Експертиза керамічних товарів

3.3.1 Види та класифікація керамічних виробів. Керамічні вироби - це вироби з глин і їхніх з'єднань з мінеральними добавками, що після випалу переходять у камнеподібний стан.

Найбільш поширеними технологічними видами кераміки є:

- теракота - вироби з тонким кольоровим пористим черепком без поливи;

- гончарні вироби - з пористим кольоровим черепком, вкритим прозорими глазурями, з поглинанням вологи 15-18%;

- майолікові вироби - з пористим білим черепком (фаянсова майоліка) або кольоровим черепком (гончарна майоліка), вкриті кольоровими прозорими або заглушеними глазурями;

- фаянсові вироби - мають білий пористий, непросвічуваний в тонкому шарі черепок;

- фарфор – вироби з спеченим білим (блискучим у зламі) черепком, який просвічує в тонкому шарі.

Керамічні вироби за призначенням поділяють на групи: побутові товари, архітектурно-будівельні товари і вироби технічного призначення. Найчастіше експертизі піддають побутові товари - фарфорові, фаянсові і майолікові вироби.

Вироби побутової кераміки за призначенням поділяють на побутовий посуд (чайний, кавовий, столовий і т.д.) і декоративно-художні вироби (художні і художньо-побутові вироби).

За формою керамічні вироби поділяють на плоскі і порожнисті.

Плоскі вироби мають лицьову і нелицьову поверхні, край і ніжку (блюда, блюдця, тарілки і т.д.), порожнисті - зовнішню і внутрішню поверхні, верхній край, ніжку, місце з'єднання (деталей ручок, носику) до корпусу, гніздо кришки, горловину, злив (келихи, чашки, чайники і т.д.).

За розмірами вироби поділяють:

- вітчизняні (згідно ГОСТ 4.69) – плоскі на дрібні, середні і крупні; вироби для напоїв – на дрібні (менше 500 см³) і крупні (від 500 см³ і більше);

- імпортні (згідно Методики) на дрібні (діаметром/довжиною до 175 мм, об'ємом до 500 см³) і крупні (більше 175 мм або 500 см³).[42]

За комплектністю - на штучні вироби і комплектні (сервізи і набори), для яких характерні єдність форми (фасону), обробки й декорування. Сервізи бувають чайні, кавові, столові (на 6 і 12 персон), набори - подарункові, дитячі, десертні і т.д. [7,15]

3.3.2 Порядок проведення експертизи. Експертизу керамічних виробів проводять відповідно до вимог діючих вітчизняних стандартів, Інструкції про порядок перевірки якості і кількості імпортних товарів, технічних умов контракту та зразками закуплених виробів.

Метою проведення експертизи є визначення кількості, комплектності, наявності виробничих дефектів або механічних пошкоджень виробів з наступним оформленням результатів перевірки актом експертизи або експертним висновком.

Експерт повинен:

- перевірити наявність супровідних документів (залізничної накладної, специфікації, рахунку, комерційного акту й інших документів) та ознайомитись з їх змістом;

- ознайомитися зі стандартами або технічними умовами контрактів на товар, при наявності - зразками закупленого товару;

- звернути увагу на наявність або відсутність порушень тари й пакування, на щільність обтяжки контрольною окантовкою;

- встановити відповідність тари і внутрішнього пакування вимогам супровідних/нормативних документів, забезпечення захисту виробів від механічних пошкоджень; рівномірність розподілу пакувального матеріалу між виробами, що виключало б переміщення і зіткнення виробів; правильність упакування (більш важкі вироби внизу, більш легкі нагорі і т.п.);

- встановити правильність маркування і попереджувальних знаків і написів.

Стан тари й упаковки повинен бути докладно відображений в акті експертизи. Слід звернути увагу на умови складування: чи покладені ящики на піддони, кількість ярусів і ін.

Експертизу керамічних виробів за кількістю і якістю проводять одночасно шляхом суцільної перевірки виробів на відповідність їх нормативним документам або зразкам закупленого товару. [41]

Якщо порівняти виріб зі зразком закупленого товару неможливо, експерт повинен в акті експертизи дати докладний опис виробів, що перевіряються.

Якість кожного виробу експерт визначає зовнішнім оглядом. Основні показники якості виробу: розмір, форма, об'єм, колір, просвічуваність, відсутність деформації, правильність монтування деталей, механічна міцність, допустимість дефектів.

У випадку, коли причину утворення дефектів виробів зовнішнім оглядом визначити неможливо, проводять лабораторне дослідження. З цією метою експерт відбирає зразки, пломбує їх і складає акт відбору проб (зразків). Замовник експертизи направляє ці зразки в незалежну експертну лабораторію. Акт відбору проб та результати лабораторного дослідження експерт додає до акту експертизи.

3.3.3 Методи експертизи якості керамічних виробів. Габаритні розміри виробу визначають виміром його діаметру і висоти (овальний виріб вимірюють за великою і малою осями). Діаметр виробу вимірюють міліметровою лінійкою, висоту - двома лінійками, із яких одну встановлюють вертикально поряд з виробом, а другу кладуть горизонтально поверх виробу. Місце перетину двох лінійок є висотою виробу.

Об'єм виробу визначають за допомогою мірного циліндру:

- пустотілого виробу - за кількістю води, що заповнює виріб до верхнього краю;

- чайників, кавників і т.п. - за кількістю води, що заповнює виріб до місця доторкання кришок;

- глибоких тарілок - за кількістю води, що заповнює тарілку до рівня, що нижче на 25 мм від зовнішнього

Колір (білизну) визначають зовнішнім оглядом виробу, в окремих випадках - порівнянням з еталоном. Еталоном білизни служить спеціальна пластинка, одна сторона якої вкрита глазур'ю. У спірних випадках колір визначають фотоелектричним вимірюванням.

Просвічуваність визначають оглядом виробу проти денного розсіяного світла або електролампи потужністю 100 Вт на відстані одного метру. Просвічуваність фотометричним (оптичним) і фотоелектричним методами визначають фотометром в лабораторії.

Деформацію плоских виробів визначають шляхом виміру зазору між краєм виробу і площиною рівної плити (скла) за допомогою вимірювального клину, або ступінчастих лінійок; порожнистих виробів - шляхом визначення різниці максимального і мінімального діаметрів виробу; ваз - шляхом визначення різниці між максимальною і мінімальною висотою краю виробу, установленого на рівну поверхню.

Правильність монтування деталей визначають відхиленням носиків і ручок від нормального їх положення на виробах. Відхилення приставних деталей не допускається від вертикальної площини більше 5° - для крупних виробів, і не більше 3° - для дрібних.

Кришки до чайників і інших порожнистих виробів при нахилі виробів на 70⁰ не повинні випадати.

Механічну міцність плоских виробів визначають за результатами 5-денного зберігання в стосах по 120 тарілок/блюдець, перекладених папером. При цьому краї виробів не повинні стикатися.

3.3.4 Характеристика основних дефектів керамічних виробів. Дефекти керамічних виробів поділяють на такі групи:

- дефекти черепка;

- дефекти глазурі;

- дефекти декорування;

- механічні ушкодження.

Дефекти черепка та глазурі включають такі, наприклад, як:

- деформація – порушення форми виробу від неоднорідності складу глиняної маси або порушення режиму обпалювання;

- цек – сітка дрібних тріщин в глазурі від неправильного підбору рецептури скла для глазурі;

- мушка – точка темного кольору, зумовлена домішками сполук заліза в погано очищеній сировині;

- виплавка – темно-коричневі плями, зумовлені великими домішками сполук заліза в сировині;

- засмічення – налипання часток глини, шамоту; може бути над- і підглазурною;

- задувка – ділянки темно-сірого кольору на поверхні виробів, зумовлені попаданням золи з печі при обпалюванні;

- натікання глазурі – потовщення глазурі на окремих ділянках виробу від неправильного складу глазурі (низька температура плавлення глазурі);

- плішини – не вкриті глазурями ділянки поверхні;

- бульбашки, прищі – не видалені з-під глазурі гази;

- наколи – голкові поглиблення в глазурі;

- тріщини – поверхневі або наскрізні порушення цілісності поверхні виробів внаслідок порушення температури обпалювання та сушіння;

- підрив приставних деталей (ручок, ніжок) – в місцях з’єднання деталей тріщини, утворені внаслідок неоднакової вологості деталей та корпусу виробу в момент прикріплення, які при обпалюванні дали різну усадку.

Дефекти декорування включають такі, як збирання деколі, розрив фарб, перепалювання фарб, помарки фарбами, відшарування фарб та інші.

Прикладами механічних ушкоджень керамічних виробів є вибоїни та щербини, що представляють собою пошкодження поверхні виробів і можуть бути як підглазурними (що виникають в процесі виготовлення виробів), так і надглазурними (що виникають в ході упакування, транспортування та неправильного зберігання керамічних виробів).

3.3.5 Вимоги до якості керамічних виробів. Керамічні вироби повинні виготовлятися у відповідності з вимогами стандартів, за технологічним режимом і зразками-еталонами, затвердженими у встановленому порядку.

Вироби повинні мати механічну, термічну і хімічну стійкість. Приставні деталі повинні бути міцно прикріплені до основного виробу. Плоскі вироби не повинні руйнуватися в стопах.

Плівка з дорогоцінних металів повинна бути міцно прикріплена до поверхні виробів.

Керамічні вироби повинні бути стійкими на горизонтальній площині, мати рівномірно відшліфовану поверхню, краї і ніжки - заглазуровані. Глазур повинна бути блискучою, рівномірно нанесеною, з однаковою товщиною покриття по всій поверхні виробу.

Для виробів, що контактують з харчовими продуктами, застосовують глазурі і барвники, виготовлені по рецептурах, дозволеним Міністерством охорони здоров'я. Вироби, декоровані надглазурними видами декорування, повинні бути хімічно стійкими до кислот і лугів побутової концентрації.

При нахилі чайника або кавника на кут до 70° кришка не повинна випадати. Зливний отвір повинен бути виконаний так, щоб рідина виливалася нероздільним вузьким струменем і не підтікала на корпус виробу.

Відтінок виробів з кольоровим черепком або покритий кольоровою глазур'ю, що входять у комплект (набір або сервіз), повинен бути однаковий. Відтінок кришок виробів повинен відповідати зразку-еталону, у некомплектній продукції допускається невелике відхилення тону виробу від зразка-еталона.

Неглазуровані ніжки, край виробів, місце посадки кришки і торець пробки фарфорових виробів повинні бути зашліфовані.

3.3.6 Вимоги до пакування і маркування керамічних виробів. Тара, пакування і маркування визначаються діючими стандартами (для вітчизняних товарів), або технічними умовами контракту (для імпортних товарів).

Для пакування і транспортування керамічних виробів звичайно застосовують жорстку, напівжорстку і м'яку тару.

До жорсткої тари відносять: ящики щільні (із деревини) і гратчасті, комбіновані ящики (із пресованого картону або фанери на дерев'яній рамі), бочки, клітки металеві; до напівжорсткої тари - ящики (короби) із гофрованого картону з внутрішньою перегородкою (комірками) або без неї; до м'якої тари - пакети паперові.

На кожне вантажне місце (ящик дерев'яний або картонний) повинне бути нанесене незмивною фарбою маркування:

- номери контракту, трансу і місця,

- одержувач,

- вага брутто і нетто (кг),

- попереджувальні знаки (чарка, парасоль, стрілка) і написи (обережно, не кантувати, порцеляновий посуд і т.д.).

Маркування наносять на дві торцеві сторони ящика на мові країни продавця з перекладом її тексту на державну мову.

Замість маркування на торцевих сторонах ящика можуть бути наклеєні пакувальні аркуші, у яких вказують: номери контракту, трансу, ящика, найменування і кількість виробів, артикул (декор), попереджувальні знаки, написи та ін.

На металеву решітку прикріплюють бірку, на якій нанесене таке ж маркування, як і на ящику.

На паперовий пакет і картонний ящик наклеюють паперовий ярлик з вказанням артикулу, розміру і т.п.

Ящики окантовують контрольними металевими або іншими стрічками в замок, з пломбою; бочки скріплюють обручами. Внутрішню упаковку заклеюються паперовою (синтетичною і т.п.) стрічкою.

На дні кожного виробу повинен бути чіткий товарний знак, що наноситься керамічною фарбою або деколем.

3.3.7 Визначення втрати якості імпортних керамічних виробів. Визначення втрати якості імпортних керамічних товарів проводиться експертами за заявкою замовника експертизи.

Таблиця визначення втрати якості, яка наведена в Методиці проведення експертизи імпортних керамічних товарів, - є орієнтовною. Залежно від виду та розміру дефекту, місця його розташування (лицьова чи зворотня/внутрішня поверхня виробу) та розміру виробу передбачено встановлення втрати якості виробів в межах 15 – 30 %. В кожному окремому випадку необхідно враховувати вид і розмір виробу, місце розташування дефекту, його розміри та вплив на експлуатаційні властивості виробу.

Відсоток втрати якості виробу за дефектами виробничого і невиробничого характеру встановлюється окремо.

Для виробів з більшими дефектами, ніж зазначено в таблиці, встановлюється втрата якості 50%.

При визначенні втрати якості виробів у комплектах (сервізах) втрата якості на кожний виріб з дефектами встановлюється окремо. [41]

 

Питання для самоперевірки

1. Основні види кераміки та їх властивості.

2. Класифікація керамічних виробів за призначенням.

3. Вимоги до якості керамічних виробів.

4. Правила маркування та пакування імпортних керамічних виробів.

5. Види транспортної та споживчої тари, що застосовується для транспортування та зберігання керамічних виробів.

6. Порядок проведення експертизи кількості і якості керамічних товарів.

7. Характеристика методів визначення якості порцелянових виробів.

8. Характеристика дефектів черепка керамічних виробів.

9. Характеристика дефектів глазурі керамічних виробів.

10. Характеристика дефектів декорування керамічних виробів.

11. Порядок визначення відсотку втрати якості керамічних виробів.