі покращення в усіх ресурсах, біорізноманітті, збереженні ліків, які рятують життя та які походять з дощових лісів і так далі. З іншого боку, відновлювальні джерела енергії, що згадувалися раніше і які значною мірою все ще не застосовуються, можуть також дуже швидко замінити сьогодні викопне паливо для отримання енергії. Отже, це питання дійсно є справою розумного вибору.
(b) Абіотичні ресурси мають різні, але в той же час схожі аспекти управління. Ми вже розглянули нашу технічну можливість обходити або вирішувати проблему дефіциту води за допомогою методів очистки, а також проблему виснаження верхнього шару ґрунту[722] за допомогою безґрунтового фермерства. Загалом, основними ресурсами, які залишилися, є цінні мінерали, які застосовуються для створення багатьох товарів, які ми використовуємо. Ці матеріали здебільшого поєднані із земними елементами та видобуваються із порід земної кори. Також індустріалізацією було досягнуто великого прогресу в різноманітності їх застосувань завдяки видобувним елементам та формуванню металевих сплавів. Сплав – це суміш металу, яка утворюється завдяки комбінуванню двох або більше металічних елементів (наприклад, як виплавлення сталі).
Існує близько 5000 відомих мінералів[723], а кількість можливих сплавів є великою. Продовжуючи наш аналіз, варто сказати, що Британська геологічна служба (англ. «British Geological Survey») щороку викладає статистичну оцінку світових мінералів, елементів та хімічних сполук, яка стосується їх глобального видобування та промислового використання[724]. 73 з них задокументовані у звіті 2007-2011 років, отже, вони можуть розглядатися як такі, що мають найбільше застосування у глобальному промисловому виробництві[725]. Зважаючи на ці дані, Британська геологічна служба оновлює «список ризику» таких матеріалів, базуючись на стресових запасах або запасах, що скоро можуть стати стресовими.
У таблиці нижче подані елементи, що перебувають у зоні від середнього до дуже високого ризику, відповідно до їхнього аналізу.
Взято зі списку ризику Британської геологічної служби
(англ. «Reproduced from the British Geological Survey’s Risk List» 2011) [726]
Британська геологічна служба зазначає: «Цей… список дає швидке та просте зображення відносного ризику запасів… елементів або груп елементів у 2012 році, які нам потрібні для підтримки нашої економіки та способу життя. Позиція елементу в цьому списку визначається численною кількістю факторів, які можуть впливати на його наявність. Фактори, що розглядаються у цьому аналізі, включають природну поширеність елементів у земній корі, розташування поточних виробничих потужностей та резервів, та політичну стабільність цих місцевостей… рівень переробки та стійкість елементів»[727].
Визначення політичної стабільності та уряду насправді емпірично не має значення. Це культурна проблема. Надалі буде зазначатися, що ПРОЕ досягається глобальною співпрацею, а моделі загальної війни, «курс на ресурси» та перебої у ланцюгу поставок через такий вигаданий тиск самозбереження, який є загальним для світових держав, більше не будуть становити проблему.
Отже, Британська геологічна служба справедливо доходить висновку, що рішеннями є замінність та переробка, а ресурси, які перебувають у найменшій кількості, по суті, страждають від недостатньої переробки і через відсутність належного заміщення. Замість того, щоби розглядати кожен зазначений матеріал, ми розглянемо перший з тих рідкісних земельних матеріалів, що містяться в списку. І це буде прикладом, який покаже рішення проблеми, що може застосовуватися у випадку з усіма іншими матеріалами.
Існує сімнадцять рідкісноземельних матеріалів, які можуть розглядатися як такі, що перебувають у найбільшому дефіциті, порівняно з усіма елементами.
Переробка:
Першою найбільшою помилкою є те, що сьогодні переробляється лише один відсоток усіх рідкісноземельних мінералів, і це ілюструють деякі оцінки[728]. Враховуючи їхнє загальне застосування в електроніці, можна сказати, що переробка електронних відходів також у занепаді. Опираючись на статистику Управління з охорони навколишнього середовища США (англ. «EPA»), в 2009 році для переробки збиралося лише 25% побутової електроніки[729]. Крім того, створені товари, які містять найбільшу кількість цих цінних матеріалів, переважно навіть не призначені для переробки[730].
Відповідно до даних організації «Second Wave Recycling», «з кожного мільйона перероблених мобільних телефонів ми можемо відновити 75 фунтів золота, 772 фунти срібла та 33 274 фунти міді… Якби США переробляли 13 мільйонів мобільних телефонів, які щорічно викидаються, то ми заощадили б достатньо енергії, щоб живити понад 24 000 будинків на рік»[731].
Замінники:
Мабуть, важливішим є те, що на сьогодні в лабораторії можна створювати синтетичні версії цих металів, в контексті їхніх властивостей, із дуже поширених матеріалів, що перебувають у достатній кількості[732] [733]. Нанотехнології показали себе дуже ефективними в цьому підході[734]. Багато різних галузей промисловості активно працюють над питанням їх застосування у кожній своїй програмі. Наприклад, зараз можна виготовляти світлодіодні лампи без цих металів[735]. Загалом, ми бачимо посилення поштовху до вирішення цієї проблеми і фактом є те, що таке вирішення є лише питанням винахідливості, фокусування та часу[736].
До такого рівняння для вирішення даної проблеми важливо також додати промислову реорганізацію, як вищий рівень форми взаємозамінності. Хоча це може настільки і не застосовуватися зараз до рідкісноземельних металів, компоненти вищого рівня в різних технологіях швидко змінюються. Дизайнерською ініціативою в інженерії має бути активне фокусування на компонентних інноваціях, які можуть обійти таку необхідність. Проте, враховуючи темп змін у сфері заміни рідкісноземельних металів через синтез, це видається просто питанням часу. Проблема буде вирішена через комбінацію стратегічного використання, переробки та синтезу.
Варто повторити: величезною помилкою глобальної промисловості є те, що під час вибору певного матеріалу для використання не здійснюють відповідного цільового порівняння. Інакше кажучи, це не розумно використовувати дуже рідкісні метали для виготовлення в загальному довільних та скороминучих продуктів. Оскільки не існує довідкової бази даних, як б показувала активний рівень використання, занепаду і таке інше, то компанії приймають свої рішення базуючись лише на вартісних взаємозв’язках, які мають дуже мале значення в сенсі стратегічного використання при порівнянні. В той час як правдивим є те, що ціна може відображати дефіцит та складність отримання певного мінералу або елемента, такі жахливі реалії дають про себе знати лише коли проблема вже гостро матеріалізується. Тобто, не існує ніякого передбачення в ціні і на той час коли ціна насправді відображає ту технічну реальність яка в якийсь час стала видимою, часто вже стає занадто пізно, а дефіцит стає реальною проблемою.
В активно обізнаній системі управління ресурсами цього би не трапилося. Такі матеріали не лише би постійно порівнювалися з вибірковою оцінкою щодо того, який матеріал є найбільш відповідним для певного використання, будь-яка намічена проблема може передбачатися за довгий період часу, а отже – ефективність може бути підвищена більш максимальним чином[737].
Земля
На противагу попереднім думкам, питання оцінки землі буде розглядатися іншим чином. Планета Земля має обмежену кількість придатної для житла площі, тому метод, за яким люди будуть поділяти землю та отримувати до неї доступ з часом стане реальною проблемою. Жодна людина не може приватизувати Землю. Окрім того, хвороба породжена матеріалізмом, багатством та статусом, яка проявляється у обширних та величезних земельних володіннях надбагатих людей, потрапляє в ту ж саму ірраціональну категорію, де абсолютно ігнорується стійкість та соціальний баланс.
Система власності створює статичну орієнтацію на доступ до землі разом з людьми, які зазвичай здобувають землю та залишаються на ній нескінченно. Видається, що ця тенденція «осідати» так само посилюється роллю праці та вимогами щодо місця проживання для більшості. Традиція робити регулярні поїздки на роботу в центр міста все ще є загальноприйнятою, тому існує потреба мати будинок неподалік. У ПРОЕ такий тиск значно зменшується, а ідея постійно подорожувати світом є реальним правом вибору.
Аналітики виявили, коли би нам потрібно було вмістити 7 мільярдів населення світу в одне місто, змодельоване за прикладом міста Нью-Йорк, то всі жителі Землі помістились би в один штат США – Техас[738]. Це непрактично, однак ця проста статистика показує широкий рівень можливих варіантів стосовно того, як люди можуть топографічно організовуватися в глобальному суспільстві. Проблема полягає не в сумі фізичного простору, який є необхідним для 7 мільярдів або набагато більшій кількості людей. Проблема полягає в розумній організації, дизайні та освіті.
Як зазначалося, метод доступу в ПРОЕ полягає в створенні інтерактивної системи спільного користування. Основа цієї ідеї буде значною мірою розкриватися в есе «Індустріальне управління». Тобто, люди зможуть подорожувати від місця до місця, насолоджуючись певною місцевістю на визначений період часу до того, як ймовірно будуть рухатися далі. Такі системи вже є там, де існує мережа людей та житла, яке є доступним для спільного користування[739].
Звісно, багато з тих, хто звик до орієнтованого на «дім» типу мислення, яке містить традиційний романтизм, не повинні боятися втратити таку емоційну безпеку. Немає причин, чому не може бути «постійного» місця проживання для людини або сім’ї так, як ми це бачимо в сьогоднішньому світі. По суті, в суспільстві побудованому на доступному достатку, знайти та жити в постійному житлі буде набагато легше, ніж в суспільстві майнової власності.
Однак, статистичні дані підтверджують, що людям сьогодні дуже подобається пересуватися, вивчати та насолоджуватися новими місцями. Якщо б не існувало їхньої роботи заради доходу та грошових обмежень, то очевидно, що для більшості людей подорожі стали частішими. Як тільки така система буде запущена, мережа доступних для перебування та відвідування місць відкривалася б і закривалася, так само, як це відбувається з готелями. Якщо готель бронюється і займається на певний день, то зазвичай інші люди, які хочуть відвідати цей регіон, будуть шукати готель десь в іншому місці. З припливом і відпливом попиту застосовується зворотний зв’язок для того, щоби створити нові структури.
Імперативом освіти та цінностей є ідея спільного користування світом. Багато хто сьогодні буде розглядати це як щось надзвичайно ідеалізоване. Ідея вільно пересуватися по планеті, залишатися практично будь-де, без обов’язку відчувати потребу повертатися до якогось центрального місця, здається фантастикою. Однак, це є абсолютно можливо. Також, оскільки віддалені комунікації посилюються експоненціальним чином, то так само може відбуватися залучення до будь-яких соціальних чи суспільних задач або креативних інтересів практично будь-де.
Словом, це також питання вибору цінностей. Якщо людина бажає тримати свою сім’ю в одному місці все своє життя, то існує достатньо місця на цій планеті (враховуючи статистичні дані щодо Техасу, які зазначалися раніше), щоб забезпечити обидві можливості, припускаючи розумну ревізію планування міста, відповідальне ставлення до охорони довкілля та серйозну зацікавленість у тому, щоб бути ефективним. В будь-якому випадку, для того, щоб знайти та оселитися на певному місці проживання, тимчасовому чи постійному, буде залучена та ж сама система доступу.
Нафта
На завершення цього есе, важливо розглянути проблему, яка стосується схильності сучасного суспільства до використання нафти. Нафта – це, ймовірно, найбільш індустріальний ресурс, який сьогодні застосовується на планеті і використовується переважно для транспорту. Як вже описувалося раніше, беручи до уваги технології батарей, покращений дизайн та широкий ряд відновлювальних джерел енергії, які ми сьогодні маємо, не існує ніякої законної технічної причини того, чому ми повинні все ще використовувати бензин як паливо для автомобілів. Жменька доступних зараз електронних автомобілів є чистим свідченням цього факту. Літаки та інші надзвичайно великі в плані живлення машини, можливо, все ще й потребують певну кількість нафти для роботи, але тенденції показують, що це лише справа часу та фокусування, коли літаки зможуть використовувати сонячну енергію[740] в поєднанні з прогресивними засобами її зберігання для великомасштабних, великовагових комерційних потреб.
Проте ми завжди повинні намагатися думати поза рамками, коли мова йде про ефективність та стійкість. В контексті такого великомасштабного, високоенергійного транспорту постає питання: «Чи існує заміна для подорожі літаками, яка б обходила таку потребу у високій концентрації енергії?». Відповідь – «так». Технологія Маглев (англ. Maglev) є значно швидшою та використовує лише частку цієї енергії[741].
Отже, навіть якщо певна кількість нафти десь і застосовувалася у цілях живлення, такі нові підходи при їх правильному застосуванні можуть експоненціальним чином зменшити екологічний відбиток від їх використання. Лише в Америці, 70% нафти, яка в загальному використовується, іде на транспорт у формі бензину, дизелю та реактивного палива[742]. Окрім того, якщо на планеті Земля зможуть бути встановлені нові умови миру, із зосередженням тиску на зменшенні озброєння та приготувань до війни, то відбулося б екстенсивне збереження нафти.
Міністерство оборони США є одним із найбільших споживачів енергії в світі, на долю якого припадало 93% всього державного споживання палива США у 2007 році[743]. Військові сили США споживають більше енергії, ніж велика кількість країн. Військові сили – це також один із найбільших забруднювачів у світі[744]. Тож робота над тим, щоб закрити всі військові установи, прискорила б досягнення достатку ресурсів.
Проте, як вже зазначалося, нафта все ще спричиняє забруднення в багатьох аспектах, то ж використовувати її для спалювання, так як ми це робимо сьогодні, є нерозумним з погляду екології. Реальним рішенням є соціальна ревізія. Тоді, як структура людського суспільства сьогодні в загальному дуже сильно залежить від нафти та газу, створюючи різні типи продуктів від пластику та добрив, креативні інженери повільно кидають виклик цій головній хімічній фундаментальній потребі вже протягом багатьох років.
Пластики, які використовуються скрізь, протягом певного часу майже ексклюзивно використовувалися лише на території поширення нафти. Проте, нещодавно голландські вчені винайшли засоби для заміщення пластиків, основаних на нафті на використання рослинних матеріалів[745] [746]. Ба більше, організація із назвою «Evocative» змогла створити повністю стійкі матеріали використовуючи гриби. Ці матеріали також можуть служити заміщенням використання нафти для ізоляції[747].
Велика частина наукової роботи спрямована на заміщення нафти і більшість замінників – це рослинна олія та жири, тому що вони мають, по суті, ту ж саму базову хімічну структуру, що і нафта. Тож постає питання фокусування. Неосновані на нафті пластикові пляшки («біопластик»), які є комерційно доступними, стають все більше поширеними[748], тож зрозуміло, що реальне рішення для того, щоб еволюційним шляхом відійти від нашої матеріальної нафтової залежності, є питанням намірів наукової спільноти.
Сільське господарство має іншу специфіку. Добрива та пестициди потребують нафту та природний газ, і це є цілком обґрунтованим, що сучасна цивілізація, враховуючи її рівень споживання їжі та рівень росту, базуючись на сучасних методах, не змогла би функціонувати без цих базових засобів. Це радше правда. Тим не менше, саме тому почасти попередній пункт, який стосувався вертикального фермерства, є настільки важливим. Замість того, щоб шукати шляхи заміщення засобів в межах контексту традиційного сільського господарства, рішенням є обхід цієї проблеми завдяки новим методам.
Якщо Ви подумаєте про те, що роблять сьогодні із нафти або вуглеводнів, Ви так само зможете знайти зберігаючу звичний порядок речей заміну для цього (тобто оснований на рослинній олій пластик, який може працювати в більшості існуючих індустріальних контекстів) або повністю новий підхід, базуючись на переглянутих методах, які повністю обходять всю проблему разом (наприклад, як у випадку вертикального фермерства з його невеликою потребою в такому добриві). Не кажучи уже про те, що коли ми просто перестанемо використовувати нафту й газ для спалювання як основне призначення, то ми вивільнимо таку їх кількість що, крім збереження навколишнього середовища, цей ресурс кількісно збільшиться і це забезпечить час для того, щоб знайти подальші рішення задля усування будь-якої та і взагалі всіх екологічно нестійких реалій.
