Залучення в процес нових осіб як представників

Суть. Будь-яка особа може бути залучена у процес як пред­ставник зацікавленої особи.

Застосування. Представника в процесі можуть висувати особи, що мають матеріально-правову зацікавленість, тобто сторони та треті особи. Особиста участь не позбавляє права мати представника..

Особи, які можуть бути представниками, визначені ст. 112 ЦПК України. Серед згаданих тут, лише адвокати - професій­ні представники. Останній пункт цієї статті дозволяє суду допускати до представництва по даній справі будь-яких осіб. Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. З урахуванням цієї конституційної норми, суддя не може відмовити стороні обрати захисника з числа осіб, які, на думку суду, своєї функції виконати не зможуть. Наприклад, через некомпетентність.

Інститут представництва можна використовувати з тактич­них міркувань. Під виглядом представника в процес можна залучати будь-яких осіб у будь-якій кількості. Адже кількість представників не лімітується.

У практичній площині, як представник сторони, може бути залучений до справи:

1) спеціаліст у певній галузі знань з метою якісного допи­ту експерта чи свідка;

2) особа, яка перебуває в особливих стосунках із сторо­ною, третьою особою чи свідком для допиту цих осіб;

3) особа, яка перебуває в особливих стосунках із суддею, секретарем судового засідання, прокурором, експертом, пере­кладачем для заявления відводу вищеназваним особам.

Зміна відповідача

Суть. Сторонами є особи, між якими існує матеріально-правовий спір. Тому зміна учасників матеріально-правових відносин призводить до зміни сторони.

Застосування. Зміна сторони у зобов'язанні відбувається двома способами::

1) цесія (уступка вимоги або переведення боргу). Відповід­но до ст. 201 ЦК України, для переведення боргу потрібна згода кредитора. Кредитор у процесі стає позивачем. Після порушення справи згоди на переведення боргу позивач не дасть. Тому застосувати цю підставу нереально;

2) смерть або реорганізація сторони. Смерть відповідача -подія непередбачувана. Інша справа з реорганізацією. Вона дозволяє маневрувати борговими зобов'язаннями юридичних осіб. Відома практика, коли активи передаються одній юридич­ній особі, а боргові зобов'язання - Іншій, яка оголошується банкрутом. Ефект очевидний: позивач виграє справу, але рі­шення виконати не зможе.

Зміна представника в суді

Суть. Зміна представника сторони дозволяє корегувати стосунки із суддею.

Застосування. Психологічною основою для застосування Цього тактичного прийому може стати відомий метод «пога­ний поліцейський - хороший поліцейський». Перший пред­ставник може зіграти роль поганого, а другий - хорошого. В силу людської психології, при рівних умовах суддя надасть перевагу особі, яка йому більше подобається. Можна врахову­вати особистий фактор - відносини між суддею та представ­ником, їх психологічну сумісність. Цей прийом доцільно ви­користовувати й тоді, коли потрібно кардинально скорегувати правову позицію, що відстоювалася попереднім представником. Він сам не може цього зробити з моральних міркувань - важко відмовлятися від своїх слів. Визнання власної помилки сприймається суддею або як доказ нечесності, або як визнання аргументів противника. Тим більше цим скористається против­ник.

Новий представник може заперечити попередника, покли-каючись на його недостатню інформованість у справі, невід­повідність його пояснень офіційній позиції (особливо, коли стороною є юридична особа), некомпетентність, особливі сто­сунки з іншою стороною або особисту зацікавленість у тому чи іншому результаті розгляду справи.

Зміна представника можлива в будь-якій стадії. Найкраще робити це до постановления рішення, коли ще можна змінити правову позицію у справі. При цьому новий представник по­винен мати вичерпну інформацію про дії, що вчинені або пла­нувалися попередником, включаючи тактичні операції.

Новий представник, вступаючи у процес, повинен підтвер­дити свої повноваження. Суддя не вправі відмовити новому представнику вступити у справу.