Тактичні прийоми доказування

Доказування - це пізнавальна і розумова діяльність суб'єк­тів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільно­му процесуальному порядку і спрямована на з 'псування дійсних обставин справи, прав і обоє 'язків сторін, встановлення пев­них обставин шляхом ствердження юридичних фактів, за­значення доказів, а також подання, прийняття, збирання,витребування, дослідження і оцінки доказів.

Отже, мета доказування - з'ясування дійсних обставин справи. Теоретично. У практичній площині, як стверджує В. Верхнем, «при встановленні істини, ми можемо покладатися лише на сприйняття події особами, котрі про неї розповідають так, як вона їм запам'яталася. Завдання полягає не в тому, щоб встановити істину, а в тому, щоб з'ясувати, чиє сприйняття події найдостовірніше. Пошуки істини не лише наївні, а й цілком неможливі. Факти встановлюються для переконання інших в їх існуванні.

Звідси, мета доказування - переконати суд у достовірності наведених фактів. Вміння переконувати - ось що потрібно в суді.

Цивільне процесуальне право не визначає способів, якими учасники процесу повинні переконувати суд. Тут діють не юридичні закони, а закони логіки та психології.

І. Хоменко пропонує такі логічні правила доказування (ар­гументування):

1) будуючи власну аргументацію, потрібно чітко знати, з яких аргументів виходити, і яку тезу обґрунтовувати;

2) аргументацію супротивника в процесі суперечки треба сприймати не як потік слів та висловів, а вміти швидко аналі­зувати як її зміст, так і її структуру;

3) аналізуючи аргументацію опонента, не намагайтеся «навішувати» на неї свої власні уявлення щодо питання, яке розглядається. Інакше ви будете критикувати не точку зору співрозмовника, а свої уявлення з приводу того, що ви почу­ли або прочитали.

Вимоги щодо аргументів: 1) чіткість і ясність; 2) обгрунто­ваність аргументів; 3) обгрунтування аргументів проводиться незалежно від тези; 4) достатність; 5) відповідність аргумен­тів тезі, яка доводиться.

Доказування - це ще й складний психологічний процес, у результаті якого у судді формується та чи інша думка по спра­ві- А. В. Дулов виділяє такі елементи процесу переконання:

1) виклад певних доводів;

2) передача інформації, що підтверджує правильність до­водів;

3) вияснення заперечень переконуваного;

4) виклад нових доводів з урахуванням заперечень;

5) повторення окремих доводів та окремих елементів інформації з метою більш повного впливу на розумові процеси переконуваного.

Дуже важливо виявити пункти сумнівів, невпевненості судді. Тому потрібно слідкувати за реакцією судді під час судового слідства.

Процес переконання передбачає обов'язкове виявлення доводів та заперечень переконуваного. Суддя не бере участі у спорі між позивачем і відповідачем. По ходу справи вони не знають позиції суду, отже і не можуть правильно визначити його сумніви, обрати відповідні аргументи. Сторони, переко­нуючи суд, «йдуть навпомацки».

Досягнення мети переконання можливе лише при бажанні сприймати доводи. Обов'язковою умовою переконання є встановлення психологічного контакту, який характеризується позитивним ставленням до переконувача, бажанням сприйня­ти його доводи, наявністю повного сприйняття та розуміння інформації, що передається.

Переконання повинно відповідати таким вимогам:

1) відповідати рівню розвитку переконуваного;

2) враховувати професійні, вікові, освітні, статеві та інші особливості;

3) бути послідовним і логічним, доказовим;

4) збуджувати психічну активність;

5) містити загальні висновки та конкретні факти;

6) містити аналіз відомих фактів;

7) переконувач повинен сам щиро вірити в те, про що пе­реконує;

8) враховувати можливості та особливості перекону­вача.

Процес переконання судді розпочинається з дослідження доказів і закінчується судовими дебатами. Під час розгляду справи по суті основна увага зосереджується на встановленні достовірності тих чи інших фактів, які стануть основою для аргументів. Кожен із доказів подається суду так, щоб сформу­вати у судді бажане для сторони сприйняття. Саме тут потріб­на тактична грамотність. Мета тактичних прийомів доказу­вання - зібрати необхідні докази, посилити доказове значення своїх доказів і нейтралізувати докази іншої сторони.

У судових дебатах сторони та їх представник не досліджу­ють доказів, а наводять аргументи, на основі яких роблять вис­новки для переконання суду.

З точки зору тактики доказування, найважливішими є такі положення цивільного процесуального законодавства:

1) докази - це фактичні обставини, тобто такі, які мали місце;

2) кожна сторона повинна довести обставини, на які вона покликається;

3) суд розглядає справу на підставі доказів, наданих сто­ронами;

4) те, що не доказане - не існує;

5) оцінку доказів здійснює суд за своїм внутрішнім пере­конанням.

Тактичні прийоми доказування можна за призначенням по­ділити на дві групи:

1) прийоми збирання та надання доказів суду;

2) прийоми дослідження та оцінки окремих засобів дока­зування.