Метод освіти "рівний-рівному" (англійською мовою peer education) до середини XIX ст. не розглядався як самостійний метод навчання, а використовувався серед інших у європейській школі. Як самостійний навчальний метод почав впроваджуватись у середині ХХ ст- в країнах Західної Європи та Північній Америці. У західній освітній практиці освіта "рівний-рівному" вже стала одним з базових методів, що використовується в початкових та середніх школах, університетах, за місцем проживання. Але особливо ефективним цей метод виявився у просвітницькій роботі із запобігання негативним явищам. У час, коли знизився інтерес до здорового способу життя, а знання, поширювані дорослими, залишалися лише гаслами, новий підхід до забезпечення превентивних знань за допомоги самою молоддю став рятувальним.
Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягали в тому, що:
• підлітки більше часу спілкуються один з одним;
• глибше розуміють потреби свого оточення;
• на відміну від дорослих розуміють субкультурну мову;
• більше довіряють одне одному, більше готові до розуміння і наслідування поведінки.
Зазначались і економічні переваги методу, оскільки однолітки, підготовлені за методом освіти "рівний-рівному", надають просвітницькі послуги безкоштовно.
Вітчизняний досвід освіти "рівний-рівному" виріс із практики національної освіти в українських сільських школах, особливо малокомплектних, де вчитель вимушений працювати одночасно з кількома класами. Приділяючи увагу певній групі (класу), педагог змушений залучати кращих учнів з інших класів, які виконують роль наставників.
Пошуки освітніх технологій на початку XX ст. викликали у вітчизняних науковців і практиків великий інтерес до методу освіти "рівний-рівному". Теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л.С.Виготського заклала, починаючи з 20-х років XX ст., основи широкого використання цього підходу як педагогічного методу.
Своєї соціальної значущості він набув завдяки використанню досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С.Макаренка в педагогш1 людяності В.О.Сухомлинського. Метод освіти "рівний-рівному застосовувався у вітчизняній школі у вихованні через колектив; за бригадного та групового методів навчання; в разі закріплення за невстигаючим учнем кращого; у формах роботи вожатих, учнівських комісій, громадських дитячих організацій, а також у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.
Прийоми методу освіти "рівний-рівному" щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів, оперативних загонів ("Юні друзі міліції" та "Юні інспектори дорожнього руху"). Отже, метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах.
Ознакою сьогодення в національній школі є розвиток самодіяльних спілок учнівської молоді, які популяризують здоровий спосіб життя. Це рух учнівського лідерства: лідер класу, лідер школи - є організації лідерів при районних відділах освіти. Нагромаджено досвід роботи учнівського самоврядування, діяльності позашкільних закладів як методичних центрів з підготовки учнів-лідерів у навчальний період і канікулярний час (в оздоровчих таборах учнівського активу). Серед молодіжних організацій, що опікуються проблемами розвитку національних традицій формування здорового способу життя серед однолітків, найактивнішими є "Січ", яка розвиває ідеї і методи здорового способу життя в Східній Україні, і "Пласт" (Українська скаутська організація), що охоплює переважно молодь західних регіонів України. Активністю в поширенні ідей здорового способу життя відзначається також Асоціація гайдів України. Розвитку методу освіти "рівний-рівному" сприяє активна діяльність соціальних служб для молоді, особливо волонтерський рух, який активно використовується в консультуванні, патронажі, групах взаємопідтримки тощо.
Проекти, в роботі над якими громадські організації використовують у зв'язках з учнівською молоддю та групами ризику в Дніпропетровській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Чернівецькій, Рівненській та інших областях, метод освіти "рівний-Рівному", засвідчили його безперечну ефективність. На жаль, цей Метод не набув поширення на загальноукраїнському рівні через відсутність інтересу офіційних установ до проектів громадських організацій. Досвід з реалізації зарубіжної моделі освіти "рівний-рівному" в загальноосвітніх навчальних закладах, відомий лише вузькому колу спеціалістів, які працювали над відповідними проектами. Це стримало процеси його наукового узагальнення, адаптації і впровадження в освітній процес як навчального й виховного методу, а в позашкільну роботу - як соціальної технології. Набутий досвід дає підстави стверджувати, що метод освіти "рівний-рівному" вже має певні надбання в системі вітчизняної освіти і специфіку впровадження його в умовах України. Він сприятиме подальшій розбудові як національної освіти, так і демократичних та гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участь молоді в просвітницькому процесі означає новий етап реформування всієї системи національної освіти й превентивної діяльності.
