Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


„астина III: новий х≥д думок




 

- ¬—“”ѕ ƒќ —“≤… ќ√ќ ћ»—Ћ≈ЌЌя -

Ђѕовед≥нка Ц це продукт €костей, властивих природ≥. “≥льки неосв≥чена людина, введена в оману персональним еготизмом, може сказати: Уя Ц творецьФї [489]

- Ѕгаіавад-•≥та

 

—оц≥ально-економ≥чний спектр

як вже згадувалос€ у попередн≥х есе, ст≥йк≥ практики можуть бути дос€гнут≥ лише за допомогою переор≥Їнтац≥њ ц≥нностей у напр€мку ст≥йкого мисленн€. ѕон€тт€ ст≥йкост≥ часто зводитьс€ до еколог≥чного контексту, однак реальна проблема, €ка лежить набагато глибше, Ї проблемою культури. “ому, це стосуЇтьс€, зокрема, ≥ процесу осв≥ти. « погл€ду руху ЂZEITGEISTї, економ≥чна система, що пануЇ в сусп≥льств≥, значно впливаЇ на ц≥нност≥ та в≥руванн€ ц≥Їњ сп≥льноти. Ќаприклад, наче й у в≥докремлених пол≥тико-рел≥г≥йних доктринах нашого часу лежить глибоко вкор≥нений, прихований наб≥р ц≥нностей, встановлений економ≥чними припущенн€ми[490].

“ерм≥н Ђсоц≥ально-економ≥чнийї повТ€заний ≥з соц≥альною наукою[491] ≥ може набувати б≥льш специф≥чного значенн€, €ке також включаЇ рел≥г≥йн≥ погл€ди, пол≥тичн≥ упередженн€, воЇнн≥ ≥н≥ц≥ативи, родову в≥ддан≥сть, культурн≥ традиц≥њ, юридичн≥ статути та ≥нш≥ загальнопоширен≥ соц≥альн≥ €вища. —ама структура нашого житт€, а отже Ц ≥ наша система ц≥нностей, переважно породжуЇтьс€ культурним сприйн€тт€м нашого виживанн€, соц≥альних стосунк≥в та ≥дей персонального чи соц≥ального усп≥ху.

ƒо того ж, потр≥бно вкотре наголосити на тому, що пол≥тичн≥ системи, €ким у св≥т≥ все ще надають пр≥оритет, коли мова йде про стан справ у сусп≥льств≥, Ї у найкращому випадку другор€дними або й абсолютно застар≥лими, зважаючи на справжн≥ насл≥дки економ≥чноњ структури. ѕо сут≥, €к ≥тиметьс€ у наступних есе, Ђпол≥тичнеї управл≥нн€ сьогоденн€ Ц це насправд≥ лише насл≥док економ≥чноњ неефективност≥. Ќезначна к≥льк≥сть людей турбувалас€ би тим, Ђхто перебуваЇ при влад≥ї або ≥ншими схожими традиц≥йними пон€тт€ми, €кби вони ч≥тко розум≥ли процес економ≥чного розвитку, могли робити у нього св≥й вклад та отримувати ≥з цього користь без конфл≥кту. —истема економ≥чного функц≥онуванн€ Ц важливе питанн€, коли ми говоримо про керуванн€ та ст≥йк≥сть людей, €к на персональному, так ≥ на соц≥альному р≥вн≥.

 

≈фемеризац≥€

«агалом, економ≥чна система ≥снуЇ дл€ того, щоби задовольн€ти Ђпотреби ≥ бажанн€ї[492] населенн€. –≥вень можливост≥ зд≥йсненн€ цього залежить в≥д стану використовуваних ресурс≥в та техн≥чноњ стратег≥њ, €ка застосовуЇтьс€ дл€ використанн€ цих ресурс≥в задл€ дос€гненн€ певноњ мети. ¬изначний ≥нженер та мислитель –≥чард Ѕакм≥нстер ‘уллер стверджував, що справжнЇ економ≥чне Ђбагатствої Ц це не грош≥ й нав≥ть не матер≥альний результат виробництва[493]. —правжн≥м багатством Ї радше р≥вень енерг≥њ та доступноњ виробничоњ ефективност≥ у поЇднанн≥ з розвитком знань, €к≥ спри€ють розумному управл≥нню ресурсами «емл≥. «важаючи на це, в≥н визначив та виокремив тенденц≥ю, €ка отримала назву Ђефемеризац≥€ї[494]. “обто, техн≥чна здатн≥сть людства робити Ђб≥льше з меншогої.

≤з погл€ду ≥стор≥њ, ефемеризац≥€ Ї про€вом протир≥чч€ все ще глибоко вкор≥неного Ђмальтуз≥анськогої[495] припущенн€ про те, що людство перебуваЇ поза р≥вновагою з природою ≥ що завжди буде частка населенн€, €ка повинна страждати, оск≥льки на€вних ресурс≥в просто недостатньо, щоби задовольнити потреби кожного.

як вже згадувалос€ в попередн≥х есе, такий св≥тогл€д пост≥йно простежуЇтьс€ в економ≥чн≥й систем≥, €ку ми все ще глобально використовуЇмо сьогодн≥, створюючи глибок≥ структурн≥ схильност≥[496], що незм≥нно надають перевагу одному Ђкласуї людей над ≥ншими у спри€нн≥ виживанню. ≤накше кажучи, Ђгра у в≥йнуї дос€гла своЇњ критичноњ точки, базуючись на припущенн≥ про ун≥версальний деф≥цит, що пост≥йно посилюЇтьс€. ≤ це припущенн€ продовжуЇ ≥снувати сьогодн≥, рухаючись за своЇю власною ≥нерц≥Їю, при в≥дсутност≥ б≥льшою м≥рою його перв≥сного причинного осмисленн€.

ѕереважна к≥льк≥сть того, що ми сьогодн≥ визначаЇмо €к Ђкорупц≥юї, част≥ше знаходить своЇ психолог≥чне походженн€ у ц≥й конкурентн≥й св≥домост≥ €к на персональному, так ≥ на корпоративному (б≥знесовому) р≥вн≥, а також на р≥вн≥ ур€ду (це виражаЇтьс€ у форм≥ в≥йни, тиран≥њ та змови задл€ самозбереженн€). ѕо сут≥, можна см≥ливо стверджувати, що саме пон€тт€ Ђетикиї у св≥т≥, де все безсумн≥вно працюЇ в тому напр€мку, щоби нажитис€ на ≥нших, стаЇ дуже в≥дносним та майже дов≥льним за своњм визначенн€м.

ѕроте, така тенденц≥€ ефемеризац≥њ, стр≥мко прискоривши раптовий ≥ндустр≥альний та науковий прогрес, починаючи з XX стол≥тт€, досить серйозно кидаЇ виклик протекц≥он≥стському, ел≥тарному, породженому деф≥цитом св≥тогл€ду та означаЇ по€ву нових можливостей дл€ людськоњ орган≥зац≥њ, €к≥ зм≥нюють цю парадигму.

÷≥ можливост≥, частково статистичним чином, показують, що тепер ми можемо подбати про все населенн€ св≥ту та дос€гнути р≥вн€ житт€, €кий сьогодн≥ залишаЇтьс€ нев≥домим дл€ переважноњ б≥льшост≥ людства[497]. ¬се ж дл€ того, щоби скористатис€ цими новими реал≥€ми ефективност≥, потр≥бно переоц≥нити та повн≥стю подолати архањчн≥ барТЇри, €кими просочене усе наше повс€кденне житт€, особливо те, що стосуЇтьс€ розум≥нн€ економ≥ки. як згадувалос€ в попередн≥х есе, терм≥н Ђутоп≥€ї зазвичай постаЇ €к принизливе серед тих людей, €к≥ схильн≥ в≥дкидати широкомасштабн≥ соц≥альн≥ покращенн€ через цин≥зм щодо так званоњ Ђлюдськоњ природиї або безпосередн≥ сумн≥ви щодо технолог≥чноњ здатност≥ людства значною м≥рою пристосуватис€ в тепер≥шн≥й момент до нових техн≥чних засоб≥в.

Ќаприклад, у сучасн≥й культур≥, особливо в Ђбагатихї крањнах першого св≥ту, поширене запереченн€, €ке пол€гаЇ у важливост≥ Ђнасильства масового загарбанн€ї. ÷ей погл€д базуЇтьс€ на мальтуз≥анському у€вленн≥ про недостатн≥сть ресурс≥в, необх≥дних дл€ задоволенн€ потреб та переносить њх на припущенн€ щодо необх≥дност≥ такоњ загарбницькоњ ≥ррац≥ональност≥.

“обто, ≥детьс€ про те, що люди емп≥рично мають необмежен≥ матер≥альн≥ Ђбажанн€ї ≥ нав≥ть €кщо, скаж≥мо, кожна людина змогла би жити за прийн€тим на «аход≥ стилем житт€ вищих клас≥в, н≥чим в≥д них не в≥дстаючи, елемент нашоњ психолог≥њ н≥коли не був би задоволений у матер≥альному сенс≥ й ≥нтерес в отриманн≥ Ђвсе б≥льшоњ й б≥льшоњї матер≥альноњ вигоди таким чином завжди створював би дестаб≥л≥зуючий дисбаланс у сусп≥льств≥. “ому ≥снуванн€ Ђбагатихї та Ђб≥днихї сприймаЇтьс€ €к насл≥док властивоњ нам психолог≥њ, що стимулюЇтьс€ бажанн€м статусу та жад≥бн≥стю, а не в≥дсутн≥стю ресурс≥в чи засоб≥в.

—умн≥вною Ї межа, до €коњ це д≥йсно правда. «важаючи на екстремальн≥ культурн≥ умови, у €ких ми сьогодн≥ перебуваЇмо, в з≥ставленн≥ з ≥сторичним фактом, що за межами «ах≥дного (також в≥домого €к кап≥тал≥стичного) впливу, концепц≥€ Ђмарного матер≥ального усп≥хуї Ї далекою в≥д ун≥версальноњ дл€ людського виду[498].

Ќасправд≥ звТ€зок м≥ж Ђусп≥хомї та Ђвласн≥стюї створювавс€ культурно, базуючись на системн≥й необх≥дност≥ ≥ зараз в≥н Ї головною ц≥нн≥стю нашого сусп≥льства, €ке маЇ основу на споживанн≥[499].

” сучасному св≥т≥, котрий пересл≥дуЇ Ђеконом≥чне зростанн€ї задл€ п≥дтримки зайн€тост≥ на прийн€тному р≥вн≥; у св≥т≥, €кий в≥дверто прославл€Ї тих, хто волод≥Ї великим ф≥нансовим багатством, що Ї м≥рилом усп≥ху; у св≥т≥, котрий насправд≥ винагороджуЇ повед≥нку людськоњ байдужост≥ та безжальноњ конкуренц≥њ за долю ринку (зам≥сть чесного соц≥ального вкладу дл€ загального людського покращенн€); не Ї дивом, чому ≥де€, коли одна людина волод≥ючи, скаж≥мо, маЇтком ≥з 400 к≥мнатами на 500 000 акрах приватноњ земл≥ з 50 машинами та пТ€тьма л≥таками припаркованими на передньому двор≥ стаЇ частиною ≥деалу, жаданим вт≥ленн€м персонального (≥ соц≥ального) усп≥ху.

ѕроте, ≥з погл€ду справжньоњ людськоњ ст≥йкост≥, цей св≥тогл€д Ї чистим насильством ≥ перебуваЇ майже у т≥й сам≥й категор≥њ, що запасанн€ њж≥ та ресурс≥в, €к≥ людин≥ не потр≥бн≥, та вона в≥дмовл€Їтьс€ надати до них доступ ≥ншим через принцип абстракц≥њ[500]. якщо ми у€вимо соб≥ маленький остр≥в з дес€тьма людьми, де два чолов≥ки вир≥шують вилучити та приховати соб≥ на 1000% б≥льше, н≥ж њм потр≥бно дл€ того, аби бути здоровими, залишаючи в≥с≥м людей жити в злидн€х та/або помирати Ц чи ¬и би вважали такий уклад актом Ђперсональноњ свободиї дл€ тих двох Ц чи все ж таки актом соц≥ального насильства проти решти восьми?

Ќаводимо цей приклад дл€ того, щоби розв≥€ти реакц≥ю стосовно Ђпомилковост≥ утоп≥чного достаткуї, €ка Ї поширеною дл€ багатьох, ≥ це частково також стосуЇтьс€ впровадженн€ ефемеризац≥њ. “ак само, €к ми Ц глобальне сусп≥льство Ц усв≥домлюЇмо характерн≥ ф≥зичн≥ обмеженн€ дл€ нашоњ промисловоњ повед≥нки, пов≥льно в≥дход€чи в≥д еколог≥чно дестаб≥л≥зуючих насл≥дк≥в, дуже важливим Ї також розум≥нн€: основан≥ на ц≥нн≥сн≥й ор≥Їнтац≥њ Ђнеобмежен≥ бажанн€ї так само шк≥длив≥ дл€ соц≥ального балансу.

 

—истемн≥ обмеженн€

 оли говоримо про культурну ф≥лософ≥ю, людське населенн€ повинне, своЇю чергою, мати ч≥тке розум≥нн€ власних обмежень та виводити своњ оч≥куванн€ та ц≥нност≥ з такоњ ф≥зичноњ реальност≥. ќбмеженн€, встановлен≥ нашим середовищем, ≥снують незалежно в≥д людських ц≥нностей, ≥нтерес≥в, бажань або нав≥ть потреб в абстракц≥њ. якщо ми би забрали людство з планети та розгл€дали природн≥ еколог≥чн≥ процеси «емл≥ за допомогою причинно-насл≥дкового, наукового розум≥нн€, €ке ми маЇмо сьогодн≥, то ми б побачили синергетичну та симб≥отичну систему, що керуЇтьс€ ун≥версальною динам≥кою природи.

ќтже, незалежно в≥д того, що ми думаЇмо про самих себе, своњ нам≥ри або нашу Ђсвободуї[501], ми перебуваЇмо в систем≥ ф≥зичних закон≥в, з €кими ми повТ€зан≥ незважаючи на наш≥ в≥руванн€ чи культурн≥ норми, котр≥ сприймаютьс€ нами €к належне, або €к≥ ми в багатьох наших культурах помилково вважаЇмо Ђнев≥дворотнимиї або Ђнезм≥ннимиї. якщо ми вир≥шимо дл€ себе вивчити та впор€дкуватис€ з природною лог≥кою, то дос€гнемо ст≥йкост≥, а отже Ц ≥ стаб≥льност≥. якщо ж ми виберемо Ђпро≥гноруватиї або Ђборотис€ї з цими вже на€вними правилами, то ми нев≥дворотно зменшимо нашу ст≥йк≥сть та отримаЇмо проблеми, €к це в≥дбувалос€ на початку ’’≤ стол≥тт€.

÷€ усв≥домлен≥сть природних обмежень, до розум≥нн€ €ких ми прийшли сьогодн≥ через науковий метод, виражаЇ, мабуть, найб≥льш глибок≥ зм≥ни людськоњ Ђприхильност≥ї в ≥стор≥њ. Ќа сьогодн≥ розум≥Їмо, що ми або впор€дкуЇмос€ з природним св≥том, або будемо страждати. Ќа жаль, такий ст≥йкий звТ€зок у посиланн€х все ще перебуваЇ у суперечност≥ з багатьма загальнопоширеними ф≥лософ≥€ми сьогодн≥, €к, наприклад, з усто€ними рел≥г≥йними та пол≥тичними погл€дами. ѕрим≥тно також, що загальнопоширеним запереченн€м Ї нав≥шуванн€ €рлик≥в на це ст≥йке в своњй основ≥ усв≥домленн€ €к на Ђтотал≥тарнеї або Ђчорно-б≥леї, що Ї радше жорстким та дов≥льним накладанн€м, вз€тим ≥з людського житт€, ан≥ж д≥йсно незаперечним науково обірунтованим станом справ.

” такому розгл€д≥ закон≥в природи, ц≥кавим Ї майже парадоксальний кульм≥нац≥йний момент, €кий пол€гаЇ в тому, що в межах ц≥Їњ рац≥ональноњ Ђкоробкиї системних обмежень, €к≥ ми визначаЇмо за Ђкер≥вн≥ закони природиї, наш спектр можливостей у рамках цих же кордон≥в, завд€ки науковому методу, показуЇ пост≥йно зростаючу техн≥чну ефективн≥сть та неймов≥рний потенц≥ал дл€ створенн€ достатку, щоби глобально задовольнити людськ≥ потреби.

ƒо того ж, оск≥льки людство Ї Їдиним видом на планет≥ «емл€, €кий маЇ розумову здатн≥сть по справжньому сильним чином зм≥нювати та впливати на њњ екосистему, ц€ необх≥дн≥сть упор€дкуванн€ стаЇ вкрай важливою дл€ ст≥йкост≥ виду, охорони здоровТ€ та прогресу у справжньому вир≥шенн≥ проблем. якщо св≥това культура, враховуючи експоненц≥альне зростанн€ наших можливостей впливати на еколог≥чний та соц≥альний баланс за допомогою технолог≥й, буде неправильно розум≥ти свою силу та вплив, це стане надзвичайно небезпечним. ” багатьох аспектах людство стикаЇтьс€ з осв≥тн≥ми перегонами проти часу, що стосуютьс€ його поточноњ незр≥лост≥ у користуванн≥ неймов≥рною, новознайденою здатн≥стю, €ку воно усв≥домило через науку ≥ технолог≥њ[502].

 р≥м того, важливо памТ€тати, що коли мова заходить про ≥стор≥ю самоњ економ≥чноњ думки, наб≥р посилань б≥льше стосуЇтьс€ припущень щодо людськоњ повед≥нки, н≥ж розумного керуванн€ ресурсами та загального розум≥нн€ ф≥зичноњ науки та закон≥в природи[503]. “од≥, €к наш≥ найб≥льш природжен≥ повед≥нков≥ рефлекси та генетичн≥ схильност≥, зв≥сно, мають в≥дношенн€ до результат≥в соц≥ально-економ≥чноњ системи та Ї значною м≥рою частиною р≥вн€нн€, припущенн€ щодо людськоњ повед≥нки рац≥онально не можуть вважатис€ структурною початковою точкою економ≥чноњ системи. “ак само люди Ї насл≥дком умов еколог≥чноњ системи, а не навпаки.

ќтже, €кщо метою соц≥альноњ системи Ї створенн€ пост≥йно зростаючого стандарту житт€, ≥ в той же час також п≥дтримка еколог≥чного та соц≥ального балансу, щоби бути впевненим, що ми не зменшимо такий р≥вень €кост≥ в майбутньому через можлив≥ результативн≥ насл≥дки нев≥дпов≥дальних р≥шень Ц €к, наприклад, вичерпуванн€ ресурс≥в, забрудненн€, хвороби, негативн≥ стреси, дисбаланс ЂздоровТ€ї та ≥нш≥ проблеми Ц тод≥ вкрай важливим стаЇ базувати нашу методолог≥ю на найб≥льш доречному набор≥ техн≥чних параметр≥в наст≥льки, наск≥льки це Ї дл€ нас можливим. ¬они повинн≥ ор≥Їнтуватис€ на поточний стан науковоњ об≥знаност≥ €к на р≥вн≥ еколог≥њ, так ≥ на р≥вн≥ людини.

 


- ѕќ—“ƒ≈‘≤÷»“Ќ≤ “≈Ќƒ≈Ќ÷≤ѓ,
ѕ–ќƒ” “»¬Ќ≤—“№ “ј ≈‘≈ “»¬Ќ≤—“№
-

Ђ—учасн≥й св≥тов≥й ≥ндустр≥альн≥й цив≥л≥зац≥њ перешкоджаЇ сп≥в≥снуванн€ двох ун≥версальних, перекриваючих одна одну, несум≥сних ≥нтелектуальних систем: накопичен≥ за останн≥ чотири стор≥чч€ знанн€ про властивост≥
та взаЇмозвТ€зки матер≥њ та енерг≥њ; та на€вна грошова культура,
€ка еволюц≥онувала з народних звичањв до≥сторичного походженн€ї [504]

- ћер≥он  ≥нг ’абберт

ќц≥нка дизайну

¬ивчаючи сьогодн≥ поверхню «емл≥, можна пом≥тити, що на б≥льшост≥ ландшафту дом≥нуЇ мережевий шар громад, ≥ндустр≥альних центр≥в, транспортних маршрут≥в, зон в≥дпочинку, с≥льськогосподарських систем ≥ тому под≥бне. Ќезалежно в≥д того, чи було на мет≥ створити всезагальну систему, чи н≥, результатом, в будь-€кий момент, стаЇ утворенн€ топограф≥чного дизайну.

ѕроте, з ≥ншого боку, враховуючи, що такий результативний Ђдизайнї на сьогодн≥ Ї насправд≥ посл≥довним злитт€м б≥льшост≥ б≥знесових динам≥к Ц €к≥ обертають грош≥ по колу заради персонального або групового егоњстичного ≥нтересу, базуючись навколо таких механ≥зм≥в прийн€тт€ р≥шень, €к прибуток, ефективн≥сть витрат та дом≥нуюча лог≥ка, що ≥снуЇ навколо в≥дносин власност≥ Ц то можна також сказати: те, що про€вилос€ згодом насправд≥ не Ї Ђдизайномї взагал≥. –адше все походить з механ≥зму, €кий утворив цей дизайн постфактум[505], оск≥льки отриманий структурний результат зовс≥м не був передбачений в ц≥лому до свого створенн€.

“обто, техн≥чний пор€док, €кий ми бачимо в св≥т≥ сьогодн≥, Ї результатом ф≥нансових процес≥в, що мають мало сп≥льного з усв≥домленн€м структурних результат≥в вищого пор€дку. ÷е скор≥ше уповноважена система[506], ≥ поки Ї де€к≥ виключенн€, €к, наприклад, розм≥щенн€ автомаг≥стралей, трубопровод≥в ≥ тому под≥бного, проф≥нансованими проектувальниками м≥ста, €к≥ просто повинн≥ мати широку ф≥зичну точку зору дл€ того, щоб бути функц≥ональними, нав≥ть так≥ умови часто повТ€зан≥ з уже ≥снуючими претенз≥€ми щодо власност≥ та перешкодами в ≥нших формах, €к≥ мають тенденц≥ю зменшувати ефективн≥сть дизайну в ц≥лому.

÷е Ї ц≥кавим спостереженн€м, оск≥льки €к т≥льки стаЇ зрозум≥лим, що наше сусп≥льство функц≥онуЇ без попередн≥х великомасштабних концепц≥й свого власного ф≥зичного дизайну, то ¬и починаЇте усв≥домлювати велетенський р≥вень непотр≥бних марнувань та техн≥чноњ неефективност≥, повТ€заноњ з таким недалекогл€дним процесом.

ƒл€ того, щоби вивчити це питанн€ б≥льш глибоко, варто розгл€нути два аспекти:

a) Ќа€вн≥, але не застосовуван≥ р≥шенн€;

b) Ўирока концепц≥€ проти спонтанноњ концепц≥њ.

a) Ќа€вн≥, але не застосовуван≥ р≥шенн€:

÷ей перший момент маЇ в≥дношенн€ до т≥Їњ тенденц≥њ, коли багато нових ≥нновац≥й у вир≥шенн≥ проблем залишаютьс€ незастосованими в межах поточноњ економ≥чноњ традиц≥њ[507]. якщо подальш≥ методи або технолог≥њ покращенн€ житт€ не знаход€ть свого м≥сц€ у систем≥ та рамках значного пер≥оду часу (або не знаход€ть його взагал≥) п≥сл€ загальноњ оц≥нки, ми можемо справедливо вважати, що у самому процес≥ економ≥чного впровадженн€ та розвитку присутн€ неефективн≥сть чи дефект.

≤накше кажучи, ц€ затримка м≥ж перев≥реними р≥шенн€ми та њхн≥м застосуванн€м в реальному св≥т≥, Ї вим≥ром здатност≥ соц≥ально-економ≥чноњ системи в≥дпов≥дно адаптуватис€ до удосконалених метод≥в та застосувань. якщо, через €к≥сь причини, соц≥альний пор€док, що розгл€даЇтьс€, не може впровадити так≥ нов≥ засоби дл€ збереженн€ еколог≥чного балансу, покращенн€ охорони здоровТ€, р≥шенн€ проблем та зб≥льшенн€ процв≥танн€, тод≥ скор≥ше за все ≥снуЇ властива йому структурна проблема[508].

b) Ўирока концепц≥€ проти спонтанноњ концепц≥њ:

ѕо-друге, пр€мий, усезагальний розгл€д системи завжди буде б≥льш ефективним та продуктивн≥шим, н≥ж Ђспонтаннеї утворенн€ завд€ки сл≥пим процесам з нев≥домими к≥нцевими результатами та ц≥л€ми[509].

ќтже, базов≥ товари, €к наприклад, машина, мають дизайн, €кий обдумуЇтьс€ заздалег≥дь, до ф≥зичного виробництва. як т≥льки приймаЇтьс€ р≥шенн€ погодити в≥дпов≥дний дизайн, тод≥ в≥дбуваЇтьс€ застосуванн€ реальних матер≥ал≥в та процес≥в в реальному житт≥ дл€ того, щоби створити справжн≥й ф≥зичний продукт. ÷е може здаватис€ очевидним дл€ б≥льшост≥ €к лог≥чний процес, але актуальн≥сть такоњ попередньоњ концепц≥њ часто втрачаЇтьс€ коли доходить до контексту вищого пор€дку.

ћи повинн≥ подумати, €ким би був результат, €кби ми застосували псевдо-демократичний ринковий процес торг≥в, куп≥вл≥ та продажу в ≥нтересах короткотерм≥нового прибутку, €кщо це взагал≥ можливо на такому р≥вн≥, дл€ створенн€ системи товар≥в високоњ ц≥л≥сност≥, таких €к аероплани, компТютери, машини, будинки ≥ тому под≥бне. “од≥, €к ресурси, прац€ та субкомпонентн≥ системи цих товар≥в сьогодн≥ перебувають на в≥дкритому ринку, самого дизайну це не стосуЇтьс€.

ƒизайн всюди неодм≥нно зводитьс€ до науковоњ дисципл≥ни. —ловом, м≥ж тим, що Ї сприйн€тливим за коштами та тим, що Ї в≥дчутно необх≥дним дл€ п≥дтримки певного базового р≥вн€ техн≥чноњ, системноњ ц≥л≥сност≥ можна ≥нтуњтивно провести межу. (Ѕудь ласка, зверн≥ть увагу, що пон€тт€ дизайну тут не варто плутати ≥з субТЇктивною зац≥кавлен≥стю у Ђстил≥ї. ѕон€тт€ дизайну, про €ке йде мова, розгл€даЇтьс€ €к техн≥чне, а не естетичне).

√≥потетично у€в≥ть соб≥, що при створенн≥ ф≥зичного дизайну будинку люди Ђторгуютьс€ї щодо кожноњ др≥бноњ ф≥зичноњ детал≥, ≥гноруючи науков≥ принципи. ≤накше кажучи, зам≥сть того, щоби посилатис€ на базов≥ закони ф≥зики та природних наук, €к≥ визначають основу структурноњ ц≥л≥сност≥ будь-€коњ буд≥вл≥, ми б дозволили це вир≥шувати ринку, з тим, щоби кожен Ђкупувавї та Ђпродававї так≥ буд≥вл≥ задл€ персональноњ наживи, незалежно в≥д њхнього техн≥чного розум≥нн€. «в≥сно, така ≥де€ Ї справд≥ абсурдною в так≥й абстракц≥њ ≥ б≥льш≥сть з тих, хто це читаЇ, можливо, нав≥ть не у€вл€Ї таку ≥ррац≥ональну взаЇмод≥ю.

ќднак, це €краз те, що в≥дбуваЇтьс€ в результат≥ нашоњ економ≥чноњ системи у багатьох ≥нших, менш очевидних, аспектах. Ќаприклад, в Ђмакроеконом≥чнихї масштабах, глобальна комерц≥йна мережа, утворена тим, що називають глобал≥зац≥Їю[510] Ц основа €коњ пол€гаЇ в ефективност≥ витрат, що, пом≥ж ≥ншим, використовуЇ дешевшу працю часто у в≥ддалених рег≥онах[511], в той же час марнуючи велик≥ обТЇми енерг≥њ, пересилаючи ресурси через увесь св≥т, а пот≥м назад Ц добре показуЇ цю втрату ефективност≥[512].

≤з погл€ду заздалег≥дь продуманого дизайну, враховуючи б≥льш лог≥чн≥ можливост≥ локал≥зац≥њ прац≥, виробництва та розпод≥лу, майже в ус≥х випадках глобал≥зац≥€, у њњ сучасн≥й форм≥, Ї дуже неефективною, пор≥внюючи з ≥ншими можливост€ми. “ут не заперечуЇтьс€ те, що глобал≥зац≥€ ≥ така ≥нтеграц≥€ м≥жнародних економ≥к в загальному Ї продуктивним €вищем, у межах еволюц≥њ економ≥ки. ¬ цьому контекст≥, вона д≥йсно досить добре прислужила глобальному ≥ндустр≥альному розвитку. ѕроте, €кщо ми вийдемо за рамки ринковоњ лог≥ки та перев≥римо те, €к би ми могли безпосередньо розробити б≥льш техн≥чно ефективний та локал≥зований наб≥р систем, в глобальних масштабах, то побачимо, що сучасний метод не лише не п≥дходить, а Ї радше шк≥дливим.

¬ Ђмакроеконом≥чнихї масштабах прикладом може бути неефективн≥сть, повТ€зана з €к≥стю базових компонент≥в товар≥в, а також практикою ефективност≥ витрат та характерною зац≥кавлен≥стю в тому, щоби виготовити так зване Ђнайкращеї за Ђнайменшу ц≥нуї, в результат≥ чого просто не виготовл€Їтьс€ н≥чого найкращого взагал≥.

Ќаприклад, запропонований схематичний дизайн, скаж≥мо, портативного компТютера, може бути досить ефективним в техн≥чному план≥. ќднак, €кщо фактичн≥ матер≥али, що використовуютьс€ дл€ виробництва такого к≥нцевого товару Ї в≥дносно низькими за €к≥стю, то не важливо наск≥льки розумним в загальному Ї базовий дизайн, адже в≥н отримуЇ в≥дносн≥ недол≥ки та скор≥ше за все зламаЇтьс€ швидше, н≥ж той самий дизайн, €кий був би оптим≥зований завд€ки використанню техн≥чно б≥льш Ђв≥дпов≥днихї матер≥ал≥в, ан≥ж тих матер≥ал≥в, €к≥ були прийн€т≥ у використанн€, зважаючи на уповноважену Ђринкову ефективн≥стьї[513].

≤ншим прикладом Ї ринковий феномен технолог≥њ власност≥. “од≥, коли ми бачимо велетенську р≥зноман≥тн≥сть в сучасному св≥т≥ щодо виробництва товар≥в, детальн≥ший розгл€д показуЇ широку та марнотратну чисельн≥сть[514], разом з проблемною структурною несум≥сн≥стю м≥ж компонентами виробник≥в одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж категор≥њ товар≥в.

“обто конкуруюч≥ корпорац≥њ сьогодн≥ мають тенденц≥ю створювати ≥ндив≥дуальн≥ системи (€к, наприклад, компТютерна система та њњ необх≥дн≥ компоненти), що Ї несум≥сними з розробками ≥нших виробник≥в т≥Їњ ж категор≥њ товару. Ђ”н≥версальна сум≥сн≥стьї[515] або њњ в≥дсутн≥сть все ще залишаЇтьс€ ≥ншим прикладом того, наск≥льки поб≥чний продукт ринковоњ Ђуповноваженоњї гри, неефективн≥сть системи вищого пор€дку та марнотратство Ї велетенським. ÷€ модель Ї також загальнопоширеною дл€ генеративного розвитку вже на€вних комерц≥йних продуктових систем (також в≥домих €к Ђмодел≥ї), при €кому покращенн€, що зд≥йснюютьс€ дл€ певноњ машини, неодм≥нно робл€ть застар≥лими њњ попередн≥ компоненти через зац≥кавлен≥сть у забезпеченн≥ подальших покупок з≥ сторони споживача[516].

ƒуже важливо, що немаЇ такоњ реч≥, €к Їдиний продукт у замкнут≥й систем≥ «емл≥ в≥дносно планетарних ресурс≥в ≥ њх використанн€, так само, €к немаЇ €когось дизайну продукту або виробничих метод≥в, що ≥снували би у вакуум≥.  ожен товар та процес його виробництва Ї просто продовженн€м ≥ндустр≥њ в ц≥лому. ќтже, матер≥али, €к≥ застосовуютьс€ разом ≥з дизайном, знаход€ть св≥й справжн≥й контекст лише в≥дпов≥дно до вс≥Їњ ≥ндустр≥њ та управл≥нн€ ресурсами на вс≥х р≥вн€х. “аке розум≥нн€ спонукаЇ до пост≥йноњ потреби розгл€дати промислов≥сть (а отже, ≥ саму економ≥ку) €к Їдиний системний процес задл€ забезпеченн€ максимальноњ техн≥чноњ ефективност≥.

«важаючи на це, разом ≥з першим пунктом, €кий стосувавс€ питанн€, чому певн≥ реал≥њ не запроваджуютьс€ у практиц≥, нав≥ть, €кщо вони Ї очевидно зд≥йсненними в конкретний момент часу, в цьому есе буде вивчатис€ соц≥ально доречн≥ технолог≥чн≥ тенденц≥њ та можливост≥ дизайну, €к≥, при в≥дпов≥дному застосуванн≥, могли би радикально трансформувати св≥т у Ђпостдеф≥цитнийї стан високого достатку, що усунув би б≥льш≥сть св≥тових проблем, €к≥ ми вважаЇмо сьогодн≥ загальнопоширеними.

 р≥м того, висновком руху ЂZEITGEISTї Ї те, що сучасна модель не лише не дозвол€Ї (або надто пов≥льно впроваджуЇ) новий прогрес в ефективност≥ через саму природу б≥знесу та його тенденц≥њ п≥дтримувати неефективн≥сть задл€ прибутку усто€них установ[517], сама ≥зольована та в≥докремлена природа ринковоњ д≥€льност≥ за своЇю суттю ≥гноруЇ розгл€ди вищого р≥вн€ дл€ визначенн€ джерел проблем та њх вир≥шенн€, або дл€ прискоренн€ удосконалень[518].

 

≈фективн≥сть дизайну

якщо ми детально розкладемо повс€кденну комплексн≥сть нашого сьогодн≥шнього житт€, критично розгл€нувши, €к≥ взаЇмод≥њ Ї найб≥льш критичними дл€ людського виживанн€, ст≥йкост≥ та процв≥танн€, то ми зможемо побачити три базов≥ елементи: наука, закони природи та ресурси. ЂЌаукаї Ї механ≥змом дл€ досл≥дженн€ та оц≥нюванн€; Ђзакони природиї Ї вже набором правил, €к≥ ми пост≥йно вивчаЇмо через науку ≥ до €ких ми неодм≥нно адаптуЇмос€; тод≥ Ђресурсиї ≥снують в контекст≥ €к сировинних матер≥ал≥в «емл≥, так ≥ здатност≥ людського розуму до розум≥нн€. ўодо розробки дизайну ц≥ три атрибути Ї, по сут≥, обовТ€зковими один дл€ одного.

 р≥м того, терм≥н Ђ≥ндустр≥альний дизайнї[519] у цьому есе буде використовуватис€ дл€ позначенн€ процесу ор≥Їнтованоњ на економ≥ку промисловост≥ в ус≥х њњ аспектах, в≥д створенн€ особливого товару до форми повсюдного ладу глобальноњ економ≥ки. ≤стор≥€ ≥ндустр≥ального дизайну у багатьох аспектах Ї справжньою ≥стор≥ю економ≥чного розвитку. ќск≥льки наше наукове розум≥нн€ пост≥йно зростаЇ ≥ породжуЇ лог≥чн≥ висновки щодо того, €к найкраще використовувати ресурси й час, глобальний ландшафт, €к ф≥зичний, так ≥ культурний, п≥ддаЇтьс€ безк≥нечним зм≥нам.

” цьому контекст≥ основним ≥нтересом ≥ндустр≥ального дизайну Ї, по сут≥, ефективн≥сть ≥ њњ три види Ц а) ефективн≥сть прац≥, b) ефективн≥сть матер≥ал≥в та c) ефективн≥сть системи.

a) ≈фективн≥сть прац≥ маЇ ун≥кальну ≥стор≥ю. ¬≥д початку ’’ стол≥тт€ в≥дбувавс€ в≥дносно стр≥мкий перех≥д в≥д переважного використанн€ людей та тваринних мТ€з≥в €к джерела робочоњ сили до використанн€ приводних машин. ÷ей феномен, €кий отримав назву Ђмехан≥зац≥€ї, зм≥г перевести робочих в≥д т€жкоњ силовоњ прац≥ до роботи, €ка пол€гала у використанн≥ верстат≥в. ѕроте, п≥д к≥нець ’’ стол≥тт€, ц€ модель продовжувала прогресувати ≥ так≥ машини вже могли не лише перем≥щувати важк≥ вантаж≥ та виконувати комплексн≥ ф≥зичн≥ д≥њ. « по€вою компТютеризац≥њ та певного р≥вн€ штучного ≥нтелекту (AI) вони отримали змогу також приймати р≥шенн€. ѕо сут≥, посиленн€ ц≥Їњ тенденц≥њ сьогодн≥ довело, що ц≥ сучасн≥ машини значною м≥рою перевершують у продуктивност≥ б≥льш≥сть д≥й, €к≥ ≥сторично виконували люди ≥ не схоже, щоб ц€ тенденц≥€ спов≥льнювалас€[520]. ¬ загальному, рух ЂZEITGEISTї розгл€даЇ цю тенденц≥ю €к можлив≥ потужн≥ засоби, за допомогою €ких у випадку в≥дпов≥дноњ адаптац≥њ людський вид може ≥ дал≥ максим≥зувати свою виробничу здатн≥сть, щоб задовольнити потреби вс≥х, створюючи небачений дос≥ р≥вень людськоњ свободи[521].

b) ≈фективн≥сть матер≥ал≥в означаЇ те, наск≥льки добре ми використовуЇмо сировинн≥ матер≥али «емл≥. ћатер≥алознавство[522] також маЇ свою ун≥кальну ≥стор≥ю, де кожен пер≥од супроводжувавс€ в≥дкритт€м нових зразк≥в та можливостей. ћеталург≥€, галузь ≥нженер≥њ матер≥ал≥в, €ка вивчаЇ ф≥зичну та х≥м≥чну повед≥нку метал≥чних елемент≥в та њхн≥х сум≥шей[523] ≥сторично була дуже важливою дл€ розробки нових матер≥ал≥в. ¬она дала ≥снуванн€ широкому спектру можливостей через створенн€ сполук та сплав≥в. Ќаприклад, терм≥н Ђбронзовий в≥кї[524], €кий дл€ ™вропи був пер≥одом близько 3200-600 рок≥в до н.е., характеризувавс€ загальним використанн€м м≥д≥ та його сплаву Ц бронзи, дл€ багатьох ц≥лей.

ѕроте, напевне, найб≥льш важливим в≥дкритт€м у розум≥нн≥ матер≥алознавства (≥ можливо, одним з найб≥льших в≥дкритт≥в в людськ≥й ≥стор≥њ) було в≥дкритт€ набору х≥м≥чних елемент≥в, €кий вм≥щав вс≥ в≥дом≥ нам матер≥али. «нан≥ €к упор€дкована Ђпер≥одична таблиц€ї 118 елемент≥в, 92 з €ких перебувають на «емл≥ у своЇму природному вигл€д≥, були визначен≥ у 2013 роц≥[525]. ѕо сут≥, ц≥ х≥м≥чн≥ елементи Ї буд≥вельними блоками всього, що ми сприймаЇмо в≥дчутним у св≥т≥, €кий нас оточуЇ, а кожен в≥дпов≥дний атом маЇ певн≥ властивост≥, а отже ≥д≥осинкратичне застосуванн€.

÷е знанн€, €ке Ї надзвичайно новим в≥дносно загальноњ суми людського розум≥нн€[526], не лише зробило доступним глибше розум≥нн€ того, €к працюЇ х≥м≥€ з тим, щоби створити неймов≥рно великий спектр матер≥ал≥в дл€ надзвичайно ефективного ≥ндустр≥ального використанн€, воно також спри€ло значному розум≥нню самоњ природи матер≥њ ≥ в перспектив≥ уможливило ман≥пул€ц≥њ на атомному р≥вн≥.

Ќанотехнолог≥њ[527], €к≥ перебувають на стад≥њ зародженн€, Ї досить конкретними в своњй теоретичн≥й основ≥ збиранн€ ≥ розбиранн€ р≥зноман≥тних матер≥ал≥в, та нав≥ть систем матер≥ал≥в (тобто самих товар≥в), з атомного р≥вн€ та навпаки[528].

«в≥сно, беручи до уваги, наск≥льки вони Ї глибокими, нанотехнолог≥њ, в своЇму сучасному в≥дносно незр≥лому стан≥ застосовуютьс€ радше в контекст≥ того, що можна назвати Ђрозумними матер≥аламиї[529] або Ђметаматер≥аламиї[530]. —учасний стан та тенденц≥њ матер≥алознавства м≥ст€ть в соб≥ величезн≥ можливост≥ щодо тепер≥шнього та майбутнього.

c) —истемна ефективн≥сть Ц найб≥льш критична та важлива з ус≥х концепц≥й, адже наск≥льки б абстрактним нам це не здавалос€, все що ми знаЇмо ≥ Ї самою системою або взаЇмод≥Їю двох ≥ б≥льше систем. ћабуть, найкращим способом показати ефективн≥сть системи Ї розгл€нути будь-€ку загальнопоширену д≥ю та подумати над тим, €к ц€ д≥€ може або зменшити марнуванн€, або посилити продуктивн≥сть на €комусь одному або вс≥х р≥вн€х, а не лише в межах контексту самого лише прийн€того вин€ткового акту. –озгл€д системи Ї скор≥ше не€сним дл€ б≥льшост≥, оск≥льки ми схильн≥ розгл€дати б≥льш≥сть функц≥й та процес≥в лише в межах рамок њхнього призначенн€, в категоричн≥й форм≥.

Ќаприклад, коли ми розгл€даЇмо сучасний ф≥тнес-центр (Ђспортзалї), де люди займаютьс€ на р≥зноман≥тних машинах в одному прим≥щенн≥, ми схильн≥ думати лише в межах призначенн€ цього закладу, тобто €к ми можемо краще спри€ти ≥нтересам покращенн€ здоровТ€ тих людей, €к≥ використовують ц≥ машини. ћи р≥дко думаЇмо про таке: Ђј що €кби ус€ ц€ енерг≥€, €ка виробл€Їтьс€ вс≥ма цими людьми, котр≥ крут€ть педал≥, щось штовхають та т€гають, переводилас€ б у систему перетворенн€, в €к≥й би сама буд≥вл€ могла б повн≥стю або частково живитис€ т≥Їю самою енерг≥Їю у форм≥ електрики?ї[531].

÷ей спос≥б мисленн€ Ц основа св≥тогл€ду теор≥њ систем. ћожливо, дл€ усв≥домленн€ такого мережевого погл€ду корисним було б зрозум≥ти синерг≥ю самоњ природи. ¬ б≥осфер≥ «емл≥, при виключенн≥ з нењ поточного людського втручанн€, практично не ≥снуЇ такоњ реч≥, €к марнуванн€. ѕрактично все, що ми бачимо в природ≥, глибоко ≥нтегроване та збалансоване завд€ки очисн≥й природ≥ самоњ еволюц≥њ.

÷е Ї дуже значним спостереженн€м ≥ в цьому контекст≥ варто згадати терм≥н Ђб≥ом≥м≥кр≥€ї[532], оск≥льки наш розвиток €к виду в багатьох аспектах пол€гаЇ в тому, щоби вчитис€ з тих природних процес≥в, €к≥ вже ≥снують, нав≥ть, €кщо ми опинилис€ в ситуац≥њ, коли значною м≥рою розходимос€ з цими процесами в багатьох аспектах. ќтже, намагаючись спри€ти найб≥льш оптим≥зован≥й ≥нтеграц≥њ на €ку ми спроможн≥, в ≥деал≥, повторне використанн€ усього на багатьох р≥вн€х, так само €к це робить природа, повинно бути соц≥альною метою дл€ того, щоб забезпечити ст≥йк≥сть та ефективн≥сть.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 355 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

2045 - | 1856 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.033 с.