Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині ХІХ- на початку ХХ ст..

Регіон р. Конго мав к ілька специфічних особливостей.

1.велика роздрібленість етнічного складу населення (велика кількість маленьких етносів, хоча вони всі говорили на споріднених мовах банту)

2.гальмівний вплив на розвиток суспільства регіону мала работоргівля європейська, а у 18-19 ст. арабська.

3.певну роль відігравав екологічний чинник(негативний).

4.дослідники виділяють у даний регіонів. Західний най розвинутий, Пд. Частина і Пн частина - найвищий рівень розвитку.

Спочатку ця територія стала сферою впливу португальців,а згодом з 2-ї половини ХХ ст.. проявляє болгарія.

Слідом за головними хижаками на шлях колоніальної експансії вступила Бельгія, велика буржуазія якої вміло використовувала суперечності між великими державами. У 1876 р. бельгійський король Леопольд II скликав у Брюсселі міжнародну географічну конференцію з питань вивчення Африканського континенту. На ній були засновані очолена Леопольдом «Міжнародна асоціація для дослідження і цивілізації Центральної Африки» та її філія «Міжнародна асоціація Конго». Від імені останньої Леопольд направив відомого мандрівника Г. Стенлі досліджувати басейн Конго.

Цей великий район був знекровлений работоргівлею. Держави Куба (Бакуба), Луба (Балуба) і Лунда (балунда) переживали глибокий занепад і розпалися на уділи. Велика частина Луби була підпорядкована завойовниками, які прийшли з району оз. Танганьїка. Їхній ватажок Мсірі очолив державне утворення в Катанге, але і воно ослабилось безперервними повстаннями підкорених племен і народ-ностей. Посилювалися межплеменная роз'єднаність і ворожнеча. Реальна влада належала вождям племен.

На такому тлі розгорнулася діяльність Стенлі. Він заключив більше чотирьохсот договорів про поступку і передачу під суверенітет «Міжнародної асоціації Конго» територій племен. У 1883 р. Стенлі Запросив у Леопольдвіль (Кіншаси) правителів і вождів низин Конго і домігся від них підписання загального договору про встановлення протекторату асоціації над їх володіннями. Ці території стали ядром майбутньої бельгійської колонії.

Використовуючи міжплемінних ворожнечу, Леопольд сформував з конголезців наймані війська і з їх допомогою захоплював великі райони, які за Берлінським угодою по винни 'були увійти до «Вільна держава Конго». В кінці 80-х - початку 90-х років йшли наполегливі бої в басейні Кванго-Касаї, де балунда чинили запеклий опір колонізаторам. У 1891 р. Леопольд уклав угоду з групою ділків, що утворили «Компанію Катанги». Компанія, якій передавалося право на експлуатацію величезних копалин багатств, брала на себе фінансування та організацію військових експедицій. Тим часом правитель Катанги Мсірі рішуче відмовлявся визнати верховну владу леопольдовско-го «держави». Тільки після його смерті бельгійцям вдалося тут закріпитися.

Народи Конго наполегливо чинили опір колонізаторам. Проти загарбників інший раз виступали і солдати-конголезці, найняті бельгійцями. Так, влітку 1895 спалахнуло повстання солдатів народності батетела, яке поставило колонізаторів в скрутне становище. Однак племінна ворожнеча і роз'єднаність завадили народам Конго ефективно боротися з європейськими загарбниками.

Серед виступів слід звернути увагу на 2 великі повстання вояків батетело.

1- ше сполахнуло в липні 1895 р.. воно стало першим народним рухом у басейні р.Конго, який мав елемент організованого. Воно готовилося заздалегідь. Мета – обєднати бататело і розбити противника. На чолі повстання стали створене військо яке налічувало 5 -10 тис. вояків з них більше 1 тис мали вогнепальну зброю. Повстання на перших порах досягло успіху. Вони звільнили ряд військ. Проте у листопаді 1859 р. зазнали поразки. Вони відходять у катану і створюють район де продовжують боротьбу до 1908р.

2-ге повстання спалахнуло на Пн країни у 1908 р. дане повстання характеризувалося. Вони використовували партизанську тактику. Вони вирішили повернутися на батьківщину з Пн. Пд. Оскільки їм не вдалося прорватися вони зайняли територію у районі Великих озер.

1900 р -1902 рр закінчення повстання.