Подання доказів незручно для противника

Суть. Подавати докази на свою користь так, щоб против­ник не мав часу для підготовки обгрунтованих заперечень.

Застосування. Відповідно до ст. 34 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них суд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття доказів після цього строку вирішується судом залежно від об­ставин справи.

Таким чином, закон дозволяє не надавати суду докази, а лише повідомляти про них до початку судового засідання. Винятком є лише письмові докази. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, вони повинні бути додані до позовної заяви.

Закон не передбачає, у якій формі та в який строк суд повинен бути повідомлено про наявні докази. У тактичному плані найбільш доцільно робити це незадовго до судового засідання, наприклад, за день. Протилежна сторона не мати­ме достатньо часу на підготовку обґрунтованих заперечень. Самі ж докази вона зможе дослідити лише в судовому засі­данні.

Сторона, яка повідомила суду про свої докази, має можли­вість подавати їх безпосередньо в судовому засіданні. Це ла­має правову позицію противника, яку він завчасно підготував, змушує його вдаватися до термінового, і часто не продумано­го, її корегування.

Протидіяти такій тактиці можна лише відкладенням судового розгляду або завчасним витребовуванням доказів.

Питання про прийняття доказів після початку судового за­сідання вирішується судом залежно від обставин справи. Сто­рона може не подавати і не повідомляти суд про доказ, яки має важливе значення для справи, і надати його в судовому засіданні. На практиці, суди приймають такі докази, особливо якшо вони мають істотне значення для справи. Адже в іншому випадку сторона буде мати підставу для оскарження рішення У зв'язку з неповним дослідженням обставин, що мають зна­чення для справи. Судді не люблять, коли їхні рішення скасо­вують.

Заперечення фактів, які наводяться іншою стороною

Суть. Не доказуй те, що повинна доказувати інша сторона.

Застосування. В основі цього прийому - розподіл обов'яз­ків з доказування. Відповідно до ст. ЗО ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач повинен довести підстави своїх вимог, а відпові­дач - підстави заперечення проти них. Якщо ж позивач не мо­же доказати вимог, а відповідач не може довести заперечень, то суд повинен відмовити в задоволенні позову у зв'язку із необґрунтованістю (безпідставністю) вимог.

Трапляються спори, в яких крім пояснень сторін, немає ін­ших засобів доказування. Це універсальний засіб доказування, рівний з іншими. Але суди ніколи не обґрунтовують свої рі­шення одними лише поясненнями сторін. Насамперед тому, що сторони - зацікавлені особи і це часто відображається на достовірності їх пояснень. Сторона не несе відповідальності за дачу завідомо неправдивих пояснень чи відмову давати пояс­нення (замовчування фактичних даних). Саме тому сторони дають суду лише ті пояснення, які відповідають їх інтересам.

Вирішувати такі справи складно, оскільки суддя може орієн­туватися лише на слова зацікавлених осіб. Якщо пояснення пози­вача заперечуються відповідачем, то суддя у позові відмовить.

Визнаючи спірні факти, ви полегшуєте роботу противнику. Разом з тим, заперечення очевидних фактів дратує суд і не на користь стороні. Такі факти краще визнати, але дати їм іншу оцінку.

Використання презумпцій

Суть. Стверджуй. Хто не згодний - хай спростує.

Застосування. Презумпції - це передбачені законом при­пущення щодо існування певних юридичних фактів. Основне їх призначення - перерозподіл обов'язків сторін щодо доказу­вання цього факту. За загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. ЗО ЦПК України). Ін­шими словами, хто стверджує, той і повинен доводити.

Щодо презумпцій, то тут навпаки: особа, яка заперечує. Факт, що припускається, повинна довести його відсутність, спростувати його.

Для того, щоб використовувати цей прийом, потрібно досконало знати законодавство, що регулює спірні правовідносини і обгрунтувати позовні вимоги фактами-презумпціями.

Достатність доказів

Суть. Не доказуй доказаного.

Застосування. Не один раз доводилося чути: чим більщ_е доказів, тим краще. Поширена думка, але невірна. Велика кількість доказів не на користь сторони, їх має бути достат­ньо для переконання судді і прийняття бажаного рішення Зайві докази небезпечні тим, що вони розширюють тактич­ний простір протилежної сторони. Чим більше доказів, тим більша ймовірність, що противник знайде серед них слабкі, нейтралізує і використає для підсилення своєї позиції. Збіль­шується також ризик виникнення протиріч між різними до­казами.

Приклад. Ващук позичив у людей для розвитку власного бізнесу 20000 доларів США, але повернути борг вчасно не зміг. Намагаючись знайти поважну причину для пояснень кредиторам, він попросив свого друга Васьківа написати роз­писку, що буцімто він перепозичив гроші у Ващука. Васьків допоміг. Для більшої вірогідності у розписці зазначили, що сума передавалася у присутності свідків Беня і Гуцало, які є працівниками Ващука.

Згодом особисті стосунки між Ващуком і Васьківим зміни­лися. Через 2 роки 6 місяців Ващук звернувся до суду з позо­вом про стягнення з Васьківа суми боргу з урахуванням ін­фляції та 3% річних. До позовної заяви додано розписку.

У судовому засіданні позивач пояснив, що він позичив від­повідачеві 20 000 доларів США в присутності свідків Беня та Гуцала. Відповідач позов заперечив за безгрошевістю і пояс­нив за яких обставин видавалася розписка.

На наступне судове засідання Ващук привів свідків Беня та Гуцала. Під час їх допиту встановлено істотні розбіжності у показаннях. Один із них прямо заявив, що він не бачив як пе­редавалися гроші. Це дало підстави вважати, що позивач дає неправдиві пояснення. Він обманув суд щодо факту присутно­сті свідків, тому й інші факти, повідомлені ним, суд оцінив як неправдиві. Суд взяв до уваги показання свідків і в позові від­мовив.

У цій історії свідки для позивача були зайві. Факт передачі грошей він доказав розпискою. На терезах правосуддя було три засоби доказування: на користь позивача - розписка та його пояснення, на користь відповідача - лише його пояснення. Треба гадати, що за таких обставин суд задовольнив би позов.