Економічний і політичний розвиток Османської імперії в XVII-XVIIIcт. Розклад військово-ленної системи..

За своїм соц-екон розвитком турки відставали від багатьох підвладних народів, греків, словян Балканського півострова, гризин, вірмен. Влада султана і феодалів трималася на військовій силі, встановлювали в деспотичних країнах, збір податків, всі суспільні ф-ції як суспільні і військові. У XVIIст О.І. залишалася не міцним військово адмін. Обєднанням. До складу імперії входили народи і народності які перебували на різних етапах екон, політ, к-рного розвитку. Стан О.І. в 18ст можна визнати «структурна криза» її особливості:: обмеженість соц.-пол сферою життя, спрямованість на часткове оновлення. Основнаа причина потрясінь – закорінена у відставанні інституціональної системи від розвитку соц.-екон відносин. Зрушення в аграрні сфері, руйнувалася сепахійська система устремлінь, зміцнювалося приватне землеволодіння. Кінець 17ст практикувалися довічні викупи»Мелікяни», влада у це не втручалася. Товарні господарства викор працю батраків і поденників і були орієнтовані на задоволення ринковому попиті в зерн, і мясі, бавовні. Зрушення в земельних відносинах зачіпали верхівку, постраждали сипахи, відб конфлікт між державою і великими землевласниками. Міське ремесло досягло прогресу, технологічний рівень, форми організації праці. Був вплив зовнішньоекономічних зв’язків зх..європи.Зміною в торгово-ремісничого населення міст стало зближення міщан з яничарським корпусом, виникли різноманітні форми зв’язків і взаємодії яничар, торгівців, ремісників, усвідомлення спільними інтересами. Повстання міських низів і 300тис яничар Стамбула під керівництвом Патрона Халіла у 1730р населення виступало проти нововведень. Опозиціонери підтримували міський плебс. Міста були зацікавлені в сильній держ владі. Загострилися релігійно-національний конфлікт, призвів до масових виступів проти османського панування. Відбулася зміна умов життя критеріїв. На провінційному рівні формувалися угрупування айянівіз найвпливовіших представників мусульманського населення, утворювався прошарок бюрократії Панівним був феодальний спосіб виробництва, характеризувався перевагою натурального господарства, виняткова екон роздробленість. Ті що стояли на чолі провінцій намісники-паші прагнули перетворитися на напівзалежних правителів. Зростання незалежності паші йшло до применшення прав султана. Селяни були зобов’язані платити на користь феодала земельний податок інколи половину врожаю, податки на худобу, літні, зимові пасовища, виплачувати подушні податки. Не мусульмани-райя не мали права служити на держ службі. Селяни були закріплені до землі, оробляли її, не могли бути предметом купівлі-продажу, без дозволу феодала не міг піти від нього.»Епоха тюльпанів» - було відкрито першу турецьку друкарню, зявився проект ств нових навчальних закладів, розвитку мануфактур, будівництво приміських палаців, вирощування тюльпанів. Відбулася реформа 1839-1870рр Танзимат- гарантувалися всім підданим права на безпеку майна, справедливу реорганізацію податків, ліквідація відкупної системи, забороняася конфіскація майна засуджених.

31. Українсько-турецький договір 1669 р.та його значення. Створення Кам,янецького ейялету

Корсунська угода (1669) – договір підписаний у м. Корсуні між гетьманом Правобережної України ПЕТРОМ Дорошенком і турецьким урядом:

• Султан повинен сприяти воз,єдн. Всіх етноукр. Земель від р.Вісла від м. Перемишль і Самбір на зх. і до м. Севськ і Путивль на сх. Воз,єднання в межах єдиного гетьманату

• Гетьман мав обиратися довічно

• Населення України звільнялося від сплати податків і данини

• Турки і татари прибувши в Укр. Не мали права брати ясир, руйнувати міста і села, не будувати тут мечетей

• Православна церква гарантувала собі обширну автономію під константинопольський патріархом

• Татари прибувши на допомогу гетьману мали підлягати його владі

• Султан і хан без відома укр. Уряду не повинні укладати договори з Росією і Річчю Посполитою

Внаслідок поразки Речі Посполитої у війні з османською імперією відповідно до Бучацького договору (жовтень 1672р)територія Подільського воєводства з центром в Камянці-Подільському перетворилася в Камянецький ейялет. Відповідно до договору:

• Польські підрозділи залишили всі міста і всі фортеці

• Шляхта зобовязувалася виплачувати дисятини джізю та ін податки до скарбниці, втратила всі права щодо своїх підданих, отримувала певну грошову суму на утримування, отримала право залишити край за к-ка місяців

• В храмах (за винятком тих що перетв. На мечеті) дозволялося відправляти православну службу.

Камянецький ділився:

1. Меджибізький. 2. Барський. 3. Язловецький

Частина поляків в 1673р. залишила місто. Не виключень, що євреям дозволялося мати синагогу. Становище селян поліпшилося – 1) було ліквідовано панщину, кріпацтво, різні форми залежності.2) в сільських громадах утвердж. Самоврядування, селяни обирали отамана, який розподіляв збір податків. Припинилися напади татар, тому селяни переселялися сюди з Польщі. Турки перебудували фортецю, реконструювали міст, функціонувало 10 мечетей, була відкрито 10 кав,ярень, діяло 3 школи-медресе, спаруджений закритий базар, відчинено 2 турецькі лазні, в старому місті фонтан, Хасан написав поему «роздуми нещасних жовнірів в Камянецькій тредині»