Соціально-економічний розвиток Китаю в останній третині ХІХ- на початку ХХ ст..

На початку ХХ ст. Китайське суспільство за визначенням фахівців залишався перехідним і для нього було характерним цілий аспект суперечностей:

1.дослідники вияснили що у суспільстві діяли чинники які поглиблювали його кризу. Насамперед на думку вчених витерплювалися потенційні можливості забезпечення країни харчами. Кількість мешканців досягла 450 млн. осіб.

2.до критичної межі прийшли розміри посівів, а відтак критичним став збір зерна на душу населення.

3.послаблюється влада центрального уряду. Має місце розклад політичної еліти і має місце виродження правлячої династії.

4.скарбниця держави все гостріше відчуває нестачу коштів, яка стала хронічною.

5.подає престиж манджурського режиму – приниження з боку іноземців. Росія взяла під контроль Манджурію. Криза традиційного суспільства.

6.спостерігається розвиток капіталістичних відносин. відбувається процес перетворення країни у напівколонію.

Розмивання натуральних форм господарства, розвиток торгівля, товарно-грошових і капіталістичних відносин сприяли розширенню економічних зв'язків між різними районами країни, поступового створення національного ринку. Як і саме становлення капіталізму, формування єдиного національного ринку в Китаї вкрай ускладнювалося феодальними пережитками, внутрішніми митницями, розділом країни на сфери впливу імперіалістичних держав, надзвичайно поганим станом транспортних комунікацій. У цій обстановці розвиток товарно-грошових відносин стимулювало складання місцевих, регіональних ринків, що створювало певну економічну базу для відособленості окремих провінцій. Проте зростання економічних зв'язків між різними районами, початок залізничного будівництва, введення пароплавного повідомлення сприяли складанню китайської (ханьської) нації.

З кін 90-х рр.. до 1913 р. у країні було збудовано національним капіталом понад 550важливих об’єктів. З 1901 по 1911 рр. збудовано понад 90 підприємств. Має місце збільшення об’ємів торгівлі., експорт зріс у 2 рази. Країна перетворюється на постачальника дешевої сировини – бавовни, чаю, шовку.

Це був складний і суперечливий процес. З одного боку, діяли фактори, прискорюють перетворення китайської народності в націю. Здавна склалися спільність території, єдина мова, ієрогліфічна писемність і граматичний лад якого були спільними для всіх китайців, розвинена національна культура. Усилившаяся в кінці XIX ст. загроза повного колоніального поневолення і розділу країни імперіалістичними державами сприяла пробудженню національної самосвідомості і посилення почуття єдності інтересів китайського народу в боротьбі проти колонізаторів. У протилежному напрямку продовжували діяти такі 'чинники, як пережитки феодальної роздробленості, розділ країни на сфери впливу, засилля іноземного капіталу, панівне становище маньчжурської знаті, великі відмінності розмовних діалектів китайської мови в різних районах.

У кінці XIX - початку XX століття процес формування китайської нації значно просунувся. На цій основі виникло буржуазно-національний рух, одним з перших проявів якого була діяльність реформаторів, що розгорнулася в кінці XIX ст.

Криза режиму Токугава

Глибока криза феодальних відносин і загострення класової боротьби сильно похитнули престиж режиму Токугава. Поряд з антифеодальними виступами народних мас до кінця першої половини XIX століття активізується і феодальна опозиція проти сьогунату, що прагнула замінити сьогунат який-небудь інший різновидом феодальної влади. Її ідеологи висунули гасло відновлення «законної» імператорської влади.

Одним із проявів політичної кризи токугавского режиму була стала очевидною неспроможність політики "закриття" країни.

Князі прибережних районів почали встановлювати контрабандні зв'язку з іноземними кораблями, що плавали у берегів Японії. Збільшувалося число японців, які знають голландська мова, що цікавляться європейською культурою. У 1843 р. сегун видав нову інструкцію про взаємини з іноземцями, яка підтверджувала колишні заборони, але котра дозволяла іноземним кораблям запасатися вугіллям і водою в НЕ-яких портах Японії. Одночасно японські власті звернулися до голландців з проханням інформувати їх про новинки європейської культури, надіслати моделі машин, примірники книг і газет.