3.5.1 Загальні відомості. Експертиза імпортних хутряних виробів проводиться і відповідності з Інструкцією про порядок перевірки кількості і якості імпортних товарів, технічними умовами контрактів і зразками-еталонами закуплених товарів. Експертиза хутряних виробів вітчизняного виробництва проводиться відповідно до діючих державних стандартів та зразку-еталону закупленого (виготовленого) виробу.
Вироби повинні цілком відповідати зразку-еталону за моделлю, матеріалом верху, підкладкою, за технологією обробки, конструкцією та оздобленням. В технічних умовах контракту здійснюється опис моделі, виду хутра, з якого виготовлено виріб, способу обробки (особий або звичайний) і фарбування, кольору, прикладних матеріалів, а також деяких даних по виміру виробів.
Перед початком перевірки хутряних виробів експерт знайомиться з супровідними документами вітчизняного (іноземного) постачальника: специфікацією, накладними, комерційним актом (у випадку порушення тари або нестачі місць). При необхідності експерт користується Методикою проведення експертизи імпортних хутряних виробів.
В Методиці викладено порядок проведення експертиз хутряних виробів, визначення артикулу, моделі, розміру, вказані найбільш розповсюджені дефекти, їх ознаки та причини виникнення, приведена таблиця визначення втрати якості виробів в залежності від величини дефектів.
При перевірці великих партій хутряних виробів експерт керується зразками-еталонами, технічними умовами контрактів, каталогами, фотоальбомами з ілюстрацією моделей. При перевірці одиночних виробів допускається експертиза без співставлення із зразком. В цьому випадку в акті експертизи необхідно описати фактичний стан виробу і виявлені в ньому дефекти.
Бажано, що бекспертиза кількості і якості хутряних виробів проводилась одночасно.
Перевірку якості імпортних хутряних виробів необхідно проводити в спеціально обладнаних приміщеннях з хорошим (бажано природним) освітленням. Столи для перевірки виробів повинні бути розміром 1,5 х 2 м, щоб на них можна було розложити та оглянути виріб зі всіх сторін. Для зручності огляду рекомендується використовувати манекени. На столах повинні бути необхідні для проведення експертизи інструменти (сантиметрові лінійки, металеві лінійки, кольцемір для перевірки розмірів головних уборів та ін..).
Перевірка якості повинна проводитись шляхом зовнішнього огляду та обмірювання виробу на манекені або на столі у розправленому вигляді. В першу чергу перевіряється симетричність розміщення деталей: чи не перекошені повздовжні і поперечні шви, чи відповідає довжина і ширина розміру і зросту виробу, чи не вкорочені рукави, правильність їх вкачування; чи правильно вшиті коміри, манжети, права і ліва полочки; чи не перекошена підкладка, чи відповідає за кольором верху виробу; чи виконані з’єднувальні шви правої та лівої полочок без перекосу, прсічок, пропусків і захвату в шов пучків волосся. При експертизі виробів із хутряного верху, після їх зовнішнього огляду, перевіряють правильність підборки і розміщення шкурок по довжині, густоті, формі волосяного покриву, його забарвлення і товщини шкіряної тканини.
Шкіряна тканина шкурок хутряних виробів повинна бути м'якою, пластичною, добре просушеною, рівною, без жирових плям і огрубілих участків.
Як правило, всі деталі верхньої частини виробу повинні виготовлятися із більш густоволосих і щільних шкурок, а нижня частина – із менш щільних і більш рідких за волоссям шкурок однакової сортності.
Дири, плішини, витерті місця, горілі місця повинні бути зароблені шляхом прорізування і приставки якісного хутра без порушення правильності симетричної форми шкурки. Вставки і приставки повинні співпадати за якістю та кольором волосяного покриву з основною частиною шкурок, повинні бути непомітними зі сорони волосяного покриву.
Хутряні вироби виготовляються різних фасонів, обумовлених вимогами моди і спеціальними вимогами, погодженими з замовником. Кожному з прийнятих до виробництва фасонів присвоюється певний номер і артикул. Якщо при прийманні виявлено розходження в розмірах і артикулах з даними навісних ярликів і контрольної стрічки, пакувальних листів або специфікації, то розмірні дані конкретного виду виробу співставляють з обмірними даними технічних умов контракту цього артикулу. [16]
3.5.2 Якість, сортування хутряних напівфабрикатів. Хутряним напівфабрикатом називають вичинені шкури диких звірів і свійських тварин.
Якість хутряних напівфабрикатів регламентується нормативними документами, затвердженими на певний вид або групу хутряної сировини. Стандарти на окремі групи напівфабрикатів регламентують технічні вимоги, правила приймання і методи контролю якості, вимоги до маркування, пакування, транспортування і зберігання, порядок оцінки рівня якості напівфабрикатів залежно від сорту, групи дефектів та їх розміру.
Споживні властивості хутряних товарів зумовлені сукупністю характеристик: властивостей волосяного покриву, шкіряної тканини та шкурки в цілому. Основними показниками якості волосяного покриву хутряних напівфабрикатів є довжина, висота, густина, пишність, міцність, еластичність та м’якість. Показниками якості шкіряної тканини є товщина, міцність при розтягуванні, пластичність, намочуваність, гігроскопічність. Сукупність споживних властивостей шкіряної тканини і волосяного покриву формують споживні властивості шкури вцілому (теплозахисні властивості, маса, зносостійкість).
Сортування хутряних напівфабрикатів полягає у визначенні якості хутра залежно від зрілості волосяного покриву (сорт) і наявності дефектів (група дефектності), а також визначенні кряжу, кольору, розміру та інших ознак, які помітно впливають на якість і ціну хутряної сировини. У процесі сортування напівфабрикатів перевіряють якість шкірної тканини, волосяного покриву, виконання ниткових швів після видалення дефектів. Шкіряна тканина повинна бути чистою, м’якою, добре розтягуватись у всіх напрямках та рівномірно забарвленою у фарбованих шкурах. Волосяний покрив має бути чистим, прочесаним, очищеним від пороху, жиру і інших сторонніх речовин. Шкури повинні бути вичиненими без порушення їх симетричності.
Сорт встановлюють залежно від ступеню зрілості волосяного покриву, густини, а також ступеню пухнастості хвоста (для окремих видів хутра). Більшість хутряного напівфабрикату поділяють на три сорти (норка, білка, собака, кішка, заєць, морський котик та ін..). до 1-го сорту відносять повноволосі шкури зі зрілим волосяним покривом, з розвинутим напрямним і остьовим волосом та густи пухом; до 2-го сорту – менш повноволосі, з недостатньо розвинутим напрямним, остьовим та пуховим волосом; до 3-го сорту - напівволосяні шкурки з низьким волосяним покривом.
Деякі види хутряного напівфабрикату поділяють на два (песець голубий, лисиця, нутрія, овчина хутряна) або чотири сорти (песець білий).
Сорт каракулево-смушкового напівфабрикату визначають залежно від густини, шовковистості та блиску волосяного покриву; виду, форми та розмірів завитків, ступеню їх розповсюдження на шкурі; товщини шкіряної тканини. Каракуль чистопородний чорний фарбований поділяють на 29 сортів. Сорт має умовне позначення і назву: П – відбірний, ПП – жакет московський, С – плоский тонкий І, СС – плоский ІІ та ін.. За кількістю літер у позначенні сорту можна судити про якість напівфабрикату: чим більше літер, тим нижча якість.
Колір волосяного покриву значно впливає на ціну хутра. За кольором поділяються шкурки норки, соболя, сріблясто-чорної і чорно-бурої лисиці, видри, ондатри, каракулю кольорового і сірого та ін.. у стандартах колір шкур може позначатися за видом забарвлення («чорний», «білий», «екстра»), цифрами або умовними назвами («топаз»).
Сортування хутряного напівфабрикату за групами дефектності здійснюють залежно від наявності дефектів на волосяному покриві і шкурній тканині – їх виду, розміру, кількості. За наявності двох і більше дефектів, розташованих на одній ділянці, враховують найбільш виражений. За дефектністю хутряні напівфабрикати поділяють на чотири групи: нормальна, мала, середня, велика.
Виготовлення хутряних виробів та формування їх споживних властивостей відбувається в процесі моделювання, конструювання, кушнірського та пошивочного виробництва.
Асортимент хутряного одягу можна поділити на побутовий, спортивний, виробничий, спеціальний. За статево-віковою ознакою розрізняють одяг для жінок, чоловіків, дітей.
Асортимент чоловічого одягу включає пальта, на півпальта, піджаки, куртки, штани, комбінезони, головні убори, коміри. Дитячий одяг включає пальта для дівчат і хлопчиків, куртки, піджаки, головні убори.
Якість хутряних виробів визначається вимогами стандартів, де наведено регламентацію показників якості, їх числові значення, методи оцінки рівня якості хутрових виробів, правила сортування, визначення групи дефектів, вимоги до маркування, пакування, транспортування та зберігання.
При сортуванні хутряні вироби поділяють за сортами, кольором, кряжами (породами), групами дефектів. Готові хутряні вироби повинні відповідати статурі людини за розміром.
Маркування, пакування і зберігання хутряних виробів проводиться відповідно до вимог нормативних документів на окремі види виробів. До виробів прикріплюють товарний ярлик, на лицьовому боці якого наносять товарний знак виробника, його місцезнаходження. На зворотньому боці вказують вид виробу, розмірні ознаки, тип, фасон (для комірів), вид напівфабрикату, групи дефектів, колір, сорт, артикул, дату виготовлення. Прикріпляється також контрольний ярлик з такими реквізитами: розмір, вид хутра, сорт, група дефектів, ціна, дата виготовлення.
3.5.3 Визначення артикулу, моделі та розміру хутряних виробів. Визначення артикулу і моделі хутряних виробів проводиться органолептичним методом шляхом співставлення виробу за зовнішнім виглядом із зразком закупленого товару. При відсутності зразка закупівлі модель і артикул встановлюють шляхом порівняння з описом виробу, що міститься в договорі або технічних умовах контракту.
Розмір хутряних виробів визначають, надіваючи їх на манекен, або складеними навпіл (лецьовою стороною наверх) вимірюють посередині спинки. Сантиметровою лінійкою заміряють ширину виробу на рівні пройми під правим рукавом від середини спинки до краю лівого борта. Цей вимір (в см, допуск ± 1 см) і буде відповідати розміру одягу.
Додатково вимірюють і співставляють з показниками технічних умов контракту (опису моделі) такі показники, як:
- довжину виробу (по середині спинки від шва вкачування підворотника до низу виробу);
- ширину спинки (на рівні 15 см від шва вкачування підворотника);
- ширину виробу (від середини спинки до краю борта по прямій);
- ширину рукавів (по лінії пройми);
- довжина коміру (по лінії пришиву);
- ширина коміру (по середині зі сторони підворотника).
Таким же чином здійснюють виміри дитячих пальто.
Розміри головних уборів визначають виміром їх по кругу кільцеміром або сантиметром. Величина кругу в сантиметрах відповідає розміру виробу.
Площу комірів перевіряють накладанням на шкіряну тканину лекала відповідного розміру і фасону. Відхилення по ширині та довжині комірів допускається в межах ± 0,3 см. При відсутності лекал приблизну площу визначають так: вимірюють сантиметром довжину лінії, що проходить вздовж виробу посередині від одного кінця до другогоі помножують на середню ширину. Результат округляють до 0,1 дм2, величину меншу 0,05 дм2 не враховують, а більшу – приймають рівною 0,1 дм2.
3.5.4 Основні дефекти хутряних виробів. Дефекти, що можуть мати місце на хутряних виробах, поділяють на групи:
- дефекти сировини;
- дефекти кушнірсько- пошивочні;
- дефекти пошиву верхнього одягу.
Дефекти сировини представляють собою пошкодження шкіряної тканини, які можуть виникати як при житті тварин, так і в процесі обробки сировини.
Прикладами прижиттєвих дефектів шкур є, наприклад, зваляність волосяного покриву, рубці, свищі що заросли, жилавість, віспини, струпи, язви та ін..
В ході обробки шкур можуть виникати такі дефекти, як: заломи, прілість шкіряної тканини, дірки, прорізи та розриви, цвілість волосся, ураження міллю, віддушистість, плями від підмочування або забруднення, тощо.
Дефекти кушнірсько- пошивочні зявляються в результаті неправильного підбору шкурок для деталей майбутнього одягу за кольором, характером обробки, висотою та блиском волосяного покриву та ін.. Прикладами таких дефектів є: невірне підбирання шкурок; неспівпадання поперечних швів деталей виробу; несиметричне розташування шкурок у виробі за рисунком та завитком; грубі та нерозпрасовані шви, захват волосся в шви; велика шитість на спинці та полах виробу.
Дефекти пошиву виникають при порушенні або недосконалому виконанні технологічних операцій з пошиву одягу. До них відносять: занадто натягнуті або занадто посаджені деталі виробу (комір, рукав); різна довжина (ширина) деталей виробу; викривлення швів або низу виробу; несиметричність парних деталей або швів та петель; неспівпадання розмірів підкладки та виробу та ін..
3.5.5 Визначення втрати якості імпортних хутрових виробів. Для імпортних хутряних виробів, що містять дефекти, передбачено розрахунок втрати якості.
Відсоток втрати якості установлюють в тих випадках, якщо це передбачено контрактом, або заявлено замовником експертизи. В інших випадках, експерт оформляє акт експертизи, в якому детально описує виявлені дефекти.
В кожному конкретному випадку, - залежно від розташування дефекта, його впливу на експлуатаційні якості та зовнішній вигляд виробу, можливості його усунення - процент втрати якості може встановлюватись в межах від 5 до 20%.
Дефекти, що розташовані на закритих ділянках і не погіршують зовнішній вигляд виробу, враховуються при розрахунку втрати якості тільки в тих випадках, коли вони погіршують експлуатаційні властивості.
Таблиця визначення втрати якості імпортних хутряних виробів наведена в Методиці експертизи імпортних хутряних виробів.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть види зимових хутряних шкурок.
2. Назвіть види весняних шкурок.
3. Назвіть види обробки волосяного покрову.
4. Вкажіть чинники формування споживних властивостей хутряних товарів.
5. Назвіть основні показники якості волосяного покрову.
6. Назвіть основні показники якості шкіряної тканини.
7. Як визначають сорт хутряних напівфабрикатів.
8. Поняття кряжу та його вплив на якість хутряних напівфабрикатів.
9. Асортимент хутряного одягу.
10. Як визначають розміри хутряних виробів.
11. Основні дефекти хутряних виробів.
