Боротьба народів Західної Африки за незалежність в останній третині ХІХ – початку ХХ ст.

До Західної Африки проявляли інтерес Англія та Франція.

Бротьба проти англійців

Держава Ашанті мала конфедерацію князівств. Англія з 1807 р. хотіла взяти її під свій контроль, але аж до 70-х рр. не могла перемогти. У 1873 році англійці спромоглись залучитись підтримкою ворогів ашанті – фанті. Ашанті розбили фанті, тому на початку 1874 р. у воєнні дії вступає англійська армія під проводом Уелсі. В його розпорядженні було 2,5 тис. професійних вояків з артилерією. Перша битва відбулась біля села Амоано. Бій тривав майже цілий день. Лише наявність артилерії дозволила англійцям перемогти, а армія повстанців відступила до своєї столиці Кумасі. Але недалеко від столиці відбувся при Аманкуатії. 12 годинний бій знову за рахунок англійської артилерії призвів до поразки ашанті. Внаслідок цього бою назрів договір на англійських умовах, хоча в них закінчувались військові ресурси:

• ашанті зобов’язувалися виплатити військову контрибуцію у розмірі 50 тис. унцій золота (1 унція 28 грам);

• англійці отримали право на вільну торгівлю;

• ашанті визнавали «незалежність» всіх своїх васалів.

В 1890 р. армія повстанців блокує британців у Кумасі, але вони припустились помилку, зробивши ставку на блокування противника. Два підрозділи допомогли вирішити долю сутички.

У 1896 році англійці приймають рішення до кінця знищити суверенітет ашанті і розв’язали проти них останню, сьому війну, що нагадувала каральну експедицію. Майже не зустрівши опору та ще й за підтримки армії народів фантійга, британціі ліквідували рештки ашантійського суверенітету.

Англійці також воювали з Беніндською імперією. У 1896 р. правитель цієї держави розумів, що англійці готують наступ, і тому у лютому 1897 р. вояки бенінці вчинили мужній супротив, але сили були не рівні і незалежність втрачається.

У С’єра-Леоне заснованій англійцями колонії, яка на початку ХІХ ст. почала заселятися рабами. Тут у 1901 р. успішно розпочинається повстання, але англійці вирішили оволодіти Гамбією. Населення Гамбії очолюване вождем Камбою чинило гідний супротив, проте коли вождь загинув все зупилилось.

Захоплення Нігерії розпочалось з середини ХІХ ст. На початку ХХ ст. зберігали незалежність дві держави на території Нігерії: Кани і Сокото, але у 1903 р. обидві держави зазнали поразки, внаслідок цього уся територія Нігерії була в руках англійців.

Боротьба проти французів

В цей період Франція зміцнює свої позиції на узбережжі Сенегалу. Саме він стає її плацдармом. Найсерйознішим суперником стає держава Токулерів. Її керівником і творцем був Аль хадж-Омар. Він спромігся створити боєздатну армію ― 15-20 тис. чол. Ведучи постійні війни з сусідами, на захопленних землях, він створював таша ― залоги, укріплення. Тому коли французи нападали, вони постійно потрапляли під супротив.

У 1857 р. Аль хадж-Омар перейшов у наступ і заблокував французів у форті Медіні. Облога тривала 4 місяці, армія налічувала 15 тис. чол. Французи пішли на вимушені переговори і у 1860 р. припиняються воєнні дії.

Поки жив Аль хадж-Омар французи не чинили ніякого нападу, проте у 1864 р. він помирає і еміром стає його син Ахмадур. Але син не мав військових здібностей свого батька. Частина вождів не сприймали його, а французи тим часом фінансували міжусобиці і зайняли позицію вичікування. Остаточне підкорення цієї держави відбулось у 1891 р.

Потужною силою була держава народу малінке, вождем якої був Саморі. Він взяв курс на озброєння своєї армії вогнепальною зброєю. У 1881 р. французи спробували вторгнутись у цю державу, проте Саморі їх розгромили. Але у 1890 р. французи будуючи залізниці готувались цим самим до наступу проти Саморі.

Саморі тим часом також гутуються до війни і власноруч виготовляють вогнепальну зброю. У 1892 р. генерал Гумберт входить зі своїми військами на територію Саморі. Це протистояння носило характер маневреної боротьби. Армія Саморі ділилась на кілька частин:

• авангард – посувався в пошуку місць для відступу;

• захисників обозу;

• ар’єгад, який складався із самих сміливіших і які були в тилу ворога.

Вони застосували цікаву тактику, під час якої, відступаючи, усе знищували за собою: поля, джерела води. Наслідком цієї тактики без особливих зіткнень французи несли серйозні втрати. Французька армія змушена була відступити. Проте у 1895 р. нова колона Монтеля знову вторгнулась, але все знову повторилось. Французи відступили, тому командування зрозуміло, що потрібно прийняти іншу тактику.

У 1898 р. французькі війська почали наступ зі всіх сторін, залучаючи до боротьби куплених зрадників. Саморі роблять спроби прорватись у Ліберію, але керівник борців за свободу був схоплений і держава перестала існувати.